Судова практика
Саме лише забезпечення затриманого іноземця перекладачем та захисником не гарантує належного захисту
20 березня 2018 р. Верховний Суд у справі № 751/2604/17 задовольнив касаційну скаргу захисника на ухвалу апеляційного суду, якою суддя одноособово відмовив у поновленні пропущеного строку, не дослідивши всіх обставин справи.
Ухвалою слідчого судді щодо обвинуваченого (громадянина Італії) застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) до вирішення Мінюстом питання про його видачу та фактичну передачу до Італії, та постановлено упродовж арешту утримувати особу в слідчому ізоляторі.
Апеляційний суд відмовив захиснику затриманого у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернув йому скаргу, виходячи з того, що іноземець брав участь у судовому засіданні під час вирішення клопотання про застосування арешту, був забезпечений захисником і перекладачем, в присутності яких проголошувалося рішення та був обізнаний про застосуванні щодо нього тимчасового заходу.
Суд апеляційної інстанції вважав, що італійцю було відомо про підстави його арешту і про зміст рішення суду. Обрання ним іншого захисника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Особу передано компетентним органам Італії.
У касаційній скарзі захисник вказав на несвоєчасне роз’яснення затриманому італійською мовою змісту ухвали слідчого судді, наслідків та строку на її оскарження, що унеможливило своєчасне оскарження такої ухвали.
За матеріалами провадження Верховний Суд встановив, що клопотання органом прокуратури винесено на виконання положень ст. 584 КПК та Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р. під час розгляду якого в суді іноземця було забезпечено захисником а також перекладачем італійської мови на підставі ухвали місцевого суду.
Судове засідання закінчено проголошенням слідчим суддею державною мовою ухвали про задоволення названого клопотання та учасникам засідання вручено ухвалу слідчого судді, викладену державною мовою.
Прокуратура направила для вручення обвинуваченому ухвалу слідчого судді з перекладом італійською мовою. Її було отримано слідчим ізолятором 29 червня 2017 р.
Дослідивши ці обставини, ВС зазначив, що обвинувачений 12 травня 2017 р. отримав судове рішення українською мовою, а переклад судового рішення італійською мовою отримано слідчим ізолятором лише 29 червня 2017 р,. у той час, коли захисник вже 20 червня 2017 р. направив апеляційну скаргу.
Однак матеріали провадження не містять даних про те, що переклад рішення взагалі було вручено затриманому, тоді як судове рішення, викладене державною мовою, отримано захисником від обвинуваченого під час їх зустрічі 16 червня 2017 р.
Згідно з пп. «е» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 КПК судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження … у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.
Реалізація права на захист у кримінальному судочинстві вимагає застосування практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), згідно з правовою позицією якого призначення захисника в судовому провадженні у таких справах не може саме собою відновити порушене право на захист.
Правову позицію ЄСПЛ щодо початкового етапу забезпечення права на захист у кримінальному провадженні викладено, зокрема, в п. 63 рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 р. у справі «Лучанінова проти України», де зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження» (п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 р. у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пп. 90-91 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 р. у справі «Яременко проти України»). За необхідності захисника мають призначати офіційно. Просте призначення національними органами захисника не гарантує ефективної правової допомоги (п. 65 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1989 року у справі «Камазінскі проти Австрії»).
Окрім того, щодо повернення скарги, колегія касаційного Суду ВС вказала, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК), а за правилами ч. 4 ст. 31 КПК провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів.
На думку Верховного Суду зазначене вище підтверджує доводи захисника стосовно незабезпечення права іноземної особи на оскарження ухвали слідчого судді, гарантованого ст. 24 та ч. 9 ст. 584 КПК, оскільки іноземець не був забезпечений перекладом судового засідання та був позбавлений можливості на будь-яку комунікацію із захисником у визначений кримінальним процесуальним законом у період апеляційного оскарження судового рішення.
Сама лише формальна присутність захисника в судовому засіданні та отримання ним рішення суду не може розцінюватися колегією суддів належним правовим захистом іноземної особи у провадженні.
Враховуючи викладене, колегія суддів ВС визнала, що суд другої інстанції не дослідив обставин справи та не було підстав вважати, що заява захисника про поновлення строку була необґрунтованою, що відповідно перешкодило вчасно звернутися захиснику зі скаргою, а вирішення такого питання одноособово є неприпустимим.
Отже, Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляду.
Підготував Леонід Лазебний
