Думка експерта
Управління сучасною державою: роль цифрових технологій
Олександр СОСНІН, доктор політичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України
Закінчення. Початок
Платон про демократію
Сьогодні нам ще намагаються доводити, що, з точки зору розвитку розуму, демократія представляє собою вищу форму організації людського суспільства, орієнтованого на економічний розвиток, однак не акцентують увагу на те, що в умовах, коли принципово нові ідеї технологічного вдосконалення життя, які закладено в природі, майже вичерпано — розуміння людиною матеріалістичних основ світобудови досягло вершин. Коли винаходили сучасну демократію, то спиралися на припущення, що середньостатистична людина є самозакоханою в себе, і єдиний спосіб захисти нас від нас самих — це створити систему такої взаємозалежності та взаємоблокування, аби жодна людина (чи група людей) не змогла виступити всупереч всьому населенню. Цікавим є те, що хрещений батько Західної цивілізації Платон вважав, що демократія є не найкращою формою державного правління. На його переконання демократія є утворенням нестабільним і вивільняє все найгірше в людині, штовхаючи суспільство до тиранії, тобто, на його думку: «Надмір свободи призводить ні до чого іншого, як тільки до рабства». Платон вказував, що демократії неминуче призводять до морального занепаду, тому поки що вони толерують фальшиву свободу, людські цінності занепадають, стають дитячими й егоїстичними, а тому самі громадяни починають підривати демократію із середини. Коли ж перемагають дитячі цінності, то люди більше не хочуть домовлятися.
Однак технології, які традиційно використовували інститути демократії, вичерпали свої можливості. До того ж, варто зазначити, що античне визначення демократії відрізняється від сучасного. В античних демократіях населення голосувало за всі рішення, а інституту представників не існувало. Те, що сьогодні ми називаємо демократією, це, по суті, республіка, бо ми обираємо представників, які ухвалюють рішення і формують політику. Менш зрілі люди обиратимуть гірших представників (за Платоном «демагогів»), політиків, які обіцяють багато, але майже нічого з обіцяного не виконують. Тому такі демагоги потім розхитують демократію під загальні крики схвалення, оскільки у всіх бідах плебс завжди звинувачує систему, а не окремих її представників.
Подальші матеріальні досягнення людського суспільства будуть можливі виключно за рахунок розвитку науково-освітньої сфери, індивідуальних розумових здібностей вільних громадян, матері- альний добробут яких дедалі більше буде залежати тільки від них, від їх освіти, розуму та раціонального мислення. В таких умовах з’являється бачення того, що освіта, наприклад, безумовно, є проблемою національної безпеки, але в умовах сьогодення починає деградувати, поступово сповзати до режиму виживання. Хоча лише вона обумовлює здатність націй визначати сенс, розуміти важливість, знаходити ціль — це єдина сила, яка здатна помножувати сама себе, поширювати знання й створювати дедалі складніші й складніші технології та організації.
Ми бачимо, що стабільність демократичних інституцій у провідних країнах світу дедалі більше підтримується за рахунок сили й пограбування інших народів. Еліта демократичних країн на свідомому й підсвідомому рівнях переходить сьогодні практично до реалізації стратегій скорочення чисельності населення планети з метою зменшення екологічного тиску на біосферу. В інтелектуальних центрах демократичних еліт формулюються програми типу «золотого мільярда» і різні демократії по-різному організують грандіозні військові та інформаційно-психологічні зіткнення, скоюють небачені на минулих етапах розвитку людства злочини. Ніцше взагалі називав еліти «панами» суспільства, оскільки вони майже виключно контролюють фінанси, виробництво та політичну владу, маси ж робітників —«рабами» суспільства, оскільки принципової різниці між робітником, який усе життя заробляє копійки, і рабом не бачив.
За таких умов основною цінністю української демократії дедалі більше стає не вільний вибір еліт, а економічна свобода старих і тих, кого вона забезпечує, оскільки останні, в свою чергу, здійснюють стохастичний пошук нових ідей технологічного розвитку суспільства і коли їх не знаходять, починають паразитувати на ідеях вільних виборів і ставити це собі в основну заслугу. (Стохастичність (від грец. [стохос] —припущення, здогад) означає випадковість. Стохастичні системи потрібні для введення та використання в фізичних системах, де ми не впевнені в значенні вимірюваних параметрів. У теорії ймовірності стохастична система має один стан, який визначається випадковим чином та має випадковий розподіл ймовірностей або шаблон, завдяки якому може бути проведений статистичний, але результат не може бути передбаченим точно. Стохастичні системи і процеси відіграють фундаментальну роль в математичних моделях явищ в багатьох галузях науки, техніки та економіки). Апеляцію до натовпу вони звеличують як найвище досягнення соціальної думки, але згадайте, з приводу кого натовп кричав: «Розіпни Його!». Натовп з тих часів не змінився — і це цілком влаштовує знахабнілу й старіючу еліту демократій, яка із супереч- ливими гаслами та прогнозами «вчепилася» в нові науково-технологічні ідеї, не усвідомлюючи, що вони потребують нового бачення розумової діяльності людини. Така поведінка свідчить, що ідеї демократії, розповсюджувані в світі, носять маніпулятивний характер. Партійна, комсомольська і господарська номенклатури просто своєчасно використали їх.
Не стає винятком і захоплення сучасної еліти комп’ютерними технологіями, які вбудовуючись в інформаційно-комунікаційні системи та системи управління всіх рівнів, реалізують традиційну парадигму процедурного, функціонального або логічного програмування й застосовуються як вид масового інформаційно-комунікаційного поневолення нації під виглядом покращення обслуговування владою людей, заради створення оптимальних умов для повного задоволення інформаційних потреб своїх громадян та поліпшення можливостей для управління розвитком економіки і суспільно-політичними процесами.
«Нетрадиційна інформаційна технологія»
Під ІКТ взагалі розуміється (за аналогією з виробничою технологією) упорядкована сукупність (ансамбль) методів переробки, зміни стану, властивостей і якісної форми прояву інформації, а також методів тиражування, поширення, зберігання та використання інформації в процесі цілеспрямованої суспільно-виробничої діяльності. Подвійна структура світу, яку було обґрунтовано фізиками протягом ХХ століття, принципово впливає і на формування ІКТ фізичного та соціально-економічного світопорядку в ХХІ столітті. Внаслідок того, що технології існують тільки в метричному світі, можливості технологічних вибудов розумової діяльності людини обмежено виключно можливостями метричних, цифрових форм подання й обробки інформації, і ця обставина повністю визначає соціальні форми створюваних сьогодні ІКТ.
Нова або нетрадиційна комп’ютерна технологія. Термін «нетрадиційна інформаційна технологія» (англ. New information technology) введений американським вченим Дж. Мартіном — розробником концепції СУБД (систем управління базами даних) в 1982 році. При перекладі з англійської було використано слово «новий», яке найчастіше розуміється, на жаль, у часовому значенні, що вводить в оману багатьох інформаційних діячів. Об’єднавши комп’ютери із «дружніми» інтерфейсами (70-і роки XX століття), вибухово змінює можливості ІКТ, починаючи із питань правового розуміння процесів інформаційно-комунікаційних відносин, в які включено технології унаявлення й роботи з інформацією виключно у цифровій формі. Вона набула значної ваги, сформулювавши виключно складний за сенсом, формою та змістом сегмент світової економіки і вагомий фактор розвитку всіх соціально-політичних систем. Він (фактор) здатний сьогодні значною мірою визначати характер суспільного устрою, способи формування соціальних спільнот та їх взаємодію з державними інститутами, форми організації економічної активності, типи і принципи зайнятості населення, спосіб життя й соціальні установки для розвитку значної частини суспільства. Нова інформаційна технологія (англ. New information technology) (НІТ) взагалі використовується в якості нового (сучасного) виду масового інформаційно-комунікаційного обслуговування на основі використання персональних комп’ютерів і телекомунікаційних засобів — засобів телематики (електронна пошта, телетекс, відеотекс, телетекст, телеконференції тощо). Її основними принципами є: інтерактивний режим роботи з комп’ютером; інтегрування з іншими програмними продуктами; гнучкість процесу зміни постановок задач і даних. Термін «нова» відображає в її структурі не тільки технології, засновані на використанні комп’ютерів, але й технології, які реалізовано в інших технічних засобах.
За таких умов немає сумніву в тому, що світ цифрових технологій, в який ми входимо, — це не тільки новий логічний етап розвитку технологічних можливостей сфери комунікації людства, а й перехід всієї існуючої політико-правової і соціально-політичної систем до нового виміру психологічного реагування на інформаційно-комунікаційну реальність, яка стрімко змінюється.
