Українці потребують нових правил спілкування з чиновниками

У сучасній правовій державі обов’язковим елементом правової системи є законодавче регулювання відносин органів публічної адміністрації з приватними особами. Закони про загальну адміністративну процедуру спрямовані насамперед на захист особи від свавілля з боку публічних службовців. Вони визначають дії чиновників з точки зору процедури. Це стосується як розгляду заяв та надання адмінпослуг, так і діяльності за ініціативою адміністративного органу (наприклад, при інспекційній діяльності) або розгляду скарг у досудовому порядку.

В Україні, на жаль, загальна адміністративна процедура досі не діє. Спроби ухвалити відповідний закон тривають уже понад 20 років — і поки безуспішні. Головною причиною такого сумного розвитку подій є нерозуміння з боку українських політиків, службовців та більшості науковців сутності загальної адміністративної процедури, механізму її функціонування та значимості для держави і суспільства. Така проблема дісталася Україні у спадок від СРСР, де не було та не могло бути закону, який би регулював відносини між громадянами й органами державного управління. Через низький рівень знань суспільно-політичного запиту на відповідне законодавство також немає. У результаті українці страждають від скандальних забудов, свавільних інспекційних перевірок, необґрунтованих знижень соціальних виплат тощо. Якою ж є «пігулка» від таких проблем — мало хто усвідомлює.

Однак останнім часом уряд України дав привід сподіватися на прогрес у цій сфері. Так, у січні 2018 року було оновлено робочу групу при Міністерстві юстиції з доопрацювання законопроекту про адміністративну процедуру. Доопрацьований законопроект (за основу було взято попередній текст, позитивно оцінений Програмою SIGMA в 2014–2015 рр.) схвалено Кабінетом Міністрів України та наприкінці грудня 2018 року зареєстровано в парламенті під № 9456. Законопроект знову отримав позитивний висновок Програми SIGMA. Він передбачає ключові права для особи в рамках їх відносин з адміністрацією: право бути вислуханими при прийнятті негативних актів та право знайомитись з матеріалами справи; обов’язки адміністративних органів мотивувати свої рішення та зазначати порядок їх оскарження тощо.

Тепер Україна стоїть перед викликом знову не втратити черговий шанс. Важливу роль у промоції розробленого законопроекту мав би відігравати Мін᾽юст. І якщо на експертно-професійному рівні Міністерство юстиції останній рік було дуже старанним, то на політичному рівні ситуація значно гірша. Міністр юстиції Павло Петренко не проявляв жодної публічної активності щодо цього законопроекту. Тому більші сподівання покладаємо на міністра КМУ Олександра Саєнка, який проявляє велику активність і зацікавленість у сфері реформування державного управління, а також на профільний парламентський комітет.

Варто наголосити, що для успішної адвокації законопроекту про адміністративну процедуру вкрай важливою є підтримка з боку Європейського Союзу. Імовірно, така підтримка нині є вирішальною. Потрібно, щоб ЄС на віх рівнях визначив цей законопроект одним із ключових для України та при кожній нагоді закликав українську владу зробити все необхідне для ухвалення закону про адміністративну процедуру. При цьому враховуючи «виборчий рік», потрібно ухвалити законопроект у першому читанні до липня місяця. Інакше — запровадження загальної адміністративної процедури в Україні знову буде відкладене на довгі роки. А вже вкладені ресурси, у тому числі європейських платників податків, можуть бути змарновані.

Віктор ТИМОЩУК,
Євген ШКОЛЬНИЙ
експерти Центру політико-правових реформ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути