Юридична практика
Навіщо витрачати гроші на арештоване майно, або Як держава може збільшити дохід від арештованих активів?
Віталій СИГИДИН,
тимчасово виконуючий обов’язки голови АРМА
Ще кілька років тому активи, арештовані в кримінальних провадженнях, були фактично безгосподарними. За час досудового слідства та судових процесів, які часто тривають роками, дороге майно втрачало свою вартість, і після вироку суду конфісковувати або повертати власникам іноді доводилося напівзруйновані активи.
І проблема не лише в тому, що вони не приносили жодної суспільної користі під час арешту. Повернення власнику занедбаного майна після рішення суду є порушенням його прав, а в разі конфіскації — завданням збитків державі, яка отримує вже знецінений актив. Завдяки діяльності АРМА протягом трьох останніх років арештовані та передані агентству активи зберігаються та приносять користь державі та бізнесу. Водночас, попри те, що управління такими активами є унікальним для вітчизняних реалій і складним процесом, у фокус уваги громадськості здебільшого потрапляє лише один індикатор його ефективності — надходження до державного бюджету.
Але чи можна дати об’єктивну оцінку управлінню активами виключно на основі цього критерію? Коротка відповідь — ні. І ось чому.
Суд передає АРМА речові докази в кримінальних провадженнях задля збереження. Їх особливість — значна вартість (на сьогодні майже 440 тисяч грн). АРМА за 10 місяців перерахувало в бюджет 13 мільйонів. Однак агентство безпосередньо не зберігає арештовані активи через відсутність такої функції. Проводиться конкурсний відбір управителів — суб’єктів господарювання, з якими АРМА укладає договори управління. Відібрані учасники ринку на чітко визначених умовах управляють активами, зберігаючи актив та генеруючи дохід. А оскільки управлінська модель побудована за принципом самоокупності, тобто держава не витрачає кошти на заходи з управління, то цей дохід повинен забезпечити всі необхідні виплати й покрити всі витрати.
Звісно, певний відсоток отриманого доходу складає винагорода управителя — це його мотивація управляти активом. Ще частина перераховується до держбюджету. Нарешті, значні суми згенерованих управителем коштів направлені на відшкодування витрат, пов’язаних із заходами управління. Це ті ресурси, які компанії витрачають на утримання, збереження та покращення самих активів. Річ у тім, що передані АРМА активи — це здебільшого не віртуальні акції чи немайнові права, а матеріальні об’єкти (нерухомість, транспорт, майнові комплекси, обладнання), які вимагають постійного обслуговування, ремонту, амортизаційних витрат тощо.
Як правило, в управління Агентству передається занедбане та, часто, варварськи зруйноване майно, що вимагає від управителя значних капіталовкладень для приведення його в економічно прийнятний та комерційно привабливий стан. Адже без таких інвестицій отримати дохід від управління активами взагалі неможливо. Для прикладу візьмемо конкретний договір управління активом — 52-ма об’єктами комерційної нерухомості. У 2020-му році середньомісячний дохід від управління цим майном склав 4,2 млн гривень. Із них близько 3 млн грн становлять витрати управителя на обслуговування та покращення нерухомості, близько 1 млн грн було перераховано до держбюджету, й лише 0,2 млн грн отримав управитель відповідно до договору.
Умовно кажучи, для забезпечення 1 гривні доходу державі в актив було вкладено 3 гривні. Саме ці вкладення і є запорукою наповнення державного бюджету, але не беруться до уваги громадськістю при наданні оцінок результатам управління активами.
Що стосується рухомого майна, то, наприклад, четверта частина доходів від управління арештованими напіввагонами йде на здійснення їх поточного та капітально-відновлювального ремонту. Як наслідок, це дає можливість збільшувати їх експлуатаційну спроможність, ринкову вартість та привабливість для бізнесу, а відтак і доходи від управління ними. При цьому управитель не може безконтрольно витрачати гроші на актив. Такі витрати (на технічне обслуговування, ремонтні, оздоблювальні роботи тощо) підлягають обгрунтуванню та погодженню з АРМА.
У підсумку, збереження та збільшення економічної вартості арештованих активів уможливлює захист інтересів держави або прав власників (залежно від того, яке рішення ухвалить суд). Адже державні інтереси будуть дотримані, якщо конфіскований актив буде реалізовано на торгах дорожче завдяки ефективному управлінню ним під час арешту (в разі судового рішення про конфіскацію/спецконфіскацію). З іншого боку, захистити права власників також можливо завдяки поверненню їм активів у належному стані, з невід’ємними капіталовкладеннями, які здійснив управитель (у випадку виправдувального вироку або скасування арешту).
Зазначу, що з початку цього року агентство за підтримки уряду запровадило низку змін у механізмі управління активами, і вже на платформі нововведень відібрало 19 нових управителів. Зокрема, для сотень арештованих вагонів та 126 об’єктів комерційної нерухомості. Як результат — надходження до бюджету почали зростати, а завдяки поступовому відновленню активів управителями тенденція зростання збережеться і в майбутньому.
Крім того, АРМА підтримує законодавчі зміни, що дозволять перераховувати до бюджету частину коштів з відсотків, нарахованих на депозит агентства в державному банку. Йдеться про мільйони гривень, які держава може отримувати від управління арештованими коштами. Все, що для цього потрібно — добра воля та державницький підхід парламенту.
Таким чином, потенціал зростання доходів держави від управління арештованими активами закладений не тільки в ефективній співпраці АРМА та бізнесу. Сьогодні це залежить, зокрема, від розуміння Верховною Радою додаткових можливостей агентства в наповненні держбюджету, що повинно знайти відображення у відповідних законодавчих кроках.
Джерело: Юридичний вісник України
