В Україні
Понад 70% ВПО економлять на базових потребах: опитування
Після переїзду родині вдалося знайти житло і роботу, діти пішли до школи, побут поступово налагодився. Але якщо оренда забирає більше половини сімейного доходу, будь-яка додаткова витрата – лікування, ремонт, навчання – стає проблемою. А коли заощадження закінчуються, економити доводиться вже на продуктах і ліках.
З подібними труднощами стикається значна частина людей, які взяли участь в опитуванні БФ «Волонтерська спілка ПОРУЧ». Наприкінці серпня 2026 року фонд запитав ВПО та людей, яким допомагає, про фінансове становище, житло, роботу та можливості для професійного розвитку.
На питання про фінанси й щоденні витрати відповіли 323 людини. Ще 139 долучилися до опитування про працевлаштування та перекваліфікацію. Результати не можна переносити на всіх внутрішньо переміщених людей в Україні, однак вони показують, із якими проблемами регулярно стикається аудиторія фонду і якої підтримки їй сьогодні бракує.
Заощадження закінчуються, а економити доводиться на базових речах
55% учасників опитування розповіли, що регулярно економлять на базових потребах. Ще 18% уже не вистачає грошей, щоб повністю їх покривати. Стабільним своє фінансове становище назвали лише 4%.
За останні пів року 65% опитаних скорочували витрати на продукти, 60% – на ліки та лікування. 36% економили на транспорті, кожен п’ятий – на освіті дітей.
Для багатьох родин резерву, який міг би допомогти пережити складний період, уже немає. У 41% опитаних заощадження закінчилися, ще 29% не мали їх після переїзду. У кожного п’ятого накопичення залишилися, але майже вичерпані.
У підсумку близько 90% учасників опитування або вже живуть без фінансової подушки, або наближаються до цього.
Державні виплати для частини родин залишаються критично важливими. Понад половина тих, хто відповів на питання про допомогу, у разі її припинення змогли б прожити приблизно місяць або менше. Кожен четвертий зазначив, що не зможе обходитися без виплат узагалі.
Житло забирає найбільшу частину сімейного бюджету
Однією з головних проблем для опитаних залишаються витрати на житло.
У 37% родин оренда та комунальні платежі забирають від половини до 70% доходу. Ще 22% витрачають на них понад 70%.
За таких умов сімейний бюджет майже не залишає простору для непередбачених витрат чи накопичень. 42% респондентів уже доводилося через нестачу грошей переїжджати у дешевше або гірше житло. Ще 23% зараз розглядають такий варіант.
Високу вартість оренди учасники найчастіше називали і головною перепоною на шляху до фінансової самостійності, так відповіли 25%. Майже стільки ж, 24%, говорили про проблеми зі здоров’ям. 19% заважає низька зарплата, 13% – відсутність можливості залишити з кимось дитину.
На питання про підтримку, яка найбільше допомогла б родині, 38% обрали доступне житло, ще 33% – компенсацію оренди.
Ці відповіді особливо важливі з огляду на те, що більшість учасників не сприймає своє нинішнє місце проживання як коротку зупинку. 67% планують або скоріше планують залишитися у нинішньому місті чи громаді протягом наступних двох-трьох років. Повернутися додому планують 9%.
Отже, для багатьох родин питання житла вже пов’язане не лише з тимчасовим прихистком після переїзду. Йдеться про можливість нормально закріпитися на новому місці й планувати життя хоча б на кілька років уперед.
Професійне життя багатьом довелося починати заново
Друге опитування стосувалося роботи. Його результати показали ще одну проблему: професійний досвід, який люди мали до переїзду, далеко не завжди вдається використати на новому місці.
Лише 24,5% зі 139 учасників зараз працюють за своєю професією. 22% знайшли роботу в іншій сфері, 11% працюють на позиціях нижче своєї кваліфікації. По 12% шукають роботу або не можуть працювати через стан здоров’я, ще 10% – через догляд за дітьми.