Поки що у вітчизняній законодавчій базі не існує загальноприйнятих і гармонізованих визначень та правових дефініцій щодо цифрових технологій, а вони вже стрімко захоплюють плацдарми для наступу на всіх напрямах, а цифровізація (англ. digitalization) стала трендом світового розвитку.
Впровадження в життя будьяких нових технологій, зокрема цифрових, — процес, безумовно, тривалий, і який несе в собі масу невідомих ще викликів та небезпек для людства. Їх зазвичай об’єднують у три групи: соціально-економічні, техніко-організаційні та природні. Усе це ми достатньо усвідомили в ХХ столітті, впроваджуючи в реальну економіку індустріальної доби досягнення науково-технічного прогресу попередніх століть і методи організації роботи людських співтовариств. Відомо, що розвиток масового (конвеєрного) виробництва свого часу стимулював глибоке вивчення соціальних і правових питань організації реальної економіки — адекватна платня за працю, система пільг і компенсацій, морального і матеріального стимулювання за шкідливі умови праці тощо. Запозичивши досвід Г. Форда, ми почали вивчати соціально-психічні чинники, що характеризують відношення людини до праці, умови формування сприятливого для творчої діяльності психологічного клімату в колективі, сім’ї…
Цифровий уряд — нові можливості
Нечуваним тріумфом науки й освіти в ХХ столітті стало підвищення значення інформації та інтелектуальних можливостей людини, що виступає ресурсом розвитку людства. Кожен день ми стаємо свідками кардинальних змін в усіх сферах життєдіяльності й появи нових моделей дизруптивного впливу (дизруптивний (розривний) відбір — форма природного відбору, при якій умови сприяють двом або декільком крайнім варіантам (напрямкам) мінливості, але не сприяють проміжному, середньому стану ознаки, в результаті може з’явитися кілька нових форм з однієї вихідної; дизруптивний відбір сприяє виникненню і підтримці поліморфізму популяцій, а в деяких випадках може служити причиною видоутворення) в діяльності традиційних систем виробництва, споживання, транспортування та постачання продукції. Трансформація відбувається на рівні управління державних установ, системами освіти, охорони здоров’я, транспорту, охорони навколишнього середовища.
Процеси забезпечення переходу на «цифрові сервіси, які орієнтовано на користувача», обумовлює розвиток не стільки вертикальної взаємодії державних органів, скільки горизонтальної (міжвідомчої) інтеграції, це, в свою чергу, зумовлює необхідність змін в організації системи управління країною, повну цифровізацію адміністративних процесів і створення відповідної організаційно-технічної інфраструктури як для надання державних послуг, так і для забезпечення діяльності самої системи управління. Якщо в електронному уряді споживач адміністративної послуги безпосередньо «взаємодіяв» з веб-сайтами відомств або уряду, тобто із централізованою системою, то за задумом стратегії розвитку цифрового уряду передбачається поява різноманітних моделей взаємодії — від участі сервісів до мобільних додатків уряду і навіть інших структур у «ланцюжку надання послуг». (Іноді цифровий уряд експертами розглядається навіть як державна версія «цифрового бізнесу», і як «платформа», в яких домінує мережевий формат відносин).
Таким чином, якщо в моделях електронного уряду посередником між постачальником адміністративної послуги і її споживачем «стояла» технологія як нова форма взаємодії, то в умовах цифрового уряду вона стає новою формою горизонтальної комунікації. Відсутність вертикальних систем управління, перехід до горизонтального суспільства, на жаль, веде до того, що ми втрачаємо біологічні навички до навчання і гірше вчимося.
Розкриття потенціалу цифрових технологій як нової форми комунікації сьогодні виключно складна справа, оскільки залежить від вирішення державою низки завдань правового, організаційного та техніко-технологічного характеру. На жаль, вона, як і жодна із попередніх п’яти подібних стратегій, які не було реалізовано, таким чином може залишитися тільки «благими намірами». Однозначно, можна лише сказати, що, відмовившись свого часу від реалізації творчих планів академіка В. М. Глушкова щодо вибудови цілісної системи застосування ЕОМ, ми, втративши підґрунтя власної науково-виробничої бази, занурюємося сьогодні в проблеми опанування іноземного досвіду й будемо постійно стикатися тут із величезними труднощами та обмеженнями в доступі до їх досвіду.
Глобальна «інтернетизація» засобами іноземного виробництва, широке поширення їх мобільних і сенсорних пристроїв, поява нових цифрових технологій (Big data, хмарних обчислень, аналітики великих даних тощо) і їх активне впровадження в економіку, злиття online- і offline-сфер, суттєво змінюють й очікування громадян «цифрового покоління» щодо цінності змістовної інформації, яку генерують наука й освіта, роблять її вкрай важливим для життя людини та її політичної незалежності фактором. Інформатизація, стимулюючи розвиток усіх наук, всюди стає запорукою інноваційного розвитку країн, змушуючи громадянські суспільства вдосконалювати вимоги до процедур постійної взаємодії з урядом, з метою забезпечення собі вільного доступу до високоякісної інформації та послуг у будь-який час, у будь-якому місці, з будь-якого пристрою в простих для використання форматах. Це обумовлено тим, що розвиток і впровадження новітніх технологій пов’язано з невизначеністю багатьох параметрів, про які ми поки що не маємо повного уявлення, але відчуваємо, що надалі вони розвиватимуться, перетворюючись на критичні. Сам факт їх складності і взаємозалежності по всіх напрямках передбачає нашу відповідальність за їх впровадження, а тому в Стратегії розвитку економіки України певним чином мало би було відображено, що з появою цифрових технологій відбувається переосмислення ролі держави в розвитку і впровадженні новітніх ІКТ, які масово з’являються в якості індивідуальних засобів мобільної комунікації, а економічна доцільність їх експлуатації обумовлює визначення напряму вектору їх подальшого розвитку як тренд вдосконалення державного управління, зокрема перехід від електронного уряду до цифрового. Ключова відмінність між моделями електронного і цифрового уряду полягає в переході від простого надання державних послуг online до орієнтованого на використання існуючих баз даних.
Загрози і ризики
Директивні ухвалення «переходу» на «цифрові послуги» не настільки прості й зручні для більшої частини населення будь-якої країни. Неврегульованість в Україні багатьох політико-правових питань, пов’язаних із бурхливим розвитком інформаційно-комунікаційної сфери, з появою цифрових технологій набуває ознак проблем національної безпеки, оскільки зростання складності процесів комунікації — взаємозв’язків, підвищило якість ризиків та загроз, які виявилися настільки складними і всеосяжними, що їх рівень зростає за логарифмічною прогресією в порівнянні з можливістю протистояти їм за допомогою норм діючого права. На цьому тлі прогресує, скажімо, виникнення нового виду злочинності — організованої кіберзлочинності, що змушує державу виділити навіть основні завдання щодо запобігання загрозам в інформаційно-комунікаційній сфері за наступними напрямками: захист персональних даних людини; безпека інформаційно-комунікаційних ергасистем, державних структур; захист робочого середовища і технологій. Розширення цифрового сервісу, індивідуалізація багатьох видів послуг вже підвищило до критичного рівня загрози різних форм і методів шахрайства з боку широкого кола провайдерів ІКТ, що вимагає постійної уваги державних служб до підвищення рівня захисту електронних систем від витоку інформації. І навіть за таких умов загальноприйнятні норми інформаційно-комунікаційного права сприймаються в нас поки що без належної уваги й критичного аналізу, іноді просто ігноруються, і все це на тлі досвіду досягнень науково-технічного прогресу, який уже надав необмежені можливості урядовим та неурядовим структурам контролювати й керувати за допомогою інформаційних впливів свідомістю та поведінкою людей — і простих громадян, і президентів країн. Державні органи, безумовно, мають це робити, здійснюючи як розробку загальних принципів інформаційно-комунікаційної політики, так і зобов’язань виконувати на належному рівні інформаційно-комунікаційну функцію. Однак цифрові технології, як і будь-яке інше масштабне явище, пов’язані з появою різного роду нових ризиків і загроз, які базуються на їх технологічній особливості. При переході до цифрових технологій відбувається інституціональна трансформація всіх сфер, що само по собі, незалежно від причин і природи, є потужним дестабілізуючим фактором для процесів стійкого соціально-економічного розвитку в будь-якій країні, на чому вже наголошувалося.
Щодо конвергентного застосування різноманітних знань
Підкреслюючи гостроту існуючих проблем національної інформаційно-комунікаційної безпеки, можна сказати, що ми сьогодні всі так залежимо від систем комунікацій, що їх використання стає для нас самих небезпечним у державному управлінні, а його коректність та адекватність були і є великою проблемою для держав. Неадекватність управління сформованим суспільством завжди приводила до революційних катастрофічних змін. Мета управління досягається через конвергентне (конвергентне мислення спрямоване на аналіз всіх наявних способів розв’язання задачі, з тим, щоб вибрати з них єдиний правильний, воно ґрунтується на знаннях; критерій істинності даного мислення заданий ззовні, а основним механізмом цього типу мислення є логічні операції (аналіз, синтез), конвергентне мислення лежить в основі інтелекту) застосування різноманітних знань і навичок суб’єктом управління. Тільки конвергенція наук, парадигма «Нано-Біо-Інфо-когні-Соціо» (НБІКС) дає нові можливості осмислення комплексного інформаційно-комунікаційного права, яке народжується і, швидше за все, кардинально змінить всі інші галузі права.
Дійсно, цифрові ІКТ більш зручні при машинній (автоматизованій) обробці інформаційних потоків, в поданні та швидкості отримання різноманітної інформації й орієнтовані головним чином на персоніфікацію державних послуг. Їх тріумфальна хода розпочалася з появою комп’ютерів і сьогодні користувачам уже пропонується кілька режимів їх надання: проактивний — надання державних послуг за фактом отримання права на них — без подачі з його боку заяв; повідомний — громадянина повідомляють свідомо про можливість отримання тієї чи іншої послуги або сервісу; online надання послуг — абсолютно автоматичне, без заяв громадян.
Безумовно, стратегії впровадження окремих цифрових технологій розроб- ляються виключно ретельно, з урахуванням існуючих нормативно-правових засад їх експлуатації, оскільки при цьому в побут людини входять нові загрози, які несе за собою електронна ера, і їх багато. Зокрема, комп’ютерні технології, які сьогодні впроваджуються, виключно вразливі з точки зору захисту змістовної інформації, а тому незрозумілими з точки зору національної безпеки є ідеї відмовитись від існуючих систем урядового спецзв’язку. Наслідки реалізації таких ідей, безумовно, можуть бути катастрофічними для держави, оскільки за допомогою спеціальних технічних засобів із комп’ютеризованих мереж зв’язку можна зняти будь-які відомості. Існують, звичайно, способи захисту, але стовідсоткової гарантії, що вони спрацюють, немає.
Загрозою є й те, що не тільки спецслужби здатні підключатися й «знімати» за допомогою технічних засобів інформацію навіть із оптоволоконних (цифрових) кабелів. Вільний ринок технічних засобів цифрової електроніки, на жаль, надав до них доступ кримінальним структурам, і це додатково продукує нові загрози і виклики. Добуваючи інформацію, державні і приватні спецслужби досягли такого рівня, що здатні «зламувати» не лише канали зв’язку, комп’ютерних мереж, але й людський мозок. Технічно їм для цього потрібні лише дві речі: велика обчислювальна потужність — певний обсяг персональних даних, зокрема біометричних.
До сьогоднішнього дня ні в кого, крім спецслужб, не було такої мотивації, однак ситуація змінюється. Через поліпшення ефективності машинного навчання, штучного інтелекту, розвитку психології, біології, зокрема нейробіології, необхідної для розуміння того як працює людський мозок, постійно виникає гостра необхідність у забезпеченні безпеки основних інструментів цифрової економіки — захист електрон- них підпису, платежів, токенів, simкарт, online-сервісів, захист інформації в електронних хмарах, базах даних, розвиток криптографії і технологій аутентифікації особи, захист системи електронного документообігу, каналів передачі інформації, захист серверів, безпеку діяльності комерційних і державних електронних майданчиків, захист від загроз впливу через інформаційні канали на літальні апарати, зброю, транспорт, новітні технології тощо, оскільки під загрозою опиняються всі об’єкти критичних інфраструктур держави (енергетика, водопостачання, транспорт тощо).
Інформація, яку ми вільно, іноді неприпустимо вільно, використовуємо в повсякденному житті, в цифровому вигляді набуває всіх ознак зброї, стає засобом інформаційного протиборства в руках політичних структур, релігійних сект, терористичних груп і навіть держав. Вільний доступ і відсутність дієвого контролю, вразлива по багатьох позиціях система захисту серверів від несанкціонованого доступу дозволяє сьогодні знімати інформацію, поширювати неправдиві відомості, передавати й отримувати секретні матеріали, блокувати канали надходження програм або самовільно переадресовувати їх на побутовому рівні, тоді як інформація в сучасному світі є одним з найбільш необхідних, затребуваних, коштовних, а тому має бути й максимально захищеним ресурсом, який являє собою складну сукупність властивостей сучасних ергасистем — людини, техніки і власне інформації.
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
