Судова практика
Дані протоколу огляду місця події є недопустимими доказами, якщо фактично було проведено обшук без участі понятих
31 липня 2018 р. Верховний Суд у справі № 761/34618/13 відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора, бо сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом вину осіб за обставин, зазначених в обвинувальному акті.
Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, осіб визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та виправдано їх у зв’язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинено саме ними.
У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування судових рішень із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки, на його думку, докази обвинувачення було відкинуто без наведення належного мотивування, що призвело до безпідставного виправдання осіб в інкримінованому їм злочині.
Верховний Суд встановив, що місцевим судом підставно не взято до уваги надані стороною обвинувачення докази, оскільки частина з них здобута з порушенням норм процесуального закону, а інші, як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи не прямо не підтверджують причетність осіб до зазначеного в обвинувальному акті правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Положеннями ч. 7 ст. 223 КПК України визначено, що, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Поняті можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
Судом першої інстанції визнано недопустимим доказом дані протоколу огляду місця події, під час проведення якого виявлено та вилучено грошові купюри у осіб, що здійснювався слідчим у службовому кабінеті РУ ГУ МВС України. Суд підставно вказав, що фактично було проведено обшук вказаних осіб за відсутності понятих, що є порушенням вимог ч. 7 ст. 223 КПК України.
Верховний Суд звернув увагу на рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 р., – Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів, та на рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 р., де зазначено, що враховується також якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.
Таким чином, судом встановлено, що кримінальне правопорушення щодо потерпілої мало місце, але з урахуванням тих доказів, що були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд дійшов правильного висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом вину осіб за обставин, зазначених в обвинувальному акті.
Отже, Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Підготував Леонід Лазебний
