Connect with us

В Україні

Рикошет від вкраденого Криму: як спроба анексії «допомогла» Росії програти $50 млрд

Опубліковано

⚡ AI SUMMARY
Гаазький апеляційний суд зобов'язав РФ виплатити інвесторам ЮКОСа $50 млрд, відхиливши аргумент Росії про непідсудність спору міжнародному арбітражу через нератифіковану Енергетичну хартію. Суд використав "приєднання" Криму як доказ того, що РФ визнає чинність міжнародних договорів, навіть якщо вони суперечать національному законодавству. Це рішення демонструє, як порушення міжнародного права завдають Росії збитків у міжнародних трибуналах.

Владислав ВЛАСЮК,
ЄП

Російська «багатоходовочка» завершилася для РФ чималими втратами. Традиційна аргументація Кремля, «чому ми законно з точки зору міжнародного права приєднали Крим», була використана проти нього в суді — це коштувало РФ додаткових 50 млрд доларів. Ці гроші доведеться віддати інвесторам «віджатої» компанії ЮКОС, у справі, що тягнеться вже понад 15 років.

А до чого тут Крим, спитаєте ви? А от до чого

Була в СРСР державна нафтова галузь, частинка якої в 1990-ті перетворилася на приватну нафтову компанію ЮКОС. На початку 2000-х у компанії, як відомо, з’явилися серйозні проблеми, а її активи перейшли до державної «Роснєфті». От лише спосіб «віджиму» у 2003 році активів у ЮКОСа, з точки зору законності, вийшов не дуже правильним. Тому її інвестори в 2004 році звернулися до міжнародного арбітражу з вимогою про відшкодування вартості їхніх активів. При цьому і вимоги, і сам факт звернення саме до арбітражу ґрунтувалися на положеннях міжнародного договору — Європейської енергетичної хартії, підписаної РФ у 1994 році, однак так і не ратифікованої.

У 2014 році міжнародний арбітраж при Торгово-промисловій палаті Гааги у Нідерландах погодився з вимогами інвесторів, присудивши їм вже згадані $50 млрд. Тоді, по суті, рішення арбітражу вже було остаточним і підлягало виконанню, однак РФ не була б собою, якби не спробувала скасувати його в національних судах Нідерландів — за місцем знаходження суду. І в 2016 році в Кремлі навіть готувалися святкувати перемогу: суд першої інстанції став на бік Росії. Однак ще за чотири роки, 18 лютого 2020-го, терези Феміди схилилися у протилежний бік. Апеляційна інстанція винесла рішення на користь ЮКОСа, повернувши до життя 50-мільярдний штраф. Щоправда, попереду ще теоретична можливість оскарження рішення у Верховному суді Нідерландів.

Одним із ключових питань арбітражного розгляду було таке: чи має арбітраж підсудність, що ґрунтується на Європейській енергетичній хартії, якщо вона була підписана, однак не ратифікована? При цьому зазначили одну важливу деталь: РФ не намагалася заперечити, що права акціонерів компанії ЮКОС були порушені і їхні активи — забрані; натомість доводила, що «ваш арбітраж — не комільфо, ми
йому не підсудні, бо хартію не ратифікували, і тому інвестор має право захищати себе, але лише у національних судах».

І арбітраж, і апеляційний суд вирішили: Росія неправа. Хартія діяла в Росії повністю (а не окремі статті) навіть до ратифікації, бо Росія її підписала, наклавши тим самим зобов’язання на себе як на країну-підписанта. А отже, була зобов’язана захищати інвесторів, у тому числі надаючи їм право звертатися до міжнародного арбітражу, а не до національних органів, на кшталт ручного Басманного суду Москви.

Та повернімося до питання: до чого ж тут Крим? Річ у тім, що саме дії РФ у 2014 році стали новим і красивим аргументом апеляційного суду для спростування позиції РФ. Окей, каже суд, ви стверджуєте, що Енергетична хартія могла застосовуватись лише в частині, що не суперечить вашому національному законодавству. Конкретно норма про захист інвесторів в арбітражі, продовжуєте ви, суперечить вашим законам, отже, арбітраж в принципі не міг розглядати спір.

Але тут апеляційний суд згадує про 2014 рік, нагадуючи представникам РФ: ви ж самі, «приєднуючи» Крим за міжнародним «договором» у березні 2014-го, заявили про чинність такого договору, хай він і суперечив на той момент національному законодавству. А відповідно, робиться висновок, що для РФ дія міжнародних договорів, які не відповідають національному законодавству, є усталеною практикою. На підтвердження такого висновку гаазькі судді наводять рішення «цілком незалежного» Конституційного суду РФ, який каже: «фактически принятие Республики Крым в состав Российской Федерации предусматривается как элемент применения рассматриваемого договора до его ратификации».

Чи є тут паралель із Європейською енергетичною хартією?

Чому б і ні! Адже ця хартія після підписання років 10 застосовувалася в РФ, не потребуючи ратифікації, і це не викликало там жодних проблем. А Росія при тому не намагалася відкликати свій підпис (хоча могла це зробити). Тому, якщо бути послідовними, то варто визнати: у справі ЮКОСа Енергетична хартія діяла для РФ повністю, тож арбітраж у Гаазі цілком мав компетенцію. А Росія тепер повинна повернути ошуканим власникам ті самі оспорювані $50 млрд.

Тим більше, що апеляційний суд навів й інші приклади чинних міжнародних договорів РФ, які діють незважаючи на наявність положень, що суперечать національному законодавству. Наприклад, Договір СРСР і США про лінію розмежування морських просторів (у Беринговому морі) спокійно виконується на тимчасовій основі з 1990 року, хоча так і не ратифікований.

Що це означає для України?

Ми жодним чином не були долучені до перипетій навколо ЮКОСа. Однак це приємно, коли російська «багатоходовочка» приводить її саму до невдач. І жодним чином це не означає, що «суд визнав чинним договір про окупацію Криму» чи щось на кшталт цього, з трьох причин: по-перше, предметом розгляду національного суду не був (та й теоретично не міг бути) міжнародний договір чи його чинність; по-друге, наведений приклад є ілюстративним і стосується винятково процедури, за якою сама РФ погоджується на чинність для себе міжнародних договорів; ну і, по-третє, окупація Криму є абсолютно очевидною з точки зору міжнародного права, до джерел якого рішення національних судів не належать (точніше, певні винятки є, однак точно не цей).

І ще один важливий урок: міжнародне право невпинно нарощує тиск на його порушника. А спроби обійти його, використати двозначності тощо, зрештою, завдають Росії удару у відповідь. Як і трапилося цього разу. Саме тому і РФ потихеньку зазнає поразки за поразкою у міжнародних трибуналах. Причому це — не останнє рішення. І кожне з них буде ускладнювати агресорові економічне життя й відносини в глобалізованому світі.

Джерело: Юридичний вісник України

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2025
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.