Думка експерта
Новий Житловий кодекс — документ ще не прийняли, а вже видно майбутні корупційні схеми
Мартина БОГУСЛАВЕЦЬ,
засновниця та виконавча директорка ГО «Інститут законодавчих ідей»
Розробники нового Житлового кодексу подумали, що можна прописати в його текст велику кількість корупційних ризиків і ніхто цього не помітить. Але ні, ми їх помітили.
Читайте також: Батьки не зможуть без дозволу органів опіки і піклування відчужувати будь-яке нерухоме майно, а не лише житло
Українці дуже довго чекали на новий Житловий кодекс. Може, для когось буде новиною, але наразі в Україні діє Житловий кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки, прийнятий ще у 1983 році. Нову редакцію Житлового кодексу так і не спромоглися прийняти, обмежувалися лише внесенням змін. Напевно, саме тому розробники нового Житлового кодексу подумали, що можна прописати в його текст велику кількість корупційних ризиків і ніхто цього не помітить. Всі будуть радіти просто його появі. Але їх видно.
Ризик перший: органи місцевого самоврядування, або вершителі долі ОМС
Органи місцевого самоврядування наділяються такими повноваженнями, що зможуть самостійно вирішувати (приймати рішення, які їм заманеться, бо в проекті кодексу жодних процедур не прописано) щодо:
- чи будинок потрібно реконструювати, чи знести;
- чи залишається людина на квартирному обліку/ соціальному квартирному обліку, чи нею була подана неправдива інформація і її варто зняти з обліку;
- самостійно обирати (без конкурсу та жодних процедур) тимчасового управителя, якщо його не знайшли об’єднання співвласників за 2 місяці.
На практиці, відсутність чіткого регулювання всіх цих ситуацій призведе до корупції. Ваш будинок підлягає знесенню! Хочете, щоб ваш будинок саме реконструювали, а не знесли? Йдіть «домовлятися» з представниками ОМС, які будуть приймати це рішення за своїм бажанням.
Читайте також: Нові особливості надання житлових субсидій
Хочете залишатися в списку осіб, які потребують покращення житла, у так званому квартирному обліку/соціальному квартирному обліку? Потрібно «дружити» з відповідальною особою від ОМС. Адже якщо у ваших документах якимось чином з’явилися недостовірні дані, на думку місцевих чиновників, тоді з місцем у соціальному квартирному обліку доведеться попрощатися, або домовитися з місцевими посадовцями, щоб дані таки визнали «достовірними». Бо критеріїв таких недостовірних даних немає, які дані представники ОМС захочуть визнати недостовірними, так і буде.
Можлива ситуація, коли об’єднання співвласників нового будинку розірвало договір з тимчасовим управителем будинку, який був призначений ще замовником, і не встигло обрати нового управителя протягом 2-х місяців. Тоді ОМС без жодних конкурсів та критеріїв знайде тимчасового управителя й укладе з ним договір на цілий рік! Чи буде ця компанія кращою або гіршою серед тих, які могли б податися на конкурс і пройти відповідну процедуру, ніхто не знає. Бо в проекті кодексу жодних конкурсів не передбачено. Цілком можливо, що це буде компанія «кума, брата чи свата», тобто та, яка «подобається» представникам місцевої влади, адже вони самостійно вирішать, хто піклуватиметься про ваш будинок цілий рік. Таким чином, усе, що чітко не виписано в законі, завжди буде створювати простір для махінацій та корупції на практиці.
Ризик другий: парламент чи ОМС — хто головніший?
Кодекс говорить, що визначати, хто може використовувати житло державного та комунального житлового фонду спеціального призначення, буде закон, тобто парламент та/або ОМС. Така ж ситуація щодо визначення умов та порядку надання громадянам у найм житла з комунального житлового фонду загального призначення. Вони визначатимуться законом та/або органами місцевого самоврядування. Тобто ці дублюючі функції в реальному житті будуть створювати маніпуляції та призводити до ігнорування закону, бо відповідно до проекту кодексу можна діяти за рішенням місцевої влади. А таке рішення ОМС «простіше зробити на свою користь», аніж закон.
Читайте також: Реєстр громадян, які потребують поліпшення житлових умов, запрацює з 2022 р.
Таких дублювань у кодексі багато. До прикладу, порядок надання компенсації відсотків за кредитами, отриманими в банках на нове будівництво або придбання житла, затверджуються Кабінетом Міністрів України та/або органами місцевої влади і самоврядування.
То хто ж головний у цій історії? Чиє рішення буде визначальним під час регулювання ситуацій в реальному житті? Чи не стануть «можливість домовитися з представниками ОМС» використовувати як можливість обійти закон?
