Адвокатський вибір: вільна професія чи «міністерство адвокатури»?

Дмитро ОСТАПЕНКО, адвокат, випускник програми «Адвокат Майбутнього»

Днями був присутній на зустрічі із заступником глави Адміністрації Президента України Олексієм Філатовим, який є куратором судової реформи та реформи адвокатури. Проводилася вона для випускників програми «Адвокат Майбутнього» й була присвячена обговоренню законопроекту № 9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прийняття якого я підтримую.

Навіщо зміни?

Говорили про наболіле й у відвертому тоні. Чому необхідно ухвалити новий профільний закон, чи є в ньому ризики для суспільства і юридичної спільноти, що робити із наявними в ньому логічними помилками, та чому керівництво НААУ зайняло таку агресивну позицію щодо вказаного законопроекту.

Олексій Філатов ще на початку зустрічі підкреслив, що хоча з 2014-го року перебуває на публічній службі, він все одно лишається адвокатом, а тому прекрасно орієнтується в цій тематиці, яка є для нього близькою. Проведені конституційні зміни, якими адвокатам фактично було надано монополію на судове представництво, не зможуть вважатися корисними для суспільства, якщо при цьому не буде забезпечено високі стандарти якості надання правничих послуг. У зв’язку із цим і постало питання необхідності реформування української адвокатури.

Перша мета – створити прозорий механізм доступу до професії, який би мінімізував корупційні ризики та відкривав шлях до адвокатури справжнім інтелектуалам із високим рівнем знань та навичок. Введення анонімного комп’ютерного тестування на противагу іспитів перед кваліфікаційними комісіями є лише одним із засобів досягнення цієї мети. Іншим засобом є встановлення необхідності проходження кандидатами профільного стажування до оцінювання рівня професійних знань (а не після нього, як це є зараз), що дозволить відсіяти людей, які мають викривлене уявлення про адвокатуру та діяльність адвокатів у цілому.

Друга мета – розширення професійних можливостей адвокатів для ефективного захисту прав і свобод громадян за умови збереження балансу між приватними інтересами клієнтів та публічними інтересами держави. Хочете більше прав та гарантій – отримайте. Але отримайте також і відповідальність за зловживання ними при перетворенні судового процесу на циркову виставу. Без дотримання цього принципу неможливо буде навіть мріяти про побудову в Україні цивілізованої судової системи. У розвинутих державах, на досвід яких ми орієнтуємося, адвокати насамперед служать інтересам правосуддя і називаються не інакше, як «court officer», тобто знаходяться на службі в суду.

Третя мета – перетворення існуючого зараз жорстко централізованого «Міністерства адвокатури» на органи справжнього професійного самоврядування, що вирішуватимуть більшість своїх питань безпосередньо на місцях. Фактично сьогодні під видом самоврядних органів у вітчизняній адвокатурі побудовано жорстку вертикаль, яка не лише одноосібно диктує свою волю регіональним підрозділам, але й карає усіх незгодних зі своєю політикою. Участь у самоврядуванні повинні брати всі бажаючі, а не відсіяні за квотним принципом «зручні» особи.

Якісні зміни за цими трьома напрямками якраз і повиненні, на думку О. Філатова, забезпечити реформаторський законопроект № 9055.

Чи є критика слушною?

Відповідям на запитання колег із програми «Адвокат Майбутнього» передувало визнання представником Президента того факту, що обговорюваний законопроект не є ідеальним, як немає нічого ідеального в цьому Всесвіті. Проте замість конструктивних пропозицій щодо корегування спірних моментів, від НААУ лунає лише роздратоване обурення та небажання брали участь в обговоренні.

Серед багатьох запитань щодо проблем збереження адвокатської таємниці, відмов у відповіді на адвокатські запити, процедури вручення підозри адвокатам та інших хочу приділити увагу відповідям О. Філатова на наступні два ключові моменти.

Перший стосується наболілого питання «зловживання правом». Було підкреслено, що аналогічні норми вже містяться в усіх процесуальних кодексах, а тому КПК намагаються привести у відповідність із ними. Але, і це надзвичайно важливо, суд не буде наділений бодай найменшою можливістю для покарання захисників, оскільки це питання вирішуватимуть самі ж органи адвокатського самоврядування. Суд зможе лише направити до кваліфікаційних органів адвокатури відповідну ухвалу, якщо побачить у діях захисника ознаки зловживання правами, але ж рішення щодо відповідальності за це лежатиме на його колегах, а не на суді.

