Спір між первинною профспілковою організацією та роботодавцем щодо колективного договору має розглядатися у примирно-третейському порядку, а не в суді

1 жовтня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 916/2721/18 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Профспілки робітників морського транспорту «Одеського морського порту» (далі – Профспілка) про визнання недійсним пункту колективного договору.

Між роботодавцем – Підприємством та Профспілкою (яка уповноважена представляти інтереси найманих працівників Підприємства) було укладено колективний договір на 2016-2018 рр. Договір зареєстрований Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради 10 травня 2016 р.

Згідно з пунктом 2.12 указаного договору Підприємство своєчасно інформує Профспілку про економічний та фінансовий стан підприємства, про всі зміни в організації виробництва та праці, оплати праці, планах соціального розвитку ОФ ДП «АМПУ», що готуються не менше, ніж за 2 місяці. Підприємство зобов’язане приймати рішення з питань, що стосуються змін в організації виробництва і праці, трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників виключно за погодженням з Профспілкою, з дотриманням чинного законодавства, умов Генеральної, Галузевої угод і вказаного договору.

Звертаючись з позовом до суду, Підприємство обґрунтовувало, що положення пункту 2.12 колективного договору виходять за межі компетенції сторін цього договору та регулюють порядок здійснення господарської діяльності, тому мають бути визнані судом недійсними.

Господарський суд Одеської області ухвалою, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, провадження у справі закрив на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, бо виник щодо недійсності пункту колективного договору та стосується врегулювання інтересів сторін трудових правовідносин, порядок вирішення яких визначено Законом України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Крім того, суд апеляційної інстанції, на підтвердження такої позиції посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 р. у справі № 910/11188/17.

Підприємство звернулося з касаційною скаргою, яку аргументувало тим, що оскільки сторонами спору у цій справі є юридичні особи, то з огляду на суб`єктний склад сторін такий спір відноситься до юрисдикції господарських судів і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» окремо встановлено особливу процедуру розгляду розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. Зокрема, ст. 7  Закону передбачено, що розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, установлені ст. 9  Закону – трудовим арбітражем.

Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України № 137/98-ВР передбачено у кількох випадках (ст.ст. 23, 24, 25, 22 Закону), які і справі № 916/2721/18 не розглядаються.

Зі змісту позову зрозуміло, що його предметом є визнання недійсним пункту колективного договору, тобто позивач ставить питання про зміну укладеного колективного договору.

Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних – це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. А тому, до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом № 137/98-ВР.

Така позиція відповідає висновкам Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 травня 2019 р. у справі № 479/58/19, під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не знайшла правових підстав.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі було визнано обґрунтованими, проте вони мали б бути мотивованими наведеними вище аргументами щодо неможливості вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути