Судова практика
Соціальна виплата має бути не нижчою від установленого законом прожиткового мінімуму
16 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 562/2658/15-а залишив без змін рішення судів та визнав очевидну невідповідність норм Постанови КМУ від 5 вересня 2012 р. № 832 в частині розміру соціальної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом I групи, нормам ст. 46 Конституції України.
Особа звернулася до суду з адміністративним позовом до головного управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації, управління соціального захисту населення районної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що позивач протягом тривалого часу отримував компенсаційні виплати у розмірі, що був нижчим від прожиткового мінімум, неодноразово звертався до органів соціального захисту населення щодо підвищення розміру компенсації, однак, отримував від відповідачів відмови.
Після нового перегляду справи постановою районного суду позов задоволено частково. Апеляційним адміністративним судом постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди було скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою відповідні позовні вимоги були задоволені.
У касаційній скарзі управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації наголошувало, що розмір присудженої позивачу компенсаційної виплати визначений Постановою № 832 і у відповідача не було правових підстав нараховувати і виплачувати позивачу вказану компенсацію в іншому розмірі.
Верховний Суд вказав, що згідно зі ст. 46 Основного Закону України соціальний захист пов’язується, зокрема, «з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина та непрацездатних членів його сім’ї» (абз. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2009 р. № 9-рп/2009).
Наведений зміст права, гарантований ст. 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48).
З огляду на наведене, колегія суддів касаційного суду погодилася з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності застосування положень ст. 46 Конституції України до спірних правовідносин під час надання оцінки правомірності здійснення нарахування та виплати позивачу компенсаційних виплат у розмірі, визначеному Постановою КМУ від 5 вересня 2012 р. № 832, який був нижчим встановленого законодавством прожиткового мінімуму.
Посилання скаржника на відсутність у нього правових підстав для здійснення позивачу відповідних виплат в іншому розмірі, ніж установлений Постановою № 832, Верховний Суд відхилив, зважаючи на наявність у держави позитивного обов’язку відповідно до згаданої норми Конституції України забезпечувати, щоб розмір таких виплат не був нижчим від встановленого законодавством прожиткового мінімуму.
Зважаючи на те, що норма ч. 3 ст. 46 Конституції України є нормою прямої дії, вона має застосовуватися судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, незалежно від необхідності вирішення у передбаченому законодавством порядку питання щодо конституційності Постанови № 832.
Підготував Леонід Лазебний
