В Україні
Смертоносні міни: Україна домагається правосуддя
Веніамін Трубачов, військовий кореспондент Інститут висвітлення війни та миру
Тривають зусилля з документування інцидентів, що призвели до загибелі та поранення сотень людей. Мета — зібрати докази для майбутніх судів у справах про воєнні злочини.
Холодного сніжного січневого ранку до поліції надійшов виклик на територію медичного закладу в Корабельному районі Херсона, де місцеві жителі помітили на дорозі підозрілі вибухонебезпечні предмети. Спеціалісти знешкодили їх на місці, ідентифікувавши як російські протипіхотні міни ПФМ-1с, відомі як «пелюстки» або «метелики» через їхню характерну форму.
За даними місцевої влади Херсона, російська армія навмисно скидає на місто з безпілотників протипіхотні міни. Під час нещодавнього інциденту 2 січня 2026 року херсонець загинув на місці, наступивши на міну-«пелюстку».
«Ворог активізував мінування житлових кварталів», — йдеться у заяві поліції. «Неабиякої загрози додають температурні показники, адже такі міни можуть реагувати на перепади непрогнозовано й здетонувати у будь-який момент. Також небезпеки додає сніг, який присипає й без того малопомітні «пелюстки».
По всій Україні сотні людей загинули та отримали поранення від мін. Поки тривають зусилля з документування таких інцидентів для збору доказів для майбутніх судів у справах про воєнні злочини, експерти наголошують на важливості розмінування як частини ширших процесів перехідного правосуддя.
За офіційними даними, правоохоронні органи Херсонської області з початку повномасштабного вторгнення росії зареєстрували 356 кримінальних проваджень за фактами підриву цивільних осіб на мінах та інших вибухових пристроях, внаслідок чого 140 осіб загинуло, а 253 людини отримали поранення. У цілому в Україні за час повномасштабної війни від вибухонебезпечних предметів поранення отримали 1005 цивільних людей, загинули — 386. Проте реальна кількість жертв, ймовірно, значно вища, оскільки статистика не враховує події, які трапились на окупованих росією територіях, куди українська влада доступу немає.
Представник Херсонської обласної прокуратури повідомив IWPR, що всі такі інциденти ретельно документуються.
«Під час огляду місця події слідчі спільно з вибухотехніками фіксують залишки детонаторів, фрагменти корпусу міни, маркування, що дає змогу ідентифікувати тип боєприпасу та країну-виробника», — сказав представник. «Використовується фотовідеофіксація, складаються схеми розльоту осколків, вимірюється глибина воронки для визначення потужності вибуху».
У прокуратурі додали, що оскільки мінування території здійснюється військовослужбовцями Збройних Сил росії під час бойових дій, усі такі злочини кваліфікуються за статтею 438 Кримінального кодексу України як порушення законів та звичаїв війни.
«Для формування доказової бази проводяться експертні дослідження», — сказав представник. «Наприклад, вибухотехнічна експертиза встановлює тип вибухового пристрою, спосіб його приведення в дію та кількість вибухової речовини; судово-медична експертиза визначає характер та тяжкість травм постраждалих; а товарознавча експертиза, у разі знищення транспортного засобу чи іншого майна, оцінює вартість пошкодженого майна для майбутньої компенсації».
Станом на початок 2026 року Україна вважається однією з найбільш замінованих країн світу через повномасштабне вторгнення росії. За підрахунками української влади, близько 137 квадратних кілометрів потенційно небезпечні, це приблизно 20 відсотків території країни.
Юрист Віктор Філатов, який спеціалізується на вивченні перехідного правосуддя, у коментарі для IWPR зазначив, що процес розмінування є ключовим елементом сталого відновлення після конфлікту. «Є декілька основних елементів перехідного правосуддя», — сказав Філатов. «По-перше, інституційні реформи, по-друге, притягнення винних до відповідальності, тобто це кримінальне переслідування, це дуже важливо для жертв конфлікту, по-третє, пошук правди, дуже важливо визначити, що стало причиною, які наслідки конфлікту, для того забезпечити його неповторення, і по-четверте, це по суті репарації і відшкодування, це не просто гроші, це визнання злочинів, системного насильства, правопорушень».
Представник The HALO Trust, міжнародної організації, що працює над розмінуванням разом з приватними українськими компаніями та Державною службою з надзвичайних ситуацій, також підкреслив, що фізична безпека є необхідною для повернення людей та економічного зростання. «Розмінування — це не лише технічний чи гуманітарний процес, а частина переходу від війни до миру», — сказав представник. «Це фундамент, на якому можна будувати всі інші механізми перехідного правосуддя — від документування воєнних злочинів до підтримки жертв та відновлення довіри в громадах. Без очищеної землі ці процеси є або неможливими, або вкрай обмеженими».
У 2024 році Кабінет міністрів України схвалив Національну стратегію протимінної діяльності. Нещодавно було запроваджено цифрове планування, яке за допомогою ШІ аналізує великі бази даних і визначає пріоритетність розмінування земель, де очищення є найбільш необхідним. Окрім сільськогосподарських угідь, в пріоритеті очищення лісів та водойм.
«Коли ми прибуваємо в район операцій, першим етапом є обстеження», — сказав представник The HALO Trust. «Групи нетехнічного обстеження та групи дистанційного зондування проводять обстеження, під час якого вони або підтверджують наявність загроз на потенційно забруднених територіях, або підтверджують, що земля вільна від мін та НВП (невибухлих боєприпасів) і може безпечно використовуватися місцевими жителями».
Загалом за даними Світового банку на розмінування всіх земель України можуть піти десятиліття і вартість становитиме близько 30 мільярдів американських доларів. Кінцевий результат значною мірою залежатиме від перебігу війни, наявних ресурсів та здатності українського уряду ефективно управляти процесом гуманітарного розмінування. Притягнути до відповідальності винних російських військових за мінування України, навіть заочно, буде надзвичайно важко.
«Проблемними питаннями, які виникають під час здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях цієї категорії, є складність ідентифікації виконавців злочинів, які здійснюють мінування території безпосередньо або за допомогою безпілотних літальних апаратів (оператор дрона може перебувати на відстані приблизно від 5 до 15 км від місця скиду вибухового пристрою), а також ведення в окремих районах області активних бойових дій і, як наслідок, неможливість повноцінного виконання своїх функцій органами досудового розслідування», — кажуть у прокуратурі Херсонської області.
Проте документувати подібні злочини і заподіяну шкоду надзвичайно важливо, каже Філатов. На думку професора, ці докази можуть у майбутньому мати значення під час міжнародного судового процесу чи трибуналу для притягнення російського керівництва до відповідальності. «Мінування, тим більше скидання протипіхотних мін — це є воєнним злочином. Є Женевська конвенція про захист цивільного населення, там це прописано. Звісно, за це повинна бути відповідальність. На національному рівні ми нічого не можемо досягнути. Надія на міжнародне правосуддя, але воно залежить від багатьох факторів, політичних, економічних», — каже Філатов.
Джерело: Юридичний вісник України
