Судова практика
Накладення арешту на об’єднану земельну ділянку, площа якої значно перевищує площу ділянок, що є предметом спору, без належного обґрунтування є передчасним
03 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 538/1109/25 задовольнив касаційну скаргу представника власника земельної ділянки у справі про скасування державної реєстрації об`єднаної земельної ділянки, витребування земельних ділянок з незаконного володіння.
Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області позивався в інтересах держави в особі Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області до власника земельної ділянки, третя особа — ТОВ «Агротех-Гарантія», про скасування реєстрації об`єднаної земельної ділянки площею 26,0001 га, та витребування з володіння відповідача земельних ділянок загальною, площею 12 га, які існували до об’єднання.
Разом із позовом було подано заяву про його забезпечення.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, заяву задовольнив, наклав арешт на всю об’єднану ділянку (26,0001 га) та заборонив відповідачу та органам реєстрації вчиняти будь-які дії щодо неї, мотивуючи свої рішення тим, що такі заходи є співмірними та необхідними для запобігання подальшому відчуженню майна.
У касаційній скарзі адвокат відповідача зазначав, що предметом позову є ділянка площею 12 га, водночас позов у справі забезпечено, зокрема, накладенням арешту на земельну ділянку площею 26,0001 га, що є виходом за межі заявлених позовних вимог. На спірну земельну ділянку вже накладено арешт 02 лютого 2021 р. в межах кримінального провадження, а отже повторне накладення арешту не відповідає принципу правової визначеності та забороні подвійного обмеження майнових прав без достатньої необхідності.
Верховний Суд зазначив, що згідно за частинами першою, другою ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 р. у справі № 623/2015/21, від 29 липня 2024 р.в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 р. в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За вимогами п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
У цій справі поза увагою та оцінкою судів залишилися обставини про те, що предметом заявлених вимог є ділянка, площею 12 га, водночас забезпечено позов, зокрема, накладенням арешту на земельну ділянку, площею 26,0001 га.
Також судовими рішеннями в іншій справі уже витребувано з незаконного володіння відповідача земельні ділянки загальною площею 12 га, що входять до складу об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером площею 26,0001 га.
Отже, накладення арешту на земельну ділянку, площею 26,0001 га фактично унеможливлює виконання рішення суду в справі № 538/130/21.
Верховний Суд наголосив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з’ясувати обсяг позовних вимог, чого в цій справі суди не зробили, адже виділені матеріали взагалі не містять позовної заяви, а оскаржувані судові рішення зміст заявлених позовних вимог коректно не відображають (наведено лише назву позовних вимог без викладу конкретних підстав і предмета позову).
Отже, Верховний Суд з висновками судів попередніх інстанцій не погодився, скасував їхні рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
