Кримінальна хроніка
Повернення заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження особі, яка її подала, чинним КПК не передбачено
10 липня 2018 р. Верховний Суд у справі № 775/478/17 скасував рішення апеляційного суду, який, вирішуючи питання щодо наявності нововиявлених обставин (що є компетенцією суду першої інстанції), прийняв не передбачене розд. VII КПК України рішення про повернення заяви про відновлення втрачених матеріалів.
Вироком апеляційного суду обвинуваченого засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі. Також апеляційний суд своєю ухвалою повернув заяву засудженого про відновлення втрачених матеріалів кримінальної справи.
У касаційній скарзі засуджений наполягав, що він звернувся до суду із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінальної справи з метою, пов’язаною із захистом його прав та інтересів, а саме – для подальшого звернення до суду із заявою про перегляд вироку 21 липня 2006 р. щодо нього за нововиявленими обставинами.
Апеляційний суд залишив його заяву без руху, надавши строк на усунення недоліків, які він, на його думку, усунув. Проте суд апеляційної інстанції повернув його заяву, вказавши, що він не зазначив, які саме нововиявлені обставини виникли в його справі, що є незаконним, оскільки не відноситься до провадження з відновлення втрачених матеріалів кримінальної справи.
Верховний Суд зазначив, що питання відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження регулюються ст.ст. 524-531 розд. VII Кримінального процесуального кодексу України.
У ч. 1 ст. 526 КПК зазначено, що заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження подається до суду, який ухвалив вирок.
Відповідно до положень ст. 528 КПК, якщо у заяві не зазначено мети відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або відомостей, необхідних для їх відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов’язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.
Отже, ст. 528 КПК регламентує наслідки недодержання вимог до змісту заяви про відновлення втрачених матеріалів, якими можуть бути залишення заяви без розгляду або відмова у відкритті провадження.
При цьому повернення такої заяви особі, яка її подала, чинним КПК не передбачено.
Всупереч зазначеним вимогам закону апеляційний суд, вдавшись до вирішення питання щодо наявності нововиявлених обставин (що є компетенцією суду першої інстанції), прийняв не передбачене розд. VII КПК України рішення про повернення заяви про відновлення втрачених матеріалів.
Таким чином, під час розгляду провадження судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування судового рішення у касаційному порядку.
Однак, Верховний Суд визнав, що вимоги касаційної скарги про зобов’язання суду відновити втрачені під час проведення АТО матеріали є передчасними, оскільки можуть бути вирішені лише судом, який постановив вирок. Тому, з огляду на зазначене касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду – скасуванню, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд в суді апеляційної інстанції, під час якого суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Підготував Леонід Лазебний
