Судова практика
Позов адвоката щодо порядку розподілу справ між адвокатами БВПД підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства
5 лютого 2020 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 140/2195/18 за позовом адвоката до регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправним і скасування наказу, визнання дій протиправними й зобов`язання вчинити дії.
У листопаді 2018 р. адвокат звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати наказ регіонального центру БВПД, яким затверджено Порядок розподілу справ між адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу у Регіональному центрі, визнати протиправними дії директора Регіонального центру щодо відмови у включенні позивача як основного чергового адвоката до графіків цілодобового чергування адвокатів області, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактами та зобов`язати директора Регіонального центру при затвердженні графіків включити позивача як основного чергового адвоката по місту Луцьку та районах пропорційно з іншими адвокатами, що будуть надавати допомогу в зазначених адміністративно-територіальних одиницях.
Позивач твердив, що директор Регіонального центру при затвердженні Порядку та графіків в односторонньому порядку, без наявності на це поважних причин, вніс зміни до контракту, укладеного між ним і Регіональним центром, чим одноособово звузив межі надання позивачем безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений Порядок, на підставі якого протягом указаного періоду відповідачем затверджено графіки, спричинив нерівні умови чергування для адвокатів з різних районів області.
Окружний адміністративний суд рішенням у задоволенні позову відмовив, виходячи з того, що оскаржуваний наказ вже втратив чинність, отже обставин, які були підставою для звернення до суду, немає, а відтак немає й підстав для задоволення позовних вимог.
Апеляційний адміністративний суд це рішення скасував та закрив провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суд керувався тим, що відносини, які виникають між адвокатом і Регіональним центром після укладення контракту щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги на постійній основі, мають приватноправовий характер, оскільки по суті позивач доводить, що з прийняттям наказу № 199 порушені його права на належні та справедливі умови праці, рівномірний розподіл доручень між адвокатами, належний розмір оплати праці, що передбачені контрактом, вимагає усунути обставини, що, на його думку, перешкоджають реалізації договірних відносин, що виникли між ним та відповідачем.
До того ж Порядок спрямований на внутрішню організацію роботи Регіонального центру під час розподілу справ між адвокатами та видання у зв`язку із цим доручень, а відтак оскаржуваний наказ є організаційно-розпорядчим документом, що забезпечує реалізацію виконання сторонами своїх зобов`язань за контрактом.
Адвокат подав касаційну скаргу, у якій зазначав, що Регіональний центр відносно нього діє як роботодавець – особа, наділена владними повноваженнями, тому прийнятим рішенням вчинено втручання посадової особи державної установи в цивільно-правові відносини позивача, чим порушено його професійні права та умови контракту.
За результатами розгляду Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд апеляційної інстанції встановив, що зі змісту контракту з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, укладеним із Регіональним центром в особі директора та адвокатом, видно, що для належного виконання покладених на адвоката обов’язків Регіональний центр зобов’язується надавати доручення для підтвердження повноважень адвоката відповідно до Закону «Про безоплатну правову допомогу» № 3460-VI, а адвокат, у свою чергу, зобов’язується надавати безоплатну правову допомогу у визначені строки протягом дії доручення, чергувати згідно з графіком тощо.
Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що оскаржуваний наказ спрямований на внутрішню організацію роботи Регіонального центру під час розподілу справ між адвокатами та видання у зв’язку із цим доручень, тобто є організаційно-розпорядчим документом, який забезпечує реалізацію виконання сторонами своїх зобов’язань за контрактом. Відтак, вимоги адвоката стосуються порушення його цивільних прав у договірних відносинах з Регіональним центром, а саме – права на належні та справедливі умови праці, рівномірний розподіл доручень між адвокатами, належний розмір оплати праці, що визначені контрактом.
Отже, між сторонами у справі існує приватноправовий спір, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
