Як Держгеонадра сіла в калюжу

Юрій КОТНЮК,
ЮВУ

Минулого тижня Київський апеляційний адміністративний суд з третього разу вирішив нарешті відкрити провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на постанову Окружного адмінсуду Києва від 4 грудня 2017 р., якою було частково задоволено позов такого собі ТОВ «Ангро Інвест», котре хотіло без проведення передбаченого законом аукціону одержати спеціальні дозволи на видобуток газу на вісьмох нафтогазоносних площах, розташованих у Полтавській області. Частково тому, що суд визнав протиправним рішення Держгеонадра про відмову у видачі газовидобувних ліцензій вказаній вище фірмі, але разом із тим відмовився задовольнити другу позовну вимогу «Ангро Інвесту», а саме зобов’язати державний орган видати йому ці дозволи. І хоча в ухваленні цього рішення певну роль могли зіграти якісь політичні фактори, з юридичної точки зору воно виглядає майже бездоганним.

«Дерибан» спадщини Януковича

Якщо дивитися на цю справу з політичної точки зору, то це можна назвати гризнею за корупційну спадщину Януковича. Свого часу ліцензії на площі, про які йдеться в рішенні суду, одержало таке собі ТОВ «Голден Деррік», фактичним господарем якого був міністр енергетики в обох урядах Азарова на прізвище Едуард Ставицький (нині громадянин Ізраїлю). Взагалі-то патронована цим чоловіком фірма одержала близько 30 газовидобувних дозволів, але після Революції Гідності всі вони були анульовані. Та оскільки святе місце порожнім не буває, то на державні, тобто безхазяйні, площі швидко знайшлися претенденти з нової влади. Так, ТОВ «Голден Деррик» трансформувався у ТОВ «Східно Європейська нафта» (East Europe Petroleum), власниками якого стали особи, наближені до Петра Порошенка», і невдовзі одержав 19 ліцензій. А от на другу частину газового пирога стало претендувати вже згадане ТОВ «Ангро Інвест», яке, судячи з результатів журналістських розслідувань, входить до сфери бізнес-інтересів нинішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Нічого дивного в цьому немає, адже ні для кого не секрет, що до першого Майдану цей пан за сприяння колишнього губернатора Харківщини Євгена Кушнарьова мав непогані прибутки від експлуатації низки тамтешніх газоконденсатних родовищ. Нині ж йому сам бог велів продовжити цю справу, але, судячи з того, як із патронованою ним фірмою поводяться в Держнадрагеології, його газовий бізнес поки що йде туго.

Отже, на початку березня 2016 р. «Ангро Інвест» звернулося до Держгеонадра із заявами про видачу спеціальних дозволів на користування вісьмома площами з метою геологічного вивчення, дослідної розробки, а потім і промислового видобування нафти й газу. Заявлений термін користування становив 20 років, але найцікавішим пунктом звернення було те, що бізнесмени просили видати їм ліцензії без проведення аукціону. Таке право їм надавав, мовляв, офіційний Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. No 615. Зокрема в його пункті 8 було сказано, що ліцензії видаються без конкурсу в тих випадках, коли заявник є власником цілісного майнового комплексу (побудованого або реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин із тих ділянок надр, на користування якими претендує цей заявник. Ну або ще, коли цілісний майновий комплекс перебуває в оренді або концесії потенційного надрокористувача.

Не варто докладно роз’яснювати, які великі корупційні ризики закладені в даному положенні, адже за наявності бажання й політичного даху як «цілісний майновий комплекс» можна оформити й сотню забитих у землю кілків. До речі, лише через місяць після подачі заяви «Ангро Інвестом» даний пункт було виключено з тексту згаданого Порядку – відповідно до Постанови КМУ від 6.04.2016 р. No 277. Але, подаючи цю заяву, хитрі бізнесмени ще могли розраховувати на одержання ліцензій без конкурсу.

Невикористаний козир аргументації

Цікаво, що чиновники Держгеонадра, які, судячи з усього, були твердо налаштовані на те, щоб не дати ліцензії «Ангро Інвесту», не використали цю зміну в нормативній базі. Правда, перша, попередня відмова, була надана 18 березня 2016 р. (коли згадана постанова ще перебувала в стадії народження), тож причинами негативної відповіді були названі зовсім інші причини. Зокрема те, що заявник у наданому на розгляд пакеті документів не зазначив потужностей свого підприємства, а також, що не були засвідчені належним чином надані копії документів, що підтверджували його право власності на цілісний майновий комплекс. Крім того, Держгеонадра рекомендувала «Ангро Інвесту» в разі повторного звернення разом із доопрацьованими документами надати ще й оригінали листівпогоджень низки відповідних органів влади та місцевого самоврядування.

