Питання мови відставити до закінчення війни

Зрозуміло, що переможемо — питання лише часу

Коли мова заходить про захист життя, вам стає начхати, якою мовою говорить ваш захисник.

Перше. Вторгнення військ фашистської росії у столицю нашої країни захлинулося. І створено грамотну ешелоновану оборону підступів, яка вже робить наземний прорив практично неможливим.

Друге. Кількість диверсійно-розвідувальних груп, що пролазять у міську межу, знизилася на порядок завдяки тому ж ешелонуванню, введеному з суботи по понеділок комендантській годині та розстановці множинних блок-постів.

Читайте також: 8 цілей сприяння реалізації прав і можливостей ромської національної меншини

Третє. Ви просто не уявляєте, наскільки мотивована Тероборона, яка працює у повному контакті та взаємодії із ЗСУ.

Четверте. Наші люди відлиті з дорогоцінних металів. Несуть на позиції все. Від гарячої їжі до шкарпеток, взуття, теплого одягу та медикаментів.

П’яте. Партизанський вигляд перших днів бійці Тероборони втрачатимуть. Видається форма ЗСУ. Тепер підрозділи ТРО будуть з армійською екіпіровкою. Підіб’ю підсумок цієї частини, дорогі кияни, підступи до міста захищені. Надійно.

Тепер — до цивільного населення. За ці дні всі вже знайшли свою нішу та сферу застосування сил. Кожен працює на перемогу, як може. Ну, так і продовжуємо працювати — що тут незрозумілого? Зрозуміло, що переможемо — питання лише часу. Просто до цього часу треба набратися терпіння. Завдання цивільного населення — не поїхати головою в потоці інформації, що навалюється. Не впасти у невроз та депресію. Тому перестаньте цілодобово відстежувати новини. І накручувати себе, бачачи загибель наших мирних людей. Це — війна. Вона без жертв не буває.

Коли ви бачите розбомблені будинки Харкова, Києва, Чернігова, Бородянки та психіка починає здавати — у наростаючій хвилі люті, жаху та розпачу, запитайте себе — я можу це змінити? Якщо відповідь «так» — змінюйте. Якщо ж відповідь «ні» — починайте люто мити підлогу, драїти ванну та унітаз. Уявіть, що в унітазі сидить путін. Ну так і вштовхуйте його вглиб своїм йоржиком. Я не даю погані поради — адже ви самі знаєте. І ця порада теж не є винятком. Тепер поради конкретні. Щодня десять хвилин перегляд-прослуховування новин — п’ятдесят на домашню механічну роботу під увімкнену спокійну музику. Регулярне провітрювання приміщення. Заряджання. Фізичні вправи. Вихід на прогулянку неподалік місця проживання — свіже повітря необхідне (зараз у місті стрілянина зі стрілецької зброї вже рідкість).

Щодо поточної ситуації — все. Але щоб «двічі не вставати», торкнуся ще найважливішої теми, що періодично спливає в обговореннях. Це питання російської та української мови. Так от доповідаю. У теробороні 20% особового складу розмовляє українською мовою, 80% — російськомовні, які без проблем переходять на українську. Це реалії. І тепер звернуся до всіх диванних борців із «мовою окупанта». Я хочу знайти хоч одного, хто готовий пройти по окопах і вигнати звідти російськомовних захисників нашої країни — «Ви не гідні захищати мою неньку Україну, захищати повинні лише україномовні українці!»

Читайте також: Затверджено стандарт державної мови

А тепер скажу тим, хто зараз піджав хвіст. Аксіома. Коли мова раптово заходить про захист вашого життя, вам стає різко начхати, якою мовою говорить ваш захисник. Я не дуже брутально зараз? Так от напишіть кожен на великому аркуші або ватмані ці слова — «Коли мені буде загрожувати небезпека, мені буде байдуже, якою мовою розмовлятиме мій захисник!», і повісьте у себе над диваном. З якого зараз в Інтернеті воюєте. Підводжу підсумок. Усі «мовні спічі» відставити до закінчення війни. Можете розпочинати їх після Дня Української Перемоги над російським фашизмом. А зараз — тримаємо лад. Все буде Україна. Шануймося, бо ми того варті. І слава України. Безмежна.

Підготував Нік Дроботенко

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути