Обставини, необхідні для спростування презумпції спільної власності, має доказувати той з подружжя, який її спростовує

Верховний Суд визнав неправомірною позицію суду, якою суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, та яка потягла за собою прийняття рішення про права, свободи, інтереси та обов’язки особи, що не була залучена до участі у справі.

7 лютого 2018 р. Верховний Суд свою постановою № 654/5243/14-ц скасував рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо визнання житлового будинку особистою власністю.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали у будинку, переданому позивачу його батьком на підставі відмови від права власності. Відповідач пред’явила зустрічний позов про поділ будинку як такого, що набутий під час шлюбу на спільні кошти подружжя.

Рішенням районного суду вимоги позивача задоволено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду рішення районного суду скасовано у частині задоволення вимог позивача.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю правових підстав як для визнання нерухомого майна особистою приватною власністю позивача, так і для його поділу як спільного майна подружжя між сторонами у справі, оскільки власник майна (батько позивача) у відповідності до положень ч. 2 ст. 11, ст.ст. 346, 347 ЦК України не вчиняв дій, спрямованих на припинення свого права власності на спірне нерухоме майно, а подана ним заява про відмову від свого права власності не є правочином, який створює правові підстави для виникнення у позивача права власності на це нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не перевірили змісту заявлених позовних вимог, не встановили належним чином суб’єктний склад осіб, яких стосується спір, не визначили характер спірних правовідносин учасників справи, у зв’язку зі чим дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для поділу спільного сумісного майна подружжя.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірне майно учасниками справи набуто в період перебування у шлюбі, а той факт, що воно зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку у такому майні.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Виходячи з цього, Верховний Суд постановив скасувати рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути