Судова практика
Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів є підставою для зміни розміру стягнення присуджених аліментів у процедурі виконання
4 березня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 682/3112/18 залишила без задоволення касаційну скаргу позивача, якого обмежили управі виїзду за кордон через несплату аліментів.
Особа звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду, а також визнання незаконними дій в.о. начальника ДВС щодо визначення суми заборгованості по сплаті аліментів.
Ухвалою міськрайонного суду у задоволенні скарги відмовлено з посиланням на те, що державний виконавець не знав та не міг знати про сплату боржником аліментів на користь стягувача, тому дії державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості та винесення постанов про встановлення для боржника тимчасових обмежень відповідали вимогам Закону «Про виконавче провадження».
Апеляційним судом ухвалу міськрайонного суду в частині оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу скасовано. Провадження у справі в цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України з посиланням на те, що постанова про накладення на боржника штрафу підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та не може бути предметом перегляду в порядку ЦПК України.
Позивач у касаційній скарзі наполягав, що постанову про накладення на боржника штрафу державний виконавець прийняв у межах примусового виконання рішення суду у цивільній справі, тому і її оскарження повинно відбуватися у порядку цивільного судочинства. Крім того, посилався на те, що рішенням суду із нього стягнули аліменти у розмірі 30% прожиткового мінімуму, проте розрахунок в.о. начальника ДВС проведено із застосуванням 50% прожиткового мінімуму, що призвело до збільшення розміру заборгованості зі сплати аліментів.
Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без задоволення касаційну, скаргу зазначила, що аналіз змісту ст. 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Законом України від 3 липня 2018 р. № 2475-VIII ч. 1 ст. 71 Закону «Про виконавче провадження» доповнено абз. 2, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.
Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України, навіть за наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець, розраховуючи заборгованість по аліментам, правильно виходив із мінімально граничного розміру аліментів на рівні 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Щодо ж до доводів скаржника про те, що накладений на нього штраф підлягає оскарженню в порядку цивільного судочинства, то Велика Палата зазначила, що ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо … витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати ВС від 6 червня 2018 р. у справі № 127/9870/16-ц, від 6 червня 2018 р. у справі № 921/16/14-г/15, від 20 вересня 2018 р. у справі № 821/872/17, від 17 жовтня 2018 р. у справі № 826/5195/17, від 16 січня 2019 р. у справі № 279/3458/17-ц, від 9 жовтня 2019 р. у справі № 758/201/17, і підстав для відступлення від неї Велика Палата не знайшла.
Підготував Леонід Лазебний
