У провадженні на підставі угоди про примирення сторони позбавлені можливості оскаржувати судове рішення у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону

1 серпня 2018 р. Верховний Суд у справі № 361/7918/17 підтримав висновок апеляційного суду, що не призначення певних обов’язків засудженому не підлягає оскарженню після затвердження угоди про примирення.

Вироком суду було затверджено угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим, якого засуджено на 2 роки обмеження волі, та звільнено від відбування покарання зі встановленням іспитового строку 1 рік.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказаний вирок.

У касаційній скарзі прокурор вказував, що суд першої інстанції призначив особі застосування ст. 75 КК, без покладення обов’язків за ст. 76 КПК, а апеляційний суд на вказане порушення не звернув увагу, тому безпідставно відмовив у відкритті провадження.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Так, за п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 КПК угода не може бути укладена.

ВС звернув увагу на норму ч. 3 ст. 469 КПК, де передбачено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Отже, вирок суду першої інстанції на підставі угоди може бути оскаржений обмеженим колом суб’єктів та з чітко визначених законом підстав, зазначених у ч. 3 ст. 394 КПК.

Зокрема, сторони, а також прокурор у провадженні на підставі угоди про примирення позбавлені можливості оскаржувати таке судове рішення у зв’язку з істотним порушенням вимог КПК, передбачених ст. 412 КПК, та неправильним застосуванням норм КК. Тому, суд, у разі подання відповідних скарг з підстав, з яких судове рішення не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 КПК, має відмовити у відкритті апеляційного провадження.

У справі № 361/7918/17 вирок суду на підставі угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим був оскаржений прокурором поза межами п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК, за відсутності порушень ч. 3 ст. 469 КПК.

До того, жодних доводів про порушення будь-якої з умов, необхідних для укладення угоди про примирення, прокурор не навів, а обґрунтування неправильного застосування КК при ухваленні вироку на підставі угоди, не належить до тих, за наявності яких у прокурора були повноваження для оскарження вироку.

Рішення в ЄДРСР.

Поділитися

Твітнути