У третини опитаних професія після переїзду змінилася повністю, у 23% – частково. Ще 16,5% хотіли б змінити сферу роботи, але поки не мають такої можливості.
Серед причин, через які люди працюють не за спеціальністю, найчастіше з’являлися необхідність доглядати за дітьми або незручний графік роботи та вік. Також респонденти згадували низьку зарплату за фахом і потребу отримати нові навички.
Вік виявився й найпоширенішим фактором, через який люди відчували дискримінацію під час пошуку роботи: його вказали 33% опитаних. 22,5% стикалися з упередженням через статус ВПО, 17% – через наявність дітей.
Більше половини тих, хто відповів на питання про співбесіди, розповіли, що роботодавці хоча б кілька разів запитували їх, скільки вони планують жити у нинішньому місті та чи збираються повертатися додому.
Перекваліфікація: готовність є, можливості немає
73% учасників опитування готові отримати нову професію, якщо це суттєво збільшить шанси знайти роботу. Водночас для багатьох навчання потребує ресурсу, якого зараз бракує.
28,5% опитаних зупиняє вартість навчання. 23% відповіли, що психологічно не мають на нього сил. Ще 15% не розуміють, які професії зараз затребувані, 10% не можуть навчатися через догляд за дітьми.
Лише близько 12% сказали, що їм нічого не заважає пройти навчання.
Коли учасників запитали, що найбільше допомогло б із працевлаштуванням, третина обрала навчання або перекваліфікацію. 27% потрібна база перевірених вакансій, 14% – можливість напряму зустрічатися з роботодавцями.
Відповіді бізнесу додають до цієї картини ще одну деталь. Фонд окремо опитав чотири компанії-партнери. Вибірка невелика, тому за нею не можна судити про весь ринок праці. Проте всі чотири роботодавці сказали, що готові наймати ВПО та навчати нових працівників власним коштом. Усіх також зацікавила можливість отримувати від фонду кандидатів, уже підібраних за потрібними навичками.
Три з чотирьох компаній допускають співфінансування програм перекваліфікації, а серед форматів роботи, які вони готові пропонувати, називали гнучкий графік, часткову зайнятість, стажування й оплачуване навчання.
Ці відповіді підказують можливий напрям роботи: починати навчальні програми з конкретної потреби роботодавця, а потім знаходити серед ВПО людей, яким бракує лише певних навичок для такої роботи. Для частини учасників це може скоротити шлях від навчання до реального працевлаштування.
Проблеми накладаються одна на одну
Два опитування показали, наскільки тісно пов’язані житло, робота і фінансова стійкість.
Людині складно відкладати гроші, якщо більшість доходу йде на оренду. Змінити професію важко, якщо навчання потрібно оплачувати або немає з ким залишити дитину. Навіть хороша вакансія може не підійти матері, яка може працювати лише за гнучким графіком. А після тривалої перерви чи переїзду частині людей потрібен час і підтримка, щоб повернутися на ринок праці.
Результати опитувань «Спілка ПОРУЧ» використає під час розробки наступних програм та у роботі з партнерами. Фонд планує точніше визначати, яка допомога потрібна конкретній людині: житлова підтримка, навчання, пошук роботи, контакт із роботодавцем чи кілька таких рішень одночасно.
БФ «Волонтерська Спілка ПОРУЧ» — українська благодійна організація, що надає комплексну підтримку внутрішньо переміщеним особам та людям, які постраждали від війни. Спілка втілює інтеграційні проєкти, соціальні заходи та психосоціальні програми для дітей, підлітків, дорослих і людей похилого віку, допомагаючи їм адаптуватися, відновлювати опору та повноцінно розвиватися в нових громадах. Сьогодні фонд працює як спільнота підтримки, що допомагає ВПО адаптуватися в нових громадах, знаходити опору, налагоджувати зв’язки та відчувати себе частиною активного й згуртованого середовища.
