Законодавство
Поліцейський примус: чи вправі його застосовувати військові?
У середу, 13 травня, Верховна Рада відхилила законопроект № 3105 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правових засад діяльності Національної гвардії України». Його прийняття підтримали лише 179 депутатів при мінімально необхідних 226. Більше того, парламентарям забракло голосів, щоб хоча б відправити документ на повторне перше читання, як і не вдалося повернути його на доопрацювання суб’єкту законодавчої ініціативи.
Оскільки намагання збільшити повноваження нацгвардійців виникають не вперше, варто проаналізувати ситуацію, що склалася в сфері правоохоронної діяльності. Вона, ця діяльність, має бути цілісною, тобто крім певного суб’єкта й наявних повноважень, мають також бути визначені питання відповідальності, взаємодії з іншими інституціями, процесуальні нюанси тощо. А бажання зміцнити «спроможність НГУ забезпечувати громадську безпеку» мало чого варті.
На сьогодні в сфері протидії корупції діють декілька спеціалізованих органів, а корупції від того, як мовиться, не холодно й не жарко. Вона вільно почувається в Україні. Тим не менш, як зазначили розробники даного законопроекту, передбачалося внесення змін до деяких законодавчих актів України в частині посилення правоохоронних функцій НГУ, а саме: щодо складання протоколів про адмінпорушення; надання права проводити особистий огляд, огляд речей; вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень НГУ; передавати матеріали про адмінпорушення на розгляд уповноважених органів виконавчої влади або судів, а ще формувати та користуватися реєстрами й базами даних МВС України в порядку та на підставах, визначених МВС тощо. При цьому під час виконання завдань з охорони громадського порядку й забезпечення громадської безпеки військовим НГУ мав видаватися спецжетон. Щоб усі бачили нових правоохоронців.
В інших нормативних актах передбачалося надати НГУ право вилучити георгіївську стрічку чи її зображення, нагородну, вогнепальну мисливську, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду та холодну зброю, пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, бойові припаси і спецзасоби самооборони, карти, рулетку, «наперсток» та інші предмети, які використовуються при азартних іграх та ворожінні. Примітно, що парламентарі від початку висловлювали численні зауваження та заперечення щодо документа. А у висновку Головного науково-експертного управління апарату ВРУ було висловлено ще більш радикальні зауваження. Зокрема, зазначається, що право здійснювати превентивні та поліцейські заходи примусу, передбачені Законом України про Нацполіцію, військовим НГУ надається виключно в разі залучення до виконання завдань з охорони громадського порядку. Головне науково-експертне управління Верховної Ради вважає, що слід обмежити права військовослужбовців, якими є нацгвардійці, на складання адмінпротоколів у тих випадках, коли НГУ безпосередньо залучена до виконання завдань з охорони громадського порядку «для уникнення можливості зловживань владними повноваженнями з боку посадових осіб Національної гвардії України та надмірного обмеження прав і свобод людини і громадянина представниками військових формувань». Більше того, фахівці управління вказали на те, що фото- і кінозйомка, відеозапис мають проводитися нацгвардійцями відкрито, бо інакше «це може розцінюватися як спостереження за особою, річчю або місцем, що є видом негласних слідчих (розшукових) дій і має проводитися в порядку, передбаченому ст. 269 КПК України лише уповноваженими органами, до яких НГУ не відноситься».
Безперечно, що намагання «озброїти» нацгвардійців повноваженнями щодо правової охорони в державі, будуть продовжені державними інституціями. Хоча практичне застосування правоохоронних повноважень має починатися з обов’язків бійців НГУ звертатися до особи. Або в разі звернення особи до військового НГУ він має бути зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, військове звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення й жетон. Як відомо, досвіду комунікування з цивільними особами, затриманими, правопорушниками, вони також не мають. Практичного досвіду, належної фахової підготовки, вмінь документувати та використовувати спецтехніку в правоохоронній сфері вони тако не мають. Тому законопроект і не пройшов. Вважаю, що депутати вчинили правильно. Бажано закрити це питання назавжди, зважаючи на міжнародний досвід, права людини, вимоги Конституції, врешті-решт.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
