Судова практика
Наявність спору про визначення місця проживання дитини не є перешкодою для стягнення аліментів
16 квітня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 314/5990/24 дійшов висновку, що той із батьків, з ким фактично проживає дитина, має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів незалежно від наявності невирішеного спору про визначення місця проживання дитини. Наявність такого спору не виключає стягнення аліментів, оскільки обов’язок утримання дитини має пріоритетний характер.
У цій справі батько звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини з її матері, оскільки після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з ним.
Читайте також: Скасування усиновлення є особистим немайновим правом, яке не входить до складу спадщини
Суд першої інстанції позов задовольнив. Водночас апеляційний суд відмовив у задоволенні позову з тих мотивів, що на час розгляду справи між сторонами існує невирішений спір про місце проживання дитини, на яку позивач просив стягнути аліменти, тому відсутні правові підстави для стягнення аліментів на користь позивача.
Верховний Суд вказав, що відповідно до Конвенції про права дитини та норм сімейного законодавства при вирішенні будь-яких питань щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов’язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та закріплене в СК України.
Обов’язок батьків утримувати дитину до її повноліття є конституційним і не залежить від того, чи перебувають батьки у шлюбі.
Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд наголосив, що право на звернення з таким позовом має той із батьків, з ким дитина проживає фактично. Право дитини на кошти для життєдіяльності не може ставитися в залежність від того, чи офіційно визначено її місце проживання. До моменту вирішення спору про місце проживання дитина не може бути позбавлена належних засобів для існування.
Апеляційний суд зосередився лише на наявності спору про місце проживання і не надав належної оцінки факту перебування дитини на утриманні позивача, тобто спір по суті не вирішив, а суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини, переоцінювати докази тощо (ст. 400 ЦПК України).
Тому Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
