Судова практика
Якщо відсутні дані про вручення повістки чи про фіксування відмови в її отриманні, то відсутні й дані про доведеність винуватості в ухиленні від призову за мобілізацією
28 січня 2020 р. Верховний Суд у справі № 759/5435/16-к відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора на виправдувальний вирок.
Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу визнано невинуватим за ст. 336 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні наявний склад кримінального правопорушення, яке полягало в тому, що будучи військовозобов`язаним та придатним до військової служби, обвинувачений ухилився від призову за мобілізацією, не прибувши без поважних причин до військового комісаріату у встановлений військовим комісаріатом та зазначений у повістці термін – 24 липня 2015 р.
У касаційній скарзі прокурор наполягав, що особу безпідставно виправдано у пред`явленому йому обвинуваченні, оскільки кримінальне провадження містить достатньо доказів, які доводять його винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ст. 336 КК.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що ст. 336 КК передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно з ч. 8 ст. 15 вказаного Закону призовники, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов’язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.
Як правильно встановив суд першої інстанції з досліджених безпосередньо судом показань свідків не вбачається, що в присутності понятих особі вручалася бойова повістка і, як наслідок, – що складено акт про відмову в отриманні такої повістки.
Крім того, на обґрунтування винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення сторона обвинувачення надала письмові докази, що були дослідженні судом першої інстанції. Втім, як правильно встановив суд першої інстанції, вказані документи, ні самі по собі, ні в сукупності, також не вказують на відмову в отриманні бойової повістки, що свідчило б про відмову особи від призову за мобілізацією.
Не вказують на винуватість особи й інші наявні в матеріалах провадження документи, а саме: копія повістки, згідно якої особа був зобов’язаний прибути на 08 год. 24.07.2015 до приміщення військового комісаріату (оригінал вказаної повістки відсутній з незрозумілих причин); довідка від 21.07.2015 за рішенням комісії про придатність особи до військової служби; дані акту від 21.07.2015 про те, що особа відмовився від підписання попередження про відповідальність за ухилення від мобілізації; завірені копії військового квитка та алфавітної картки.
Отже, беззаперечних доказів на обґрунтування винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, стороною обвинувачення не надано.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що, за відсутності даних про вручення особі бойової повістки, а у разі відмови останнього у її отриманні – про фіксування цієї відмови у передбаченому законом порядку, – відсутні дані про доведеність винуватості особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, та обґрунтовано виправдав обвинуваченого за вказаним матеріальним законом.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляції прокурора, дійшов висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість виправдувального вироку, тобто визнав, що цей вирок судом першої інстанції ухвалено відповідно до вимог ст. 370, 374 КПК.
Підготував Леонід Лазебний
