Судова практика
Мирова угода щодо комунальної землі не потребує затвердження радою на пленарному засіданні, якщо її предмет відповідає раніше прийнятому рішенню
Укладення мирової угоди щодо комунальної землі: окреме затвердження радою на пленарному засіданні не потрібне за умови відповідності раніше прийнятому рішенню та якщо вона не передбачає розпорядження землею
24 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС у справі № 904/254/25 задовольнив касаційну скаргу прокурора на судові рішення, якими затверджено мирову угоду.
Прокурор в інтересах держави в особі міської ради вимагав у товариства усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, знести самочинно збудований магазин на самовільно зайнятій землі, а також скасувати реєстрацію права власності на цю будівлю та права оренди ділянки.
У суді першої інстанції міська рада та товариство уклали мирову угоду. Рада погодилася на оренду ділянки й визнала право власності товариства на магазин, а товариство зобов’язалося три роки сплачувати подвійну орендну плату.
Суди попередніх інстанцій затвердили цю угоду, закрили провадження та скасували заходи забезпечення позову.
У касаційній скарзі прокурор посилався на порушення судами ст. 192 ГПК, ст. 26 Закону № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», відсутність згоди сесії ради та фактичну легалізацію самочинного будівництва.
Справу було передано на розгляд палати для уточнення висновку у постанові від 7 квітня 2021 р. у справі № 911/15/19, де стверджувалось, що будь-яка відмова від позову чи правочини щодо землі ради мають погоджуватися виключно сесійно.
Верховний Суд відхилив доводи прокурора про відсутність рішення сесії, оскільки рада вже висловила свою волю раніше, передавши ділянку в оренду, а мирова угода не вирішувала питання розпорядження землею.
Читайте також: Мирову угоду про відмову від позову не може бути затверджено, оскільки така угода не може стосуватися вчинення процесуальних дій
Суд вважав необхідним уточнити висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 7 квітня 2021 р. у справі № 911/15/19 щодо застосування п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР у його взаємозв`язку з нормами ст. 192 ГПК: розпорядження комунальною землею та надання її у власність або користування відбувається виключно на пленарних засіданнях місцевих рад. Проте укладення мирової угоди в порядку, передбаченому ст. 192 ГПК, не потребує окремого затвердження радою на пленарному засіданні, якщо її предмет повністю збігається з раніше прийнятим рішенням цієї ради.
Водночас Верховний Суд зауважив, що суд має відмовити в затвердженні мирової угоди, якщо вона суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб (ч. 5 ст. 192 ГПК). Проте суди попередніх інстанцій не перевірили, чи порушує мирова угода інтереси громади, хоча позов стосувався самочинного будівництва. При новому розгляді необхідно з’ясувати, чи мав об’єкт ознаки самочинного будівництва на момент його зведення.
Отже, Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, судові рішення скасував, а справу передав до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підготувала Тетяна Романенко
Текст Окремої думки на постанову
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
