Як влада України бореться з корупцією без Антикорупційної стратегії?

На початку лютого Центр політико-правових реформ провів експертне обговорення альтернативного звіту з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики, підготовленого за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Підготовка альтернативного звіту з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики за 2017 рік».

У дискусії взяли участь автори звіту, представники органів державної влади, міжнародних та громадських організацій, які працюють в антикорупційній сфері. Альтернативний звіт — це громадська оцінка стану справ з реалізації антикорупційної реформи в Україні, підготовлена експертами Центру політико-правових реформ, Реанімаційного пакету реформ та незалежними фахівцями. Його мета — комплексна внутрішня незалежна оцінка реального стану справ з корупцією в Україні та заходів, які виконує держава для боротьби з нею, та підготовка на її основі висновків і рекомендацій.

Звіт складається з чотирьох розділів, кожен із яких містить аналіз ситуації, статистичну інформацію, висновки та рекомендації: антикорупційна політика; запобігання корупції; криміналізація корупції та правоохоронна діяльність; міжнародне співробітництво. Під час обговорення автори звіту презентували основні результати дослідження.

Тож, експерт ЦППР Дмитро Калмиков під час виступу зупинився на понятті «політична воля» в антикорупційній сфері. За його словами, це здатність і бажання держави ефективно протидіяти корупції. Назовні вона проявляється у документах, діях і процесах, які дозволяють робити висновки про її справжність чи несправжність, наявність чи відсутність, а також силу чи слабкість. Станом на сьогодні в Україні вже понад рік немає основного стратегічного документа у сфері протидії корупції — Антикорупційної стратегії. Результат цього -розбалансована й малоефективна діяльність антикорупційних інституцій, що відзначив і МВФ, реалізація антикорупційних заходів іншими державними органами та органами місцевого самоврядування «на власний розсуд». Серед рекомендацій авторів звіту — створення міжвідомчої робочої групи та розробка нової Антикорупційної стратегії.

Дослідження стану боротьби з корупцією в Україні торкнувся й експерт з аналізу політики Transparency International Україна Олександр Калітенко. Він звернув увагу, що останніми роками кількість таких досліджень зросла, а проводять їх не лише громадські організації, а й бізнес-організації. Проте, як зауважив експерт, «на цьому строкатому тлі офіційне державне дослідження стану корупції від НАЗК виглядає мляво. Окрім того, в своїй доповіді він звернув увагу на відсутність дієвого механізму захисту викривачів корупції в Україні.

У свою чергу, незалежний експерт Роберт Сіверс поділився результатами аналізу діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, зокрема, кадрової роботи установи, проведення навчань тощо, та надав рекомендації з удосконалення законодавства.

Тему змін у державній службі продовжив Дмитро Калмиков. Як зазначив експерт, забезпечення доброчесності державної служби — це один із визначальних чинників у боротьбі з корупцією. Він проаналізував змін1и в цій сфері, які відбулися з часу набрання чинності новим Законом України «Про державну службу», відповідно до міжнародних стандартів, розроблених фахівцями Програми STIGMA.

А от голова правління ЦППР Ігор Коліушко детальніше зупинився на одному з аспектів реформи державного управління — розділенні функцій формування політики та адміністрування.

Про проблеми в приватній сфері під час заходу говорив експерт ГО «StateWatch» Олександр Лємєнов. Він, зокрема, торкнувся питання публічних закупівель та доступу до інформації, а також антикорупційних політик у приватних компаніях. Натомість директор з наукового розвитку ЦППР Микола Хавронюк коротко проаналізував проблеми Кримінального, Кримінального процесуального кодексів та спеціально уповноважених інституцій з виявлення і розслідування корупційних злочинів.

Результатами дослідження статистичних даних щодо протидії корупції поділився експерт ЦППР Антон Марчук. За його словами, з огляду на те, які дані і в якій формі оприлюднюються, сьогодні вони — легкий об’єкт для маніпуляцій та помилкових інтерпретацій. Щоб цього уникнути, потрібно оприлюднити чітку та зрозумілу методологію визначення статистичних показників щодо корупційних злочинів. Також аналіз засвідчив, що сьогодні неможливо якісно оцінити кількість високопосадовців, які понесли покарання за корупційні злочини.

На виконанні Україною рекомендацій міжнародних організацій, зокрема GRECO та ОЕСР, зупинився експерт ЦППР Борис Малишев. Один з його висновків — сьогодні міжнародна спільнота у своїй моніторинговій діяльності змістила акцент із законодавства на практику, як воно виконується.

Загалом обговорення вийшло змістовним, а головним його висновком можна назвати те, що боротьба з корупцією в Україні так і не набула своєї цілісності, тож ведеться без будь-якої системності, «на власний розсуд» чиновників.

Підготував Максим БОНДАР, спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути