Думка експерта
Аналіз проєкту «Стратегії розвитку НАПРНУ»
Президенту Національної академії Правових наук України, академіку HAПpH, Журавлю В.А. Президії HAПpH України щодо проєкту Стратегії розвитку Національної академії правових наук України на 2026-2030 роки. Текст проєкту несистемний і компіляційний, що може свідчити лише про робочу версію Стратегії HAПpH України. Його логіка i взаємопов’язаність цілей та можливих ідей значною мірою підмінена химерними, залакованими термінами з політологічної та піарної лексики.
Степан Гавриш політик, професор НЮА ім. Я. Мудрого, академік НАПНУ, д. ю. н. |
О. Копиленко д.ю.н., академик НАН України, заслужений юрист України |
Неможливі для здійснення завдання, перелік абстрактних питань i застарілих тем свідчать про глибокий застій науки та планування її розвитку. Це вказує не стільки на реальну спробу повернути собі особливу роль в дослідженнях і розвитку української держави і права, скільки на намагання зберегти хиткий інституційний статус та бюджетне фінансування.
У тексті немає очікуваної наукоємності та глибокого розуміння актуальних проблем сучасності. Він надто формально-бюрократичний, щоб бути авангардною вітриною найбільшого центру права України. Найпершим недоліком проєкту є його несподівана «тінізація» — приховування авторського колективу, який мав би взяти на себе відповідальність за змістовне наповнення майбутнього (5-річного) розвитку Академії в широкому контексті. Все це переконує, що проєкт Академії готувався поспіхом, не робочою групою під керівництвом першого віце-президента, а скоріше, помічниками i референтами, без належної науково-прикладної експертизи, позиції провідних академіків i член- кореспондентів.
Не випадково за час, що минув після виборів керівництва HAПpH України, не з’явилося, здається, жодного публічного виступу президента, віце-президентів з актуальних i гостро дискусійних питань, пріоритетів та перспектив розвитку держави і суспільства, а також проблем діяльності самої Академії.
1. Масивний текст (63 аркуші) проєкту «Стратегії» побудовано на лінійному статистичному принципі, що фіксує чинну (об’єктивно-суб’єктивну) проблематику і трансформує її в план, заходи, завдання на невизначене майбутнє. Перемішування величезного об’єму різних тем, протилежних за суттю і часто несумісних між собою. З одного боку — демократія, лібералізація, розширення бази прав і свобод, навіть «адаптація», але не імплементація, до ЄC, i одночасно жорсткі обмежувальні заходи в плануванні пріоритетності розробки «правового режиму на тимчасово окупованих територіях України», «надзвичайні режими», «військові адміністрації», «бюро воєнної юстиції».
Включення до стратегічного планування всіх питань поточної господарсько-адміністративної роботи виконавчих структур Академії («оформлення документів на землю, оцінка збитків i виконання комплексу невідкладних робіт» тощо). Складається враження, що метою проєкту була не концептуалізація цілей i завдань Академії, а формування пасивного процесу інституційного виживання через створення суб’єктивного, вкрай складного для розуміння місця i ролі HAПpH України в ідеологічній, науковій і дослідницькій діяльності як інтелектуального центру проблем держави та права.
2. «Захоплює» вступ проєкту: із ЅWОТ-«аналізом» («Strengths, weaknesses, opportunities, threats»), накладений на «цільові вектори». Майже феншуй-гармонізація реальності із існуючими можливостями. Справа в тому, що традиційний ЅWОТ-аналіз справді може застосовуватися на початку детального дослідження внутрішнього i зовнішнього середовища Академії з метою узагальнення потенціалу i вироблення таким чином ефективних рішень, слабких i сильних відповідей чи сигналів. Однак, він зайвий для роботи з різними внутрішніми дрібними проблемами, як от вік академіків i член-корів, недостатній бюджет, перевага викладачів над науковцями i практиками тощо і направлених на зовнішніх суб’єктів — політичну владу, громадські спільноти, наукові центри, суспільство.
Читайте також: Ефективне розслідування
3. Документ не зорієнтований на ідеї, інновації i критично відірваний від об’єктивної реальності, що формується як абсолютно нова дійсність, i одночасно володіє значними елементами невизначеності, які дають можливість впливати на ïx потенціал i розвиток. Тому поспішною є оцінка безпекової ситуації, яка заважає прогресу Академії, бо «істотно ускладнюється умовами правового режиму воєнного стану». Проте в ньому живе i діє вся країна, що створює бойові лазери, безпілотники з ШІ, роботизовані комплекси, будує заводи, тощо. Потрібні інновації i нові ідеї, а не втеча від них в пошуках «ідеального світу»: Натомість, 36 його аркушів присвячені, вже за традиційною схемою, різноманітним темам дисертаційних досліджень, які здебільшого ігнорують або підміняють нову реальність.
4. Проєкт — недієздатний синтез із сотень намірів дійти повсюдно («викласти, здійснити, розробити, розглянути, підготувати, забезпечити, створити, реалізувати, сприяти, розвивати, використати, ініціювати, оптимізувати, формувати», тощо) i такого ж використання планів «проникнути i закріпитись» — у всі можливі сфери життя та інституційної діяльності: від органів місцевої влади до Національної академії наук, Мін’юсту, Верховної Ради, для надання їм науково-експертної підтримки та «укладання меморандумів про співпрацю». Крім того, участь в розробці нової Конституції України, забезпечення якимось чином «провідної ролі HAПpH України у розвязанні складних правових колізій, що потребують доктринального тлумачення права». Жодних механізмів чи операційних способів, як перетворити Академію на «всюдисущу i всепотрібну» не наведено.
5. Невідомі автори проєкту Стратегії взагалі уникають опори на існуючу реальність — кризу української держави, демократії, суверенітету, політичної системи, розподілу влад, систем стримування i противаг тощо.
6. Проблемою може виявитись компетенція проєкту. Наприклад, він описує як «вкрай затребуване» видання «спільно з Конституційним Судом України науково-практичного коментаря Конституції України, підготовленого на основі сучасних досягнень юриспруденції». Однак, згідно з Конституцією України, КСУ не лише здійснює офіційне тлумачення Конституції України, що виключає можливість «вкрай затребуваного коментаря», а є незалежним, що не передбачає жодних форм його співпраці з HAПpH України чи іншими субєктами. Більше того, його повноваження вичерпно окреслені у ст. 150 Конституції України. Рішення i висновки його не можуть бути оскаржені. Судді мають право лише на письмову окрему думку, але не на коментарі.
Ще більш проблемними є плани долучитися до розробки «Концепції i Стратегії національної безпеки i оборони, колізійної вже за наміром i нездійсненої через особливу специфіку теми, що потребує не тільки вищих допусків до державної таємниці, а й спеціальної компетенції. Сюди можна віднести i «поглиблення стратегічного партнерства з органами влади», що може бути розцінено як спробу впливати на ïx рішення i нести корупційну загрозу. У проєкті Стратегії та в інших звітах рефреном також йдеться про участь членів Академії в роботі консультативних, дорадчих органів при Президентові України, що подається як визнання авторитету Академії і можливість посилення її «впливу».
7. У проєкті йдеться про участь у розробці близько 800 законопроєктів i підготовці «понад 1000 науково-правових висновків до проєктів нормативно-правових актів та актів правозастосовної діяльності». Залишаючи осторонь питання ексклюзивності такого виду діяльності (зараз, зокрема, це робить будь-який потужний юридичний факультет – варіюються лише кількісні показники), слід коротко зупинитися на завданнях Академії в рамках закону «Про правотворчу діяльність». Зараз у цьому законі згадується лише НАН України, яка раз на п’ять років має готувати наукову концепцію розвитку законодавства України.
Саме тому НАПрН, яка позиціонується як «провідний експерт», варто було б зосередитися на стратегічних викликах переходу від все ще напіврадянської, напівлобістської, олігархоспрямованої системи національного права на сучасний конкурентний рівень, де право відіграє або стимулюючу розвиток роль, або стає гальмом для прогресу нації.
У проєкті стратегії навіть не згадуються такі засадничі документи, як, наприклад «доктрини, стратегії для розробки документів прогнозування розвитку України», «зелені» та «білі» книги, що прямо передбачені цим законом. Реалізація цих завдань і підготовка цих документів, якраз стала б проявом виключної ексклюзивності Академії. До речі, колись подібні різнокольорові книги намагалися випускати деякі громадські центри, та це були лише замовні грантові пошуки без належного потенціалу.
8. Знову про модні терміни. Неясно, як впливає на стратегію розвитку Академії «місія» i «візія», які повторюють вже відомі задачі, або ставлять майже фантастичні цілі на тлі жорсткої реальності: «Утвердження HAПpH України як провідного вітчизняного науково-експертного центру з формування та реалізації державної правової політики…».
При цьому, що основою Академії, її переважним, практично монопольним науковим ресурсом, є викладачі університетів (92%). В абсолютній більшості без практичної, політичної, законодавчої, адміністративної підготовки i досвіду, які від студента i асистента кафедри, через учбові лекції за підручниками, дисертації, що оцінюються у вузьких i закритих наукових центрах, стають член-корами та академіками. Ігнорування вчених із вагомим політичним, адміністративним i законодавчим досвідом, агресивна опозиція до них, ігнорування ïx унікальних знань i можливостей, внутрішній непотизм, кумівство i цехова солідарність, ослабляють HAПpH України, роблять її лише центром конфлікту, а не розвитку.
Власне це наочно демонструє проєкт, в якому йдеться про «недостатній рівень внутрішньої монолітності Академічної спільноти» і «наявність окремих деструктивних проявів окремих членів Академії» (хоч би текст вичитали). Що означає «внутрішня монолітність»? Академія неможлива без вільного обміну думками і наукової свободи. А завдання керівництва, до речі, якраз і полягає в забезпечені цієї, іноді незручної, свободи.
9. Позитив проєкту Стратегії. Він дає чітке розуміння реального потенціалу його авторів i динаміку процесу подальшого існування академії та її розвитку, втрати наукового, інтелектуального та організаційного лідерства. Потрібна глибока i системна реформа, фундаментальна зміна парадигми всієї «операційної системи» Академії. Це може дозволити вплинути на хід подій i вийти на спільну дискусію про справжню, а не фантасмагоричну, формально надуману розробку Стратегії HAПpH України. Потрібно зосередитись не на образах, опонуванні i «полюванні на відьом», а на реалістичному аналізі стану справ, можливостях i кристалізації цілей.
10. Найкраще було б зосередитись на створенні лаконічної концепції Стратегії. Цілісної, структурно збалансованої системи поглядів, ідей, теоретичних задумів.
Читайте також: Коли негативний результат, теж результат
11. Автори проєкту Стратегії, якщо вони справді прагнуть реального науково-прогностичного розвитку Академії, мусять розуміти, що такий документ є одночасно своєрідним прогнозом розвитку української держави, ïї інститутів, правової системи i плюралістичної демократії. Це квінтесенція наукового осмислення, моделювання, конструювання майбутньої держави українців. У цьому полягає історичний виклик для HAПpH України i єдиний шанс увійти у майбутні підручники з історії i права.
З пропозицією: довести викладене до всіх членів HAПpП України як єдину можливість започаткувати прозорий, відкритий і доброчесний діалог – дискусію про пошук шляхів розвитку Академії.
Джерело: Юридичний вісник України
