Пастка для Нафтогазу Ціновий маневр НАК наштрикнувся на каверзу уряду

Юрій Котнюк,
ЮВУ

У травні 13 мільйонів українських домогосподарств чекає неприємний сюрприз: після того, як їм усі вуха продзижчали тим, що ціна газу зменшиться на 17 копійок, у їхніх платіжках замість обіцяних 8,38 гривень за один кубометр будуть написані звичні 8,55 грн. А у червні там взагалі буде стояти цифра 9,85, якщо, звичайно, Кабінет Міністрів України не внесе зміни до своєї постанови № 867 від 19.10.2018 р.

Кому Нафтогаз продає пільгове паливо

Нині часто можна почути, коли навіть доволі розумні і серйозні люди говорять неправильну фразу про те, що, мовляв, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» дере з людей по три шкури. Так от, насправді він ні з кого нічого не дере, а навпаки, з нього здирають.

Відповідно до прийнятого у 2015 р. профільного закону ціну на газ має встановлювати ринок, проте Кабінет Міністрів може для певних категорій споживачів зробити одне добре діло: тимчасово змусити суб’єктів ринку природного газу продавати їм паливо за ціною нижчою за ринкову. Але за цю послугу уряд повинен компенсувати їхні втрати. Причому за свої кошти, тобто за кошти платників податків.

Нині в Україні налічується два основних вигодонабувача такого урядового гуманізму – це населення і підприємства теплокомунальної енергетики, які забезпечують обігрів приміщень і підігрів води в житлових будинках того ж самого населення. А ось виконавців таких покладених урядом спеціальних обов’язків можна умовно поділити на три категорії: газопостачальні підприємства (газзбути), газорозподільні підприємства (облгази) і Нафтогаз (це якщо не рахувати акціонерне товариство «Укргазвидобування», сто відсотків акцій якого належать Нафтогазу). Причому найбільше потерпає від цієї тимчасової практики саме Нафтогаз, бо за три з половиною роки виконання своїх спеціальних обов’язків він ще не отримав ні копійки.

Й ще одна важлива деталь: Нафтогаз напряму продає ресурс за пільговими цінами лише теплокомунальникам, а що стосується населення, то між ними стоїть табун посередників в особі сорока трьох газзбутів, на яких покладено обов’язок придбавати в Нафтогазу газ за зниженими цінами, а потім також за зниженими цінами плюс невеличка торговельна надбавка (не більше 2,5%) продавати його населенню. Від виконання цих обов’язків газзбути ніяких втрат не несуть, оскільки цієї невеличкої націнки їм цілком вистачає, аби утримувати штат, який займається розсилкою платіжних повідомлень і прийманням коштів від побутових споживачів. А от вигоду мають і, судячи з усього, дуже велику, але про це трохи згодом.

Звідки ж Нафтогаз бере це пільгове паливо? Підпорядковане йому АТ «Укргазвидобування» щороку вибирає з надр близько 15 мільярдів кубометрів газу. Міг би й більше, оскільки газу в його надрах до біса, але це економічно невигідно – витягти його з важкодоступних пластів коштує настільки дорого, що дешевше купити його за кордоном. Саме тому останнім часом Нафтогаз імпортує щороку 7–8 млрд м³. Частину його він продає за пільговими цінами газзбутам і теплокомунальникам, а частину – промислово-комерційним споживачам і вже за цілком ринковою ціною. Варто додати, що в цьому секторі Нафтогаз аж ніяк не є монополістом, оскільки на промисловому ринку газу, окрім нього, ще його продають десятки вітчизняних приватних газовидобувних компаній, а на додачу до них — ще сотня приватних імпортерів, тож тут уже сильно в ціні не розженешся.

Атракціон нечуваної щедрості

Тепер про ціни, за якими Нафтогаз мусить продавати свій ресурс газзбутам і теплокомунальникам. Колись базовою ціною була названа його вартість на німецькій біржі, збільшена на вартість доставки, але ця формула, яка в народі одержала назву «Дюссельдорф плюс», давно вже викинута на смітник історії. Нині, відповідно до згаданої вище постанови КМУ № 867 базовою ціною визнана середньоарифметична ціна, за якою Нафтогаз продавав свій ресурс промисловим підприємствам у III кварталі 2018 року. Вона, до речі, тоді становила 10,8 грн за 1 м³. Уряд вирішив, що нинішні пільгові споживачі платитимуть повну ринкову ціну лише з 1 січня 2010 року, а до того підвищення цін проходитиме у два етапи: з 1.11.2018 р. по 30.04.2019 р. Нафтогаз продаватиме своє паливо газзбутам і теплокомунальникам за 69% від базової ціни, а з 1.05.2019 р. по 31.12.2019 р. – за 80%. Якщо до цього додати 2,5-відсоткову націнку газзбутів, а також витрати на послуги транспортування й розподілу газу, якраз і вийдуть уже знайомі нам з листопада минулого року 8,55 грн за 1 м³, і 9,85 гривень, з якими нам, судячи з усього, доведеться познайомитися у травні.

І ось ми, нарешті, підходимо до суті нашої історії. Щомісяця Нафтогаз публікує цінові пропозиції для комерційно-промислових споживачів, які міняються відповідно до кон’юнктури ринку. Але повідомлення від 19 березня справило справжню сенсацію: Нафтогаз пропонував побутовим споживачам придбавати з 1 квітня газ по 8,38 гривні за метр. Тобто вперше ринкова ціна виявилася, нехай на маленьку дещицю, але все ж таки меншою за пільгову.

