Судова практика
Тяжкість певного злочину слід визначати виходячи з обставин його вчинення та небезпечності наслідків, а не лише його виду
23 червня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 171/8/17 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника та зазначив, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду, але і з обов’язковим урахуванням конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 1 ст. 187 КК та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком у три роки і покладено передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК обов`язки.
Апеляційний суд скасував вирок районного суду у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким особу визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
У касаційній скарзі захисник просив скасувати вирок апеляційного суду в частині призначення особі покарання з реальним його відбуванням. Вважав, що апеляційний суд, скасувавши вирок місцевого суду в частині звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, призначив йому надто суворе покарання, при цьому не в повній мірі врахував обставин, що пом`якшують покарання.
Верховний Суд зазначив, що призначаючи особі покарання, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості злочину, який згідно зі ст. 12 КК віднесено до тяжкого злочину, суспільну небезпечність злочину та його наслідки у вигляді спричинення потерпілій тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, особу винного, а також думку потерпілої, яка під час апеляційного розгляду просила призначити особі реальну міру покарання, обставини, що пом’якшують покарання, – щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Також апеляційний суд правильно зазначив, що, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції хоч і послався на тяжкість вчиненого злочину, однак фактично не врахував суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, а також наявність наслідків цього злочину, а саме заподіяння шкоди здоров’ю потерпілої – спричинення потерпілій тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Із огляду на це колегія суддів ВС погодилася з висновком апеляційного суду про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК та відсутність підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається зі змісту вироку, суд апеляційної інстанції при призначенні покарання врахував суспільну небезпечність злочину та конкретні обставини його вчинення, а саме спричинення в ході розбою потерпілій тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Урахування апеляційним судом вказаних вище обставин є правильним з огляду на те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика злочинів, а тому тяжкість певного злочину слід визначати виходячи з конкретних обставин його вчинення та небезпечності наслідків злочину (у т. ч. й через призму ієрархії об’єктів кримінально-правової охорони).
Крім того, диспозиція ч. 1 ст. 187 КК передбачає дві самостійні форми об’єктивної сторони розбою: напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, та напад, поєднаний з погрозою застосування такого насильства. Перша з них, звичайно, є більш небезпечною. А тому врахування наявності цих двох форм об’єктивної сторони розбою при визначенні тяжкості вчиненого злочину, виходячи не лише з конкретних обставин його вчинення, але й із наслідків цього злочину, є слушним.
Водночас, на думку колегії суддів ВС, призначене судом апеляційної інстанції покарання без застосування положень ст.ст. 75, 76 КК не може вважатися явно несправедливим через його суворість чи свідчити про неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Підготував Леонід Лазебний