І саме у зв’язку з цим паном заступником глави Адміністрації Президента висловлено занепокоєння, що за нинішнього стану речей в адвокатурі може виникнути ризик «зловживання правом з боку осіб, наділених правом встановлювати факти зловживання правом та карати за них». Якщо простіше – існують побоювання, що нинішні дисциплінарні органи, які складаються з адвокатів, будуть поводитися зі своїми колегами гірше за будь-яких опонентів.

З іншого боку, у випадку наявності будь-яких конструктивних пропозицій щодо внесення змін у текст проекту статті 22-1 КПК (щодо зловживання правом), такі пропозиції будуть розглянуті та враховані в процесі опрацювання законопроекту парламентом. Але ж ці пропозиції мають лунати від адвокатів, а не когось ще. Тим більше, що слідчо-прокурорське лобі у Верховній Раді є набагато потужнішим за адвокатське.

Другий момент стосувався питанню проведення обшуків в адвокатів. На запитання про те, чи не створює законопроект № 9055 ризиків незаконного доступу до адвокатської таємниці під час таких слідчих дій, О. Філатов підкреслив, що за нинішнього рівня якості роботи слідчих суддів неможливо заперечувати наявності будь-якого ризику. Але, зазначив він, правозахисники чомусь залишили поза увагою, що із прийняттям законопроекту № 9055 проведення обшуку в адвоката (як і будь-якої іншої слідчої дії) без повідомлення такого адвоката про підозру – буде прямо заборонено. Таким чином, фактично пропонується заборонити безпідставне переслідування адвокатів правоохоронними органами за надуманими приводами або в рамках сторонніх справ.

Чому НААУ проти, та що буде далі?

Нинішня позиція очільників «міністерства адвокатури» має достатньо просте пояснення: вони не мають бажання мислити стратегічно, опікуючись інтересами своїх пересічних колег. Натомість прийняття законопроекту № 9055 найімовірніше призведе до втрати більшістю з них свої посад і точно позбавить їх левової частки владного впливу. Саме через це зараз використовуються такі потужні ресурси для дискредитації змісту законопроекту та самої ідеї реформи.

Якщо вірити буклетам та коміксам, розповсюджуваним на організованих НААУ заходах, то план опонентів полягає в тому, аби провалити голосування за проект закону № 9055 та надати перевагу альтернативним законопроектам, які відповідний парламентський комітет має направити до Венеціанської комісії для отримання експертного висновку. Це законсервує існуючий стан речей на довгі роки.

Разом із тим за словами Олексія Філатова, Адміністрація Президента очікує, що вже найближчим часом № 9055 буде прийнятий Верховною Радою у першому читанні, а вже під час другого читання до його тексту будуть внесені всі необхідні поправки, якими буде «зрізано» всі гострі кути та виправлено помилки й неточності. Для цього, О. Філатов запропонував бажаючим попрацювати над необхідними законодавчими пропозиціями та передати їх робочій групі для опрацювання.

Загальне враження від зустрічі залишилося безумовно позитивним. Фактично, представник Президента України як суб’єкта законодавчої ініціативи, не лише відкрито поспілкувався з небайдужими представниками адвокатської спільноти, але й відкрив можливість для конструктивного діалогу, визнав недосконалість запропонованого тексту та не дозволив собі жодних емоційних випадів проти тих, чия точка зору була відмінною.

Я переконаний, що якби представники Національної асоціації адвокатів України опанували свої почуття та спробували ініціювати проведення фахової дискусії – ми б уже сьогодні мали більш компромісний варіант законопроекту та переконували парламентарів у необхідності його якнайшвидшого прийняття. В ситуації, коли коло суб’єктів законодавчої ініціативи є вузько окресленим й один із цих суб’єктів (Президент) скористався своїм правом пропонувати власні правила гри, дуже недалекоглядно самоусуватися від законодавчого процесу та влаштовувати істерику замість тверезого погляду на речі.

Натомість процес проходження трьох законопроектів через парламент уже не зупинити, а якого результату очікувати наприкінці за відсутності консолідованої позиції адвокатської спільноти – на це запитання відповіді сьогодні, мабуть, не знає ніхто. Залишається лише сподіватися, що розум візьме гору над емоціями, а українська адвокатура отримає новий поштовх до розвитку свого майбутнього і зміцнення власної ваги в очах суспільства та держави.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути