В Україні
Місцеві вибори під знаком питання
Сергій ЛАБАЗЮК,
український політик, народний депутат України IX скликання
До місцевих виборів залишається 4 місяці, однак ми так і не маємо остаточно сформованих правил їх проведення.
Нагадаю, на початку червня Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект № 3485 щодо вдосконалення виборчого законодавства, який суттєвим чином змінює правила проведення виборів. Попри те, що до місцевих виборів, які заплановані на 25 жовтня, залишається 4 місяці, ми не маємо остаточно сформованих правил їх проведення. Вже до другого читання законопроекту народні депутати зареєстрували 3 906 поправок на 1171-й сторінці порівняльної таблиці.
Зазначу, що ухвалений законопроект (№ 3485) отримав велику порцію критики та спричинив серйозну дискусію. Я теж категорично не можу погодитися з деякими нормами, які, на моє глибоке переконання, не сприятимуть розвитку місцевих громад, а навпаки — можуть посилити конфлікт і загальмувати розвиток місцевого самоврядування, позбавивши справді гідних кандидатів можливості обиратися.
Новий законопроект концентрує владу в руках партій
Ухвалений законопроект передбачає ряд серйозних змін. У першу чергу, вони стосуються критерію населених пунктів із кількістю виборців від 15 тисяч жителів (раніше було від 90 тис.), де кандидатів мають подавати виключно за партійними списками. Тобто фактично лише в малих населених пунктах залишається можливість висування кандидатів-самовисуванців. Адже в усіх інших випадках майбутні місцеві депутати та мери будуть змушені іти «на поклон» до партійних вождів, аби потрапити в місцеву політику.
Хто балотується на таких виборах? Як, правило, це авторитетні на місцях люди. Заганяючи їх насильно в політичні партії, останні отримують потенціал набору голосів по всій Україні. При тому, якщо раніше особливу увагу приділяли кандидатам-АТОшникам, то зараз очевидно, що у фокус потраплять лікарі, які встали на захист українців під час пандемії коронавірусу. Однак далеко не завжди їхня присутність у списках тих чи інших партій є виправданою та доречною.
Законопроектом також вносяться зміни щодо застави кандидатів на виборах. На кожні 10 тисяч виборців у містах із понад 90 тисяч жителів кожній партії (за своїх майбутніх депутатів у міськраді) на старті виборів доведеться спочатку викласти одну мінімальну зарплату (зараз 4 723 грн), а за мера — близько 1 млн гривень. Це обмежує доступ людей до виборчих посад, концентруючи владу в руках партій. Бо далеко не кожна людина, яка є авторитетною у своєму населеному пункті, користується повагою людей і має план розвитку громади, зможе самостійно внести за себе таку заставу. Викреслюючи таких людей, ми позбавляємо міста і села можливості мати дійсно достойних, професійних і чесних голів.
Окрім того, новим законом передбачена й так звана «цифровізація» виборчого процесу. Тобто надається право (за рішенням ЦВК) при підрахунку голосів виборців використовувати технічні засоби або інноваційні технології. Це, звичайно, хороша ініціатива, але давайте не забувати, що далеко не всюди в Україні є технічні можливості це організувати. Крім того, є побоювання, що це може стати механізмом для маніпуляцій при підрахунку голосів, адже відповідна процедура не зрозуміла й поки що дуже умовна, а брак часу і коштів у бюджетах робить цю ініціативу взагалі сумнівною.
Що потрібно змінити?
Очевидно, з цими пунктами не можна погоджуватися. Тому я й зареєстрував власні поправки до цього законопроекту (до другого читання), якими пропоную, по-перше, змінити цифру щодо кількості жителів у містах, підвищивши цей показник до 50 тисяч осіб (є 15), а також зберегти можливість самовисування кандидатів у депутати. Так ми зможемо долучити до розвитку громад, містечок, сіл і селищ справді активних, дієвих та авторитетних людей, які будуть працювати для своїх населених пунктів, а не на якогось чергового олігарха.
По-друге, я пропоную скасувати заставу для кандидатів у депутати для населених пунктів до 50 тисяч жителів, а для виборів мерів — зберегти заставу в розмірі однієї мінімальної зарплати. Це спростить доступ самовисуванців до участі у виборах у своїх населених пунктах. А в населених пунктах із понад 50 тисяч жителів — застава має бути з розрахунку одна мінімальна зарплата на кожні 10 тисяч населення.
По-третє, пропоную скасувати статтю 283-1 про так звану «цифровізацію» як таку, що є недостатньо продуманою, підготовленою й потребуватиме додаткових коштів та може містити корупційні ризики. Необхідно також забезпечити з державного бюджету послуги з охорони приміщень виборчих комісій та засобів зв’язку, необхідних під час виборчого процесу.
До закінчення цієї сесії Верховоної Ради в нас залишилися лише два пленарних тижні. Однак, сподіваюсь, що народні депутати матимуть змогу швидко внести необхідні зміни та ухвалити закон у цілому. Й хоча самі вибори можуть бути перенесені в разі нової хвилі захворювання на коронавірус, про що вже заявив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, ми повинні бути готовими до нього хоча б на законодавчому рівні.
Джерело: Юридичний вісник України
