Відміна ГКУ спричинить вакуум правового регулювання

Ірина СЕЛІВАНОВА, кандидат юридичних наук, радник юридичної фірми «ILF»

Цивільним кодексом України встановлено порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб виключно приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права цей Кодекс не регулює. Дані питання врегульовано виключно Господарським кодексом України. Так, лише ГК України (стаття 22) визначає поняття суб’єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, яке активно використовується в законодавстві України. Приналежність до державного сектора економіки (далі — ДСЕ) суттєво впливає на права та обов’язки такої юридичної особи. Так, господарські товариства, що є суб’єктами ДСЕ, зобов’язані на кожний наступний рік складати й виконувати річний фінансовий план (ст. 89 ГК України); органи державного фінансового контролю мають право проводити державний фінансовий аудит їх діяльності, метою якого є попередження фінансових порушень, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та державного майна (ст. 2 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»), такі суб’єкти в особливому порядку укладають певні види договорів (Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, в статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296) тощо.

Поняття суб’єктів ДСЕ використовується в звітності Фонду державного майна України, при визначенні обов’язків центральних органів виконавчої влади (ст. 12 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») та в багатьох інших випадках. Тож відміна ГК України спричинить вакуум правового регулювання та необхідність потужної переробки всього масиву законодавства для захисту прав таких суб’єктів.

Також лише ГК України визначає поняття державних та комунальних підприємств, порядок їх створення та особливості управління. Наразі таких підприємств в Україні нараховується понад 3 000 і вдосконалення управління ними є досить актуальним. Зміна організації управління державними та комунальними підприємствами можливе лише шляхом внесення змін до ГК України. Так, лише 02.06.2016 р. з метою забезпечення прозорості діяльності та звітування державних підприємств, покращення операційних та фінансових результатів їх господарської діяльності Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної та комунальної власності» впроваджено революційні зміни в організації управління цими підприємствами. Базуючись на приписах ГК України, Кабінетом Міністрів України розроблено відповідні підзаконні акти й наразі реформа управління суб’єктами державного сектора економіки працює. Відміна ГК України створить прогалину у правовому регулюванні в цій царині та викличе необхідність розробки нового закону щодо суб’єктів господарювання державного та комунального секторів економіки.

ГК України чітко визначає, що від механізму правового регулювання діяльності державних підприємств безпосередньо залежить і статус комунальних підприємств, адже особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених щодо діяльності державних комерційних та казенних підприємств (ст. 79 ГК України). Наявні в ГК України норми щодо статусу та різновидів державних та комунальних підприємств активно використовуються в процесі реформування економіки України. Так, одним із принципових положень медичної реформи, яка здійснюється наразі в нашій країні, є перетворення закладів охорони здоров’я з бюджетних установ на некомерційні державні (казенні) та комунальні некомерційні підприємства. При цьому одним із міркувань, яким керувалися законодавці при виборі організаційної форми реформованого закладу охорони здоров’я, було не допустити його банкрутства при переході на нові умови фінансування та господарської діяльності. Саме застосування норми ГК України про те, що суб’єктом банкрутства може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності, казенні і, відповідно, комунальні некомерційні підприємства, не можуть бути визнані банкрутом (ст. 209 ГКУ), допомогло вирішити це питання.

У результаті впровадження медичної реформи всі заклади охорони здоров’я первинної ланки наразі діють у формі комунальних некомерційних підприємств, також триває процес перетворення закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу, на некомерційні комунальні і казенні підприємства. Відміна ГК України спричинить вакуум правового регулювання і, відповідно, призупинення реформування медичної галузі, що навряд чи є доцільним на сучасному етапі сфери охорони здоров’я.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути