В світі
Вибори в Болгарії — висновки для України
Ми можемо оцінювати результати виборів в Болгарії з точки зору того, наскільки це добре або погано для нас. І чому Румен Радев, болгарський лідер є проросійським. Але нашу увагу мають привернути парадоксальні асоціації.
Недільні вибори в Болгарії, восьмі за останні п’ять років, мали для Європи чи не таке ж значення, як і недавнє голосування в Угорщині. І якщо в Угорщині справдилися заповітні сподівання керівництва ЄС, що дочекалося нищівної поразки прем’єра Віктора Орбана, то в Болгарії результат для інтересів Брюсселя виявився гіршим навіть за очікуваний негативний.
Читайте також: Право на безпам’ятство: як новий Цивільний кодекс приховує корупціонерів та знищує відкриті дані
У ситуації, коли обидва фаворити болгарських виборчих перегонів — експрезидент Румен Радєв на чолі нового руху «Прогресивна Болгарія» і тричі прем’єр Бойко Борисов з партією «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» (ГЕРБ) — спочатку були зараховані Брюсселем до незручних політиків. Згідно з попередніми результатами, рух Румена Радєва отримує понад 44% голосів, що обіцяє йому надійну більшість у 240-місцевому болгарському парламенті.
У партії ГЕРБ Бойка Борисова лише 13%. Приблизно такий самий результат показав і лідер ЄС — проєвропейська коаліція «За зміни — Демократична Болгарія».
Подібних підсумків голосування з беззаперечним переможцем у Болгарії давно не було. Усі останні роки розрив між лідером, яким, як правило, виявлялася партія ГЕРБ, та рештою провідних сил, був незначним. Тому правлячі коаліції збивали з кількох партій, були нестійкими і існували не довше року. За останні п’ять років у Болгарії змінилося сім урядів, перетворивши її на політично нестабільну країну ЄС і НАТО.
Саме на втомі болгар від корупції, плинності урядів, загальної нестабільності і зіграв Румен Радєв. Подавши у січні у відставку з посади президента, перебувати на якому йому й так залишалося кілька місяців, він голосно звинуватив політичну еліту у «зраді інтересів громадян» та висловив упевненість, що дострокові вибори до парламенту дозволять порвати з «мафіозною моделлю влади». Оперативно сколотивши рух «Прогресивна Болгарія», колишній президент і відставний генерал-майор ВПС не приховував своєї головної мети — перемогти на позачергових виборах до парламенту і повернутися у владу вже як прем’єр і як рятівник країни від хаосу. Судячи з підсумків недільного голосування, йому це вдалося.
Займаючи два терміни поспіль посаду президента, Румен Радєв часто дистанціювався від загалом проєвропейської позиції уряду Болгарії. Він відкрито виступав проти введення в Болгарії євро, закликав не надавати військову допомогу Києву, стверджував, що «Україна у війні проти росії засуджена на поразку», не підтримував санкції проти рф.
Читайте також: «Левовий рик» поставив Тегеран на межу зриву
Перемогла на виборах партія «Прогресивна Болгарія», яку видання «Європейська правда» називає болгарською версією партії «Слуга народу». В Болгарії зараз теж буде монобільшість (однопартійна більшість). І ця партія теж створювалась поспіхом, «під впливом коротких дедлайнів». У виборчому списку цієї партії «багато логопедів та педагогів початкових класів; ветеринарів; акробатів, артистів, тренерів, каратистів, олімпійців; працівників страхувального бізнесу та навіть продавців-касирів». І ця партія скоріше є коаліцією на підтримку харизматичного лідера. Звідси і певне припущення: чи не повторить ця партія суперечливу долю «Слуг народу»?
Але на чолі цієї партії — генерал, який ще нещодавно був Президентом Болгарії. Однак Президент в Болгарії це не те, що Президент в Україні, оскільки Болгарія є парламентською республікою. І тому реальна влада в руках Прем’єр-міністра, а не Президента. Саме тому генерал Румен Радев достроково пішов з посади Президента, і претендує на статус Прем’єр-міністра. І голосували болгарські виборці перш за все за нього, а потім вже за його партію. Це нам теж щось нагадує. А щодо голосування за популярного генерала, це, мабуть сюжет з нашого недалекого майбутнього: генерал прийде — порядок наведе!
Проблема полягала в тому, що болгарський генерал має репутацію проросійського політика. І тут вже асоціації на вибір — від Януковича до Орбана чи Фіцо. Але кожна з цих аналогій є поверхневою і пов’язана лише з темою проросійськості. Фахівці по Болгарії кажуть, що Румен Радев більше буде зосереджений на внутрішніх питаннях, а не на зовнішньополітичних. Тому навряд він буде новим Орбаном і навіть Фіцо. І у Болгарії є відчутна фінансова залежність від грошей Європейського Союзу і від економічної і політичної співпраці з ЄС. Тим не менш, певні потенційні проблеми для нас від нового болгарського уряду можуть виникати.
І ще одна асоціація. Болгарія є парламентською республікою. І в цій країні є багато проблем, схожих на наші — корупція, вплив олігархів, слабкі партії і державні інституції, постійні політичні скандали. А оскільки у нас є чимало прихильників переходу до суто парламентської республіки (це як реакція на де-факто президентську форму правління в стилі Володимира Зеленського), зверну увагу на те, що в Болгарії за останні п’ять років відбулось вісім парламентських виборів. Це такий собі «веймарський синдром» нестабільної парламентської демократії. І ця проблема хоча і не завжди, але доволі часто призводить до попиту виборців на «сильну руку», яка має «навести порядок». Тому це велика ілюзія, що сам по собі перехід по парламентської форми правління подолає деформації нашої молодої демократії. Може бути і зовсім навпаки.
І якщо з позиції президента Румен Радєв не міг особливо впливати на позицію Софії у міжнародних справах і в ЄС досі, як правило, не реагували на його висловлювання, то із зайняття ним посади прем’єра ситуація докорінно зміниться. Невипадково брюссельське видання Politico днями включило Румена Радєва до числа європейських політиків, які потенційно могли б взяти на себе роль «головного проблемного політика ЄС», яка донедавна належала угорському прем’єру Віктору Орбану.
Втім, болгарські експерти пропонують все ж таки з обережністю ставитися до характеристики майбутнього прем’єра як антиєвропейського та проросійського політика. Один із провідних аналітиків софійського Центру вивчення демократії (CSD) Руслан Стефанов вважає, що такі характеристики «є, можливо, перебільшенням».
Підготував Лесь Курінний
Джерело: Юридичний вісник України
