Звільнення вагітної жінки у зв’язку з закінченням трудового договору провадиться з обов’язковим працевлаштуванням, але це не є поновленням на роботі

Верховний Суд визнав, що заборонено звільнення, зокрема, вагітної жінки та передбачено обов’язкове працевлаштування у випадках її звільнення після закінчення строкового трудового договору. Невиконання роботодавцем обов’язку з працевлаштування протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП України обов’язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, але не поновити на роботі.

16.01.2018 Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 175/167/16-ц за касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо визнання запису у трудовій недійсним, прийняття на посаду бухгалтера (економіста), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що позивач вважала, що її звільнено з порушенням вимог ст. 184 КЗпП України, оскільки на момент звільнення вона була вагітною.

Рішенням районного суду позов задоволено частково. Ухвалою апеляційного суду зменшено виплату за час вимушеного прогулу, в решті рішення залишено без змін.

Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, зокрема, вагітних жінок, провадиться з обов’язковим працевлаштуванням. Така ж позиція випливає з ч. 3 ст. 184 КЗпП України.

При цьому, невиконання роботодавцем обов’язку 3 працевлаштування протягом трьох місяців, є підставою для покладення на нього відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП України обов’язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі.

Оскільки згідно зі ст. 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, то у разі невиконання роботодавцем протягом трьох місяців обов’язку по працевлаштуванню звільненого працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП України, зокрема вагітної жінки, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов’язання по працевлаштуванню. Проте позивач не пред’являла позовних вимог про виконання відповідачем зобов’язання по працевлаштуванню.

Також зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 р. № 21-303а13, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Виходячи з цього, Верховний Суд постановив скасувати рішення першої і апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути