В світі
Війни закінчуються запитанням «навіщо?»
Звернення в ООН міністра Чехії Петра Мацінка про зупинення війни. Історія сповнена держав, які вірили, що час на їхньому боці. Насправді він завжди працював проти них.
«Пане міністре Лавров, я звертаюся до вас сьогодні передусім не як до опонента. Я звертаюся до вас як до людини, яка дуже добре знає, що жодна велика держава не може виграти війну проти реальності. Тимчасово ви можете контролювати територію. Тимчасово ви можете керувати наративом. Ви можете створювати й спрямовувати пропаганду. Але ви не можете підпорядкувати собі час. А час завжди покаже, хто говорив про безпеку, а хто її руйнував.
Питання сьогодні не в тому, чи має росія безпекові занепокоєння, які ви вже чотири роки використовуєте для виправдання безпрецедентної агресії проти України. Моє запитання: чому відповіддю на ці нібито занепокоєння мають бути дрони та артилерія? Занепокоєння можуть бути легітимними. Але вторгнення — ніколи. Ракети — це не аргумент. Ваші ракети я вважаю фізичним визнанням власної поразки.
Пане міністре, сила глобальної держави полягає не в здатності розпочати війну. Найбільша сила — у здатності її завершити. Через чотири роки світ хотів би почути прості відповіді: як має виглядати ваша перемога? Скільки зруйнованих міст достатньо? Скільки загублених життів достатньо? Бо якщо у перемоги немає чіткого кінця, то це не стратегія. Це цинічний автопілот. Безпека не вимірюється розміром окупованої території.
І тому я тепер цілком серйозно запитую: чи стала росія сьогодні безпечнішою, ніж чотири роки тому? Чи має вона більше партнерів? Більше стабільності? Більше довіри? Якщо чесна відповідь — ні, а вона справді ні, то закономірно запитати, чи обраний шлях справді веде до більшої безпеки вашої країни.
Війни не закінчуються простим розчерком пера. Вони закінчуються запитанням: «Навіщо?». І колись на це запитання відповідатиме не Україна, а росія. Країна, чиї герої колись пліч-о-пліч із європейськими народами боролися проти нацизму. Однак сьогодні на їхню пам’ять падає тінь нової війни. Пане Лавров, великі нації здатні пережити поразку. Але вони не здатні пережити стратегію, у якої немає кінця. Ви можете захопити територію, але ви не можете захопити майбутнє.
Читайте також: Камінь спотикання «Північних потоків»…
Кожна війна починається з плану. Ваш план сьогодні живий лише тому, що вам бракує мужності визнати, що він провалився. Минуло чотири роки, і час спливає. Настав час нарешті зупинити цю війну».
Підготував Володимир Левін,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