Повторне звернення, до якого були додані доопрацьовані документи, бізнесмени подали менш ніж через два тижні – 30 березня 2016 р., проте одержали відмову, й цього разу вже остаточну. Вона датується 31 травня того ж року і в ній було викладено три основні пункти причин відмови. По-перше, в заявах не вказаний вид корисної копалини, яку збирається видобувати заявник. По-друге, ним не було додано погодження зазначених вище органів влади та місцевого самоврядування. Потретє, відмова була мотивована тим, що заявлена ділянка надр перетинається з ділянкою діючого спеціального дозволу на користування надрами, виданому іншій фірмі, яка збиралася проводити геологічне вивчення сланцевих родовищ Ново-Диканьської площі.

Якщо чесно, то всі ці пункти не були варті виїденого яйця і їх можна було повісити козлу на роги, зате про урядові зміни в офіційному порядку безаукціонного надання газовидобувних ліцензій, чиновники Держгеонадр чомусь не згадали, хоча використовуючи цей аргумент вони мали можливість на цілком законних підставах вказати бізнесменам на двері. Останні ж зрозуміли, що їм просто морочать голову, а тому звернулися до Окружного адміністративного суду Києва з позовом, в якому, як уже було зазначено, просив визнати відмову Держгеонадра протиправною, а по-друге, зобов’язати його таки видати їм дозволи на користування вісьмома площами та без проведення аукціону, звичайно ж.

Судовий розгляд цієї справи тривав дуже довго: 18 січня 2017 р. було постановлено ухвалу про відкриття провадження й лише 4 грудня ухвалене рішення. Очевидно, суддям знадобилося чимало часу аби від «корки до корки» прочитати, а потім ще й правильно зрозуміти закони «Про надра», «Про нафту і газ» і «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Зате є результат – їхній витвір читати не соромно. Правда, для якогось лиха третьою особою на стороні відповідача було залучено Полтавську обласну раду, але вона письмових пояснень не надавала, своїх представників не присилала, тож вирішення справи обійшлося й без неї.

А от відмову Держгеонадра судді розібрали по пунктах. Так, із приводу того, що «Ангро Інвест» у своїй заяві не назвав вид корисної копалини, яку він збирається видобувати, то це неправда – він її назвав, це – природний газ. Втім, якби він її навіть і не назвав, то про це на цей недолік чиновникам слід було вказати у своїй першій, попередній відмові, датованій ще 18-м березня 2016 р. А раз не вказали одразу, потім пізно каркати. І на підтвердження даної тези навели уривок зі ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», де сказано, що при повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику про попередню відмову.

Щодо другого пункту – про одержання погоджень від органів влади і місцевого самоврядування – суд написав, що цим якраз повинен займатися не заявник, а Держгеонадра, як регуляторний орган у даній сфері. Що ж стосується третього пункту про те, що видача ліцензій може завадити геологічному вивченню сланцевих товщ поблизу хуторів біля Диканьки, то суд її до уваги не взяв, оскільки зазначена обставина, мовляв, не підтверджена документально й не є самостійною підставою для відмови в наданні спеціального дозволу. Грубо кажучи, дивись пункт перший: не прокукурікав одразу, потім не каркай.

Соломонове рішення ОАС Києва

Таким чином, суд знайшов усі підстави для того, аби визнати рішення Держгеонадра про відмову у видачі ліцензій протиправними, але разом з тим він не погодився з наступним пунктом позовних вимог «Ангро інвесту» — зобов’язати цей державний орган видати йому дозволи без проведення аукціону. Тут із суддями можна повністю погодитися, оскільки змінилося нормативно-правова база й Держгеонадра не вправі видавати ліцензії на базі застарілої редакції Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами. Це — одна причина. Друга полягає в тому, що Держгеонадра, відповідно до вимог законів, таки повинна перед видачею ліцензій отримати погодження від низки органів влади та місцевого самоврядування, яких це стосується. Видати спецдозволи без такого погодження означатиме порушення закону.

Але, відмовляючи позивачу в задоволенні даної позовної вимоги, судді вирішили скористатися своїм правом вийти за межі позовних вимог. Таке дозволяється відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод і законних інтересів сторін процесу, про захист яких вони просять. У даному випадку суд вирішив зобов’язати Держгеонадра повторно розглянути заяви «Ангро Інвесту» про надання спеціальних дозволів з урахуванням висновків постанови, яку вони ухвалили.

Однак таке «Соломонове рішення» чомусь не влаштувало Держгеонадра, яке вирішило подати апеляційну скаргу, але при цьому забуло сплатити судовий збір у сумі 1 760 грн. Тож ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду вона була залишена без руху, а апелянтові наданий строк для усунення недоліків. Вдруге суддям КААС довелося тикати носом юристів цього відомства, коли вони забули надати пояснення щодо поважності причин пропущення строків. І от нарешті 23 січня було постановлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Щож, поживемо – побачимо, якими аргументами збираються переконати суд чиновники Держгеонадра.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути