Судова практика
Вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні
Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, про визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації, рішень сільради, витребування земельних ділянок від добросовісних набувачів слід оспорювати в одному провадженні, адже такі вимоги однорідні, нерозривно пов’язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог
21 листопада 2018 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 444/1786/15 (провадження № 14-355цс18) касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 листопада 2015 р., рішення та ухвалу Апеляційног суду Львівської області від 4 квітня 2016 р. у цивільній справі за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Львівського національного аграрного університету до Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області , фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеріон Плюс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Державного земельного агентства у Жовківському районі Львівської області, Реєстраційна служба Жовківського районного управління юстиції Львівської області, про визнання недійсними розпорядження, рішень, державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок від добросовісних набувачів.
За матеріалами справи, розпорядженням Жовківської РДА затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у приватну власність фізичним особам земельні ділянки. У подальшому ці громадяни згідно з договорами купівлі-продажу відчужили вказані земельні ділянки на користь Приватного підприємства «Лада-Плюс», яке на підставі договорів купівлі-продажу відчужило земельні ділянки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Галич». Рішенням Малехівської сільради надано дозвіл ТОВ «Фортуна Галич» на розробку містобудівного обґрунтування зі зміни цільового призначення земельної ділянки під будівництво торгово-виробничих приміщень.
Рішенням Львівської обласної ради затверджено технічну документацію зі зміни меж с. Малехів та відповідно до вказаного рішення земельні ділянки включені до с. Малехів Львівської області. Рішенням Малехівської сільради затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 7,34 га зі зміни цільового призначення земельних ділянок ТОВ «Фортуна Галич» з ведення особистого селянського господарства на розміщення торгово-виробничих приміщень. ТОВ «Фортуна Галич» набуло право власності на земельну ділянку площею 7,34 га.
Позивач у справі – заступника прокурора Львівської області – наполягав, що відповідачі набули земельні ділянки без достатньої правової підстави.
Рішенням Жовківського районного суду закрито провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання недійсним розпорядження Жовківської РДА; визнання недійсними рішень Малехівської сільради; витребування з незаконного володіння ТОВ «Астеріон Плюс» на користь Львівського НАУ земельних ділянок.
У задоволенні позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач оскаржує рішення суб’єкта владних повноважень – Жовківської РДА, яке було прийняте під час реалізації управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки обґрунтовано тим, що вирішення питання про правомірність видачі оспорюваних державних актів є передчасним, оскільки залежить від вирішення питання законності рішень, на підставі яких такі акти видані, у порядку адміністративного судочинства.
Стосовно позовних вимог про скасування рішень сільської ради та витребування земельних ділянок з незаконного володіння, суд зазначив, що вирішення цих вимог віднесено до компетенції господарських судів, оскільки сторонами цих правовідносин є юридичні особи.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області закрито провадження у справі за позовними вимогами про визнання недійсним розпорядження Жовківської РДА та рішень Малехівської сільради з тих мотивів, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо наявності підстав для закриття провадження у справі стосовно частини позовних вимог – про скасування рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, які повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а в частині витребування земельної ділянки – господарського судочинства.
Прокурора Львівської області подав касаційну скаргу, яку мотивовував тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не з’ясував природу правовідносин, неповно дослідив обставини справи і дійшов помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського й адміністративного судочинств. Також заявник посилається на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду України від 1 жовтня 2013 р. у справі № 21-228а13, від 4 листопада 2015 року у справі № 21-3296а15, від 9 лютого 2016 р. у справі № 21-5465а15, від 30 березня 2016 р. у справі № 374/1348/14-а, де, на думку заявника, суд касаційної інстанції за схожих обставин справи вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про підсудність справи адміністративному суду.
У своїй постанові за наслідками розгляду справи Велика Палата ВС зазначила, що рішення суб’єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним – розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред’являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред’явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло внаслідок та після реалізації рішення суб’єкта владних повноважень.
У зв’язку з наведеним помилковими є висновки судів обох інстанцій про те, що позовні вимоги у частині визнання недійсним розпорядження Жовківської РДА «Про затвердження проекту землеустрою» підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства. Також оскаржуваними рішеннями було закрито провадження у справі в частині вимог прокурора про скасування рішень сільради, винесених стосовно юридичної особи та про витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння ТОВ «Астеріон Плюс» на користь Львівського НАУ, у зв’язку із тим, що вирішення цих вимог віднесено до компетенції господарських судів, оскільки сторонами цих правовідносин є юридичні особи.
Велика Палата Верховного Суду визнала такі висновки помилковими з тих підстав, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов’язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до юридичної особи, а за правилами цивільного судочинства – в частині позовних вимог до фізичних осіб порушуватиме принцип повноти, всебічності й об’єктивності з’ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту ч. 4 ст. 10 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
З огляду на вказане помилковими є висновки судів про те, що позов у частині вимог про скасування рішень сільради, винесених стосовно юридичної особи, витребування з незаконного володіння ТОВ «Астеріон Плюс» на користь Львівського НАУ спірних земельних ділянок віднесено до компетенції господарських судів, і як наслідок – закриття провадження у справі в цій частині позову.
Також оскаржуваними рішеннями було відмовлено у задоволенні позову прокурора в частині позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки з посиланням на те, що вирішення питання про правомірність видачі оспорюваних державних актів є передчасним, оскільки залежить від вирішення питання законності рішень, на підставі яких такі акти видані, у порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду не погодилася із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки підлягають розгляду в одному провадженні разом з іншими позовними вимогами: про визнання недійсними розпорядження РДА, рішень сільради, витребування земельних ділянок від добросовісних набувачів, адже такі вимоги однорідні, нерозривно пов’язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
