Цифрова економіка і податки: як вийти із замкнутого кола?

Олена МАКЕЄВА, голова Ради директорів аудиторської фірми «Аксьонова та партнери», Geneva Group International, екс-заступник міністра фінансів України

Два компоненти, які допоможуть вирішити податкові виклики епохи цифрової економіки.

Епоха цифрових технологій вимагає адекватної податкової політики. Але корпорації, які використовують агресивне податкове планування, та стрімкий розвиток цифрової економіки чинять тиск на поліс-мейкерів, які розробляють податкову політику. Як вийти із замкнутого кола?

Цілком очевидно, що План дій BEPS не може повною мірою допомогти впоратися з викликами, пов’язаними зі швидким розвитком нових бізнес-моделей на основі Інтернету, штучного інтелекту, блокчейну. LuxLeaks, Panama Papers та Paradise Papers, а також розслідування ЄС щодо цифрових технологічних гігантів — маркер масштабності схем ухилення від сплати податків великим бізнесом. Це викликає бурхливу громадську дискусію щодо необхідності забезпечення справедливого оподаткування у світі.

Нещодавно програма розширеного співробітництва Плану дій BEPS (Inclusive Framework on BEPS) представила на погодження програму роботи щодо вирішення податкових викликів, пов’язаних із цифровою економікою. Вона (програма) складається з двох компонентів.

Компонент 1 — «Єдиний підхід» (Unified Approach). Він стосується правил розподілу податкових прав між юрисдикціями, а також нового порядку розподілу прибутку. Документ представлений для громадських консультацій 9 жовтня цього року.

Сьогодні компанія-нерезидент оподатковує прибуток свого бізнесу в певній юрисдикції лише в тому випадку, якщо в неї є там постійне представництво. Це, по суті, форма фізичної присутності. Цифрова економіка фактично обмежила застосування цього правила, оскільки високотехнологічні компанії можуть вести бізнес із клієнтами з інших юрисдикцій без фізичної присутності. Особливо це стосується віддалених продажів великих підприємств цифрового бізнесу (highly digitalised businesses), таких, як Google, Apple, Facebook. В існуючих умовах подібні компанії будуть проводити все більше заходів із віддалених місць, спрямованих на споживачів та користувачів, без будь-якої фізичної присутності.

У рамках цього Компоненту пропонуються три можливі підходи розподілу оподатковуваного прибутку. Багато в чому вони засновані на продажах. Це модифікований метод розподілу залишкового прибутку (метод А), метод пропорційного дольового розподілу (метод В) та розподіл прибутку на основі маркетингової та дистрибуційної діяльності (метод С). Усі ці три підходи не залежать від рівня фізичної присутності транснаціональної компанії в тій чи іншій юрисдикції. А це означає, що значна частина прибутку високотехнологічних компаній може оподатковуватися в країнах, де проживають споживачі, незалежно від того, де фізично присутня сама компанія.

Компонент 2 — «Глобальна пропозиція протидії розмиванню податкової бази» (Global Anti-Base Erosion Proposal, GloBE) — передбачає розробку скоординованих правил для вирішення поточних ризиків використання структур, які дозволяють великим транснаціональним корпораціям переводити свої прибутки в юрисдикції, де вони не обкладаються податком або мають дуже низьке оподаткування. Документ представлений для громадських консультацій 8 листопада цього року.

Основне завдання даного компоненту — координація податкової політики на глобальному рівні шляхом запровадження мінімальної ставки оподаткування прибутку транснаціонального бізнесу. На практиці, якщо доходи дочірньої компанії в певній юрисдикції, приміром, будуть оподатковані за нижчою ставкою, ніж узгоджена мінімальна ставка оподаткування прибутків міжнародного бізнесу, то такі доходи будуть підлягати оподаткуванню в іншій країні або існуватимуть певні обмеження щодо вирахування витрат стосовно платежів, здійснених на користь пов’язаних осіб.

Очевидно, що прийняття нових правил стимулюватиме окремі юрисдикції переглядати свої локальні податкові політики оподаткування прибутку. Перш за все, це стосуватиметься країн, де доходи не обкладаються податком на прибуток або мають дуже низьке оподаткування. Хоча термін «низькоподаткова юрисдикція» дуже відрізняється в країнах світу. Наприклад, Україна для Німеччини є якраз низькоподатковою юрисдикцією, адже ставка податку на прибуток нижче за 25%.

У принципі ця ідея не нова, є окремі ініціативи на рівні ЄС, покликані уніфікувати ставку податку на прибуток, аналогічно Директиві ЄС щодо оподаткування ПДВ. Напевно, публікація нової програми та її компонентів знайде чимало скептиків і критиків серед експертів в Україні. Уже сьогодні чую хибні думки на кшталт того, що правила трансферного ціноутворення будуть переглянуті або взагалі скасовані, а План дій BEPS не виправдав очікувань. Саме тому хочу звернути увагу на деякі важливі аспекти.

По-перше, обидва компоненти нової програми не виключають подальшої імплементації Плану дій BEPS, а лише доповнюють її. По-друге, програма та її компоненти розроблені в рамках Кроку 1 Плану дій BEPS «Податкові виклики, що виникають унаслідок цифрової економіки». Відповідно, стосуються лише цих питань. По-третє, опубліковані аналітичні документи представлені для громадських консультацій і кожна країна може взяти участь у їхньому обговоренні.

І головне, робота Програми розширеного співробітництва Плану дій BEPS полягає в забезпеченні того, аби міжнародні податкові принципи для великих транснаціональних корпорацій залишалися релевантними і сьогодні, і в майбутньому. Беззаперечно, такі принципи мають відповідати економічній ефективності та глобальному добробуту у світі.

Розуміючи цілі цієї роботи, важливо усвідомити, що податкові політики та міжнародні податкові принципи будуть постійно вдосконалюватися у відповідь на нові податкові виклики. І кожна країна самостійно для себе вирішує — бути гравцем чи спостерігачем у цьому процесі?

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути