Судова практика
Якщо особа, звільнена від відбування покарання, до ухвалення вироку вчинила інший злочин, за який її також засуджено і звільнено з випробуванням, суд має визначити остаточне покарання та звільнити особу від його відбування з іспитовим строком
10 грудня 2019 Верховний Суд у справі № 760/3829/16-к скасував рішення суду апеляційної інстанції через істотне погіршення цим рішенням становища обвинуваченого.
Вироком районного суду обвинуваченого засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 6 місяців, за ч. 2 ст. 185 КК – на 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК до покарання зараховано невідбуте покарання за іншим вироком, і обвинуваченому за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці.
Апеляційний суд змінив один вирок в частині покарання, призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК, а інший ухвалив виконувати самостійно.
У касаційній скарзі прокурор вказував на істотні порушення вимог процесуального закону, оскільки судом апеляційної інстанції було значно погіршено становище обвинуваченого, оскільки фактично щодо обвинуваченого мали виконуватися два вироки.
Верховний Суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що умови звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та покладені обов’язки за вироком не порушувалися, оскільки обвинувачений в одному кримінальному провадженні засуджений за злочини, які він вчинив до постановлення вироку, який ухвалено до самостійного виконання, від відбування покарання за яким засуджений також звільнений з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Колегія суддів ВС врахувала постанови об’єднаної палати Верховного Суду № 51-2631кмо19 від 23 вересня 2019 р., № 830км18 від 25 червня 2018 р.
Зокрема, об’єднана палата ВС у постанові від 23 вересня 2019 р. зазначала, що якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно ч. 4 ст. 70 КК, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК.
Об’єднана палата виходила з того, що самостійне виконання вироків порушує приписи ч. 4 ст. 70 КК, які не визначають відмінних варіантів призначення покарання залежно від того, чи застосовано при призначенні покарання звільнення від його відбування з випробуванням.
Закон про кримінальну відповідальність в ч. 1 ст. 70 КК встановив три альтернативних способи призначення покарання: поглинання менш суворого більш суворим, повне складання покарань, часткове складання покарань. Беззаперечно стверджено, що зміст ст. 70 КК не передбачає самостійного виконання вироків.
Отже, Верховний Суд касаційну скаргу прокурора задовольнив, ухвалу апеляційного суду скасувати та направив справу на новий апеляційний розгляд.
Підготував Ярослав Степанніков
