Судова практика
Спір про майнові права є приватноправовим навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб’єктів владних повноважень
23 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 815/6190/16 закрив провадження у справі та роз’яснив позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції.
Особа звернулась з позовом до Регіонального сервісного центру МВС про визнання протиправною та скасування перереєстрації транспортних засобів.
Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін апеляційним судом позов задоволено з посиланням на те, що суть спору не полягає у правомірності придбання транспортних засобів, а відповідач при здійсненні перереєстрації транспортних засобів діяв як суб’єкт владних повноважень.
Суди керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте, розглянувши касаційні скарги учасників справи, Верховний Суд вирішив, що такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, з огляду на таке.
З аналізу ч. 2 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судом першої інстанції – до 15 грудня 2017 р.) слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб’єктний склад. Участь суб’єкта владних повноважень є обов’язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб’єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб’єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Верховний Суд вказав, що звернення позивача до суду з цим позовом зумовлене необхідністю захисту його майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин. Участь суб’єкта владних повноважень як відповідача, якщо позивач уважає його винним у порушенні прав, у спорі не змінює його правового характеру. Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов’язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.
У справі, що розглядається, скасування перереєстрації транспортних засобів у порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір і не є достатнім та ефективним захистом порушених прав позивача, тобто не виконується основне завдання судочинства.
Тому Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку РСЦ МВС, а є способом захисту її приватних інтересів, тому спірні правовідносини регулюються нормами цивільного права.
Підготував Леонід Лазебний