Причому дана пропозиція була висловлена в невластивій для нього манері: зазвичай він називає суму без урахування податку на додану вартість і витрат на доставку, а покупець уже нехай сам рахує, скільки становитиме податок, а крім того, нехай сам домовляється з акціонерним товариством «Укртрансгаз» про транспортування палива магістральними газопроводами до потрібного покупцеві населеного пункту і з тамтешнім облгазом про його переміщення газорозподільними мережами. В даному ж випадку Нафтогаз сам усе порахував і запропонував потенційному покупцеві вже готову ціну. Аналітики одразу ж знайшли пояснення такого атракціону нечуваної щедрості: навесні кожного року зазвичай залишаються невикористані взимку запаси палива. Дбайливий господар, готуючи сані влітку, запасається на зиму паливом із лихвою, але якщо та видасться не такою вже й холодною, буває вигідніше продати його задешево, аніж платити за зберігання. Нафтогаз, скориставшись цим, скупив цей зайвий газ по всій Східній Європі й тепер вирішив побалувати побутового споживача.

Це правда, але не вся – для такого цінового маневру була більш вагома причина, аніж завоювання симпатій населення. І полягала вона в тому, щоб видавити з ринку газзбути.

Кабмін підіграв газзбутам

Якраз тепер час повернутися до питання про те, яку ж вигоду мають газзбути від посередництва між Нафтогазом і населенням. Ці сорок три газопостачальні підприємства, яких уряд своєю постановою уповноважив монопольно продавати домогосподарствам пільговий газ, у більшості своїй належать олігарху Дмитру Фірташу, опоненти якого переконані, що гззбути списують дешеве паливо як нібито спожите населенням, а насправді постачають його на хімічні заводи, що належать тому самому Фірташу. Або таємно перепродують за ринковою ціною комерційно-промисловим споживачам.

Намагаючись поламати цю схему, Нафтогаз неодноразово, але щоразу безуспішно намагався отримати право також постачати пільговий газ житловому сектору, щоби таким чином позбавити газзбути їхньої монополії. У жовтні минулого року він майже добився перемоги – постанова Кабінету Міністрів № 867 фактично дозволяла йому це, але радість очільників Нафтогазу була недовгою: товариство з обмеженою відповідальністю «Львів газзбут» оскаржило в судому порядку окремі частини даного нормативно-правового акта, і 30 листопада 2018 року суддя Окружного адміністративного суду Києва Володимир Келеберда в порядку забезпечення позову ухвалив зупинити дію саме цього пункту. Уряд, як відповідач, пробував оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку, але безуспішно – постановою Шостого (Київського) апеляційного адміністративного суду від 21 березня спірний вердикт було залишено без змін.

На тлі такої поразки цілком логічною виглядає спроба Нафтогазу добитися свого обхідним маневром. Посудіть самі: газзбути продають газ за 8,55 ₴, а з початку травня по кінець грудня взагалі по 9,85 ₴, а тут така спокуслива пропозиція — по 8,38 ₴. Очевидно, задум був таким, що побутові споживачі масово почнуть міняти постачальника, і газзбути зі своїм пільговим газом, який так неочікувано виявився дорожчим за ринковий, опиняться за бортом життя. Але є в цьому задумі й свої підводні камені. По-перше, треба враховувати економічну малограмотність широких верств населення. Адже для одержання дешевого газу треба спочатку розірвати договір зі своїм місцевим газзбутом, а потім укласти договір з Нафтогазом. Проте люди погано розуміють такі деталі і в більшості своїй люди пасивно чекають, що завтра їм принесуть платіжки, у яких замість цифри «8,55» стоятиме «8,38», бо так їм розписали ситуацію засоби масової інформації.

По-друге, треба враховувати мінливість кон’юнктури: сьогодні газ дешевий, а завтра ринкові ціни на нього можуть стрибнути вище десяти, а то й п’ятнадцяти гривень за кубометр. Але, судячи з того, яким упевненим тоном обіцяв поблажки Нафтогаз, можна зробити висновок, що його керівники вирішили твердо тримати «ведмежий тренд» у вигляді низьких цін, навіть якщо протягом кількох місяців їм доведеться перепродувати імпортний газ собі у збиток. Врешті-решт, шкурка варта вичинки, бо якщо таки вдасться видавити з ринку газзбути, призом стане чималий обсяг газу, який нині перебуває в тіньовому обігу.

Отже, ризик у даному випадку – благородна справа, але уряд вирішив зробити Нафтогазу прикру підніжку: 3 квітня прем’єр-міністр України Володимир Гройсман підписав постанову № 293, яка, за версією прес-служби Кабміну, надала можливість Нафтогазу знизити ціни на газ для населення вже з квітня. Мовляв, згідно з урядовим рішенням, Нафтогаз зобов’язаний продавати для населення газ за ціною, що визначається як середньоарифметична ціна газу, за якою державна компанія пропонує газ промисловим споживачам. Але якщо ціна для промисловості зросте, то Нафтогаз має продавати газ для населення за пільговою ціною.

Цю новину ЗМІ рознесли ще швидше, хоча аналітики газової галузі неабияк здивувалися: навіщо компанії дозволяти те, на що вона й так має право. Аж поки уважно не прочитали до кінця текст постанови і не збагнули суть каверзи. Виявилося, що уряд не стільки дозволяв Нафтогазу продавати населенню дешевий газ, скільки фактично зобов’язував продавати цей газ ненависним Нафтогазу газзбутам. Тож реакція компанії не забарилася: Інтернет уже поширив лист виконуючого обов’язки голови правління Нафтогазу Сергія Переломи, в якому той повідомляв уряд, що постанова № 293 містить суттєві недоліки, до усунення яких компанія позбавлена можливос ті її застосування. Але, судячи з досвіду минулих років, можна сміливо робити припущення, що одними листами конфлікт не залагодиться й цю проблему доведеться вирішувати в суді.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути