В світі
Чи може Європа ефективніше боротися з пропагандою війни
Прокуратура Нідерландів вважає можливим проведення російської пропаганди та популяризацію війни в Європі
Нещодавно виникла ситуація, що ілюструє виклики для європейської правової системи в контексті протидії пропаганді та популяризації війни.
25 березня 2025 року я подав заяву про злочин (aangifte) до прокуратури Нідерландів щодо організаторів показу документального фільму «Russians at War» на території Лейденського університету (Universiteit Leiden). Фільм, створений російсько-канадською режисеркою Анастасією Трофимовою, зображує російських солдатів як жертв обставин, применшуючи їхню відповідальність за злочини в Україні, такі як вбивства, зґвалтування та мародерство. Це викликало в Гаазі протести та критику як пропаганду з боку української спільноти, Посольства України в Нідерландах та міжнародних організацій.
У моїй заяві я посилався на статті 137c та 137d Кримінального кодексу Нідерландів (Wetboek van Strafrecht, Sr), які забороняють образу групи людей та підбурювання до ненависті чи насильства. Зокрема, я аргументував, що фільм ображає українців як групу жертв війни та непрямо виправдовує агресію, що може сприйматися як підбурювання до насильства.
27 лютого 2026 року я отримав відповідь від прокуратури (Openbaar Ministerie, OM) в Гаазі, де зазначено, що вони оцінили мою заяву, але вирішили не продовжувати кримінальне переслідування (seponeren). На думку прокурора: національність (у сенсі громадянства, nationaliteit) не входить до переліку захищених ознак у статтях 137c та 137d Sr, таких як раса, релігія, переконання, сексуальна орієнтація чи інвалідність. Таким чином, показ фільму не кваліфікується як порушення цих норм, попри його провокаційний зміст.
Ця позиція прокуратури, на мою думку, створює прецедент, що дозволяє поширення матеріалів, які можуть сприйматися як російська пропаганда, в навчальному середовищі ЄС. Фільм уже викликав скандали на фестивалях у Венеції та Торонто, де його звинуватили в «біленні» злочинів російської армії.
Прокурор S.J.J. Mostert зазначив, що якщо я не згодний з рішенням, стаття 12 Кримінально-процесуального кодексу дозволяє оскаржити його в Апеляційному суді Гааги (Gerechtshof Den Haag). Я розглядаю цей крок, оскільки вважаю, що така позиція суперечить духу європейських норм щодо протидії дезінформації та пропаганді. Цей випадок підкреслює необхідність посилення законодавства для захисту від гібридних загроз.
Запрошую до дискусії: як, на вашу думку, Європа може ефективніше боротися з пропагандою війни?
Денис Кешкентій, спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України







