Судова практика
Договір купівлі-продажу майна, вчинений задля недопущення звернення стягнення на нього, є фраудаторним
19 травня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 693/624/19 скасував рішення судів, вказавши, що сторони оспорюваних договорів купівлі-продажу «вживали право на зло».
Особа звернулась з позовом до ТОВ та одного із співвласників ТОВ про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними з тим обґрунтуванням, що вказане майно було реалізовано з метою ухилення від виконання судового рішення.
Позивач постраждав у ДТП. Рішенням суду на його користь та на користь пасажира авто, яким він керував, стягнуто майнову та моральну шкоду з ТОВ, водій вантажівки якого визнаний винуватцем пригоди. На день ухвалення рішення суду коштів на рахунку підприємства не було, а за деякий час перед тим було продано належні йому дві вантажівки та причіп до них.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що на момент укладення договорів, рішення суду, згідно з яким ТОВ зобов`язано сплатити на користь позивача кошти, не існувало.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 р. у справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У справі, що переглядалася:
– очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваних договорів купівлі-продажу) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорювані договори купівлі-продажу) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника;
– встановлені судами обставини, дозволяють зробити висновок, що оспорювані договори купівлі продажу є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору.
До обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні, належать:
– момент вчинення договорів (після відкриття провадження, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засідання у справі про стягнення коштів);
– контрагент з яким боржник вчинив оспорювані договори (ТОВ вчинило оспорювані договори купівлі-продажу з відповідачем, який був учасником ТОВ на момент їх вчинення);
– ціна в оспорюваних договорах купівлі-продажу (сідловий тягач продано за 15 000 грн; інший сідловий тягач – за 100 грн; причіп фургон – 100 грн);
– боржник (ТОВ), який відчужує майно (транспортні засоби) на підставі договорів купівлі-продажу на користь свого учасника (відповідача) після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинив оспорювані договори купівлі-продажу, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають висновкам, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 р. у справі № 369/11268/16-ц, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 р. у справі № 405/1820/17, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 р. у справі № 755/17944/18 та ухвалені без додержання норм матеріального права.
Тому Верховний Суд оскаржені рішення скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підготував Леонід Лазебний