Ризик третій: «Віддавай своє житло нам, ми про нього потурбуємося»
У кодексі зазначено, що власники житла, які перебувають на квартирному обліку, нарешті отримають житло від держави, а у відповідь повинні передати безоплатно власне житло органу, який здійснює поліпшення житлових умов, або іншому органу на його вимогу. Уявіть, що ви перебували на квартирному обліку протягом 30 років і нарешті держава вам таки виділила житло відповідно до ваших потреб. Але замість того, аби радіти, у вас виникає нова проблема. Ви зобов’язані, те житло, яке вже у вас є, передати якомусь органу, незрозуміло за яких умов, в якій формі та на яких підставах? Але кодекс говорить, що зобов’язані передати безоплатно власне житло. На практиці це створить ситуації, коли когось таки зобов’яжуть передавати житло, когось ні, а хтось вирішить «домовитися», аби уникнути передачі житла.
Ризик четвертий: єдиний реєстр кандидатів чи список «друзів та кумів»?
У Житловому кодексі прописано, що за створення цього реєстру та забезпечення його функціонування буде відповідати (увага!) спеціально уповноважений орган Кабміну. По-перше, ані Конституцією України, ані Законом «Про Кабінет Міністрів України» не передбачено спеціально уповноважених органів КМУ. По-друге, наразі невідомо, хто буде створювати цей реєстр, яку інформацію він має містити, хто буде відповідальним за цей реєстр?
Тобто створюється можливість для ще однієї корупційної схеми. До реєстру надання державної підтримки щодо забезпечення житлом будуть вносити не тих українців, які цієї підтримки дійсно потребують, а тих, хто «дружить» із представниками неіснуючого спеціально уповноваженого органу Кабміну. Очевидно, що місця в цьому реєстрі купуватимуться та продаватися, адже якщо в кодексі жодних прав та обов’язків не визначено, тоді й відповідальність ніхто нести не буде.
Ризик п’ятий: прозорість залежить не від форми контролю…
У Житловому кодексі передбачено, що громадський контроль за розподілом соціального житла здійснюється Наглядовою радою, вона ж має сприяти громадянам в отриманні такого житла. Порядок її формування визначатиметься Кабміном, але поза увагою авторів документа залишилося найголовніше — правовий статус наглядової ради та її кількісний склад і пропорційність представництва в ній. Тобто Наглядова рада може перетворитися в «ручну Наглядову раду», котра захищатиме права не українців, які потребують соціального житла, а тих, хто це житло надає. Члени Наглядової ради можуть не помічати порушень, або ж просто «ручна більшість» (у кодексі не прописана кількість членів ради) створюватиме перешкоди для інших членів даної ради та заважатиме їм цей контроль здійснювати.
Лише п’ять корупційних ризиків і все?
На жаль, у проекті нового Житлового кодексу ще безліч зауважень та ризиків. Зокрема, багато оціночних суджень, тобто таких, які можна трактувати як завгодно — «невисока вартість», «доступне житло», «сприяння забудовникам», «небезпечні обставини», «істотні зміни» та інші.
Читаючи, ви, напевно, думаєте, що це просто слова, однак у законі це «корупційні ями», в які кожен з нас може потрапити. Якщо запитати 10 людей, що вони розуміють під словами «невисока вартість» та «сприяння забудовнику» — всі відповіді будуть різні. А в законі чи кодексі це не просто слова, це умови. І від них залежить, чи допоможе держава збудувати вам будинок, чи ні? Вона вам допоможе, якщо його вартість буде 10 тисяч доларів, чи 50 тисяч, бо ж ніхто не знає, яка це «невисока вартість». Держава сприятиме забудовнику за рахунок фінансової допомоги чи надання безвідсоткового кредиту? Або держава надасть кредит зі значно нижчими відсотками, ніж пропонують банки? Знову відповіді немає. Бо про це в проекті Житлового кодексу нічого не прописано, окрім того, що держава «сприятиме забудовнику», якщо «вартість невисока».
Чому це важливо?
Цим коротким матеріалом, наведеними життєвими прикладами ми намагалися продемонструвати, що корупційні ризики торкнуться кожного з нас. І тих, хто хоче стати на облік, і тих, чиє житло потребує реконструкції, і тих, хто вже отримав допомогу від держави у вигляді нового житла. Ба більше, проблема з житлом є однією з головних в Україні. І чекаючи так довго на новий Житловий кодекс, українці повинні отримати якісний інструмент регулювання відносин у цій сфері, а не ще одну «записану проблему».
Ми не раз наголошували, що корупція — це не лише хабарі та продаж судових справ. Для корупції створюють умови. І ці умови закладаються ще на етапі підготовки відповідного законопроекту/проекту рішення. Нам апелюють, що неможливо підготувати об’ємний документ без зауважень та несвідомого закладення корупційних ризиків. Відповідь на це одна: доопрацьовуйте та усувайте їх ще на етапі підготовки.
Останнє. Чи потрібен Україні новий Житловий кодекс? Щодо цього є різні точки зору, і переконувати ми нікого не будемо. Чи потрібен Україні новий Житловий кодекс з купою корупційних ризиків? Точно ні!
Джерело: Юридичний вісник України
