Законодавство
Спір про приватизацію комунального майна підлягає розгляду в порядку господарського судочинства
Пред’явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору про приватизацію комунального майна та не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства
12 березня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 903/456/18 за позовом керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави до Благодатної селищної ради та фізичної особи про скасування рішення селищної ради про затвердження оцінки вартості майна – колишньої частини МПК-12 – та дозвіл на його продаж, визнання договору купівлі-продажу об’єкта нерухомого майна недійсним та повернення приміщення загальною площею 184,1 кв. м у комунальну власність.
У липні 2018 р. керівник місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Волинської області зі згаданим позовом, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що Благодатною селищною радою відповідний порядок відчуження об’єктів комунального майна не приймався й не затверджувався та приміщення колишньої пожежної частини МПК-12 до такого переліку включено не було. Окрім цього, прокурор зазначив, що Благодатна селищна рада не проводила аукціону з приводу укладення договору оренди та договору купівлі-продажу.
Господарський суд Волинської області ухвалою від 5 липня 2018 р., залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 3 вересня 2018 р., відмовив у відкритті провадження за позовною заявою прокурора з посиланням на ст. 20, п. 1 ч. 1 ст.175 ГПК України, зазначивши, що договір купівлі-продажу приміщення пожежної частини МПК-12 від 15 вересня 2017 р. укладено між територіальною громадою селища Благодатне в особі Благодатної селищної ради міста Нововолинська Волинської області та фізичною особою, а тому зазначений спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Заступник прокурора Рівненської області звернувся з касаційною скаргою, в якій наполягав що підставою звернення з позовом у цій справі є порушення відповідачами встановленого Законом від 6 березня 1992 р. № 2171-XII «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» порядку приватизації майна, що є комунальною власністю. З огляду на це скаржник доводив порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 20 ГПК України щодо висновку про непідвідомчість цього спору господарському суду.
Розглянувши скаргу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом спори щодо приватизації комунального майна належать до юрисдикції господарських судів. Водночас, судова практика і раніше була зорієнтована на те, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за умови наявності у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
Господарські суди вирішують усі спори між суб’єктами господарської діяльності, а також спори, пов’язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду).
При визначенні юрисдикції цієї справи слід виходити з характеру спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся прокурор. Прокурор наполягав, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений з порушенням вимог чинного законодавства щодо приватизації комунального майна.
Отже, з урахуванням характеру спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред’явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
Тому Велика Палата касаційну скаргу заступника прокурора задовольнила та скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
