Юридична практика
Розслідування антикорупційних справ — стратегія чи хаос?
Олексій НОСОВ,
адвокат, керівник кримінальної практики в юридичній компанії «Міллер»
Якщо ви задавалися питанням, як потрапити в НАБУ, то знаєте, що конкурс на детектива не набагато простіший за конкурс до ФБР у США. І це не дивно, бо саме Сполучені Штати допомагали зі створенням та матеріально-технічним забезпеченням Національного антикорупційного бюро. Відповідні наліпки досі можна побачити на персональних комп’ютерах детективів.
І такий підхід апріорі повинен означати підвищений рівень відповідальності та якості робити, в порівнянні з органами поліції, наприклад. Як керівник кримінальної практики юридичної компанії з досвідом, а ще прокурорської та адвокатської роботи, можу стверджувати — найважливіше в будь-якій справі — це стратегія. Стратегія ж досудового слідства будується нескладно. Є кінцева мета у вигляді обвинувального вироку, який напряму залежить від якості доказів у справі. Вирок, своєю чергою, виноситься в рамках конкретного злочину, що передбачений конкретною статтею Кримінального кодексу України.
Читайте також: На членів правління ще трьох Фондів поширено антикорупційні обмеження
Кожен злочин має однакові складові, які слідство повинно довести. Це так званий «склад злочину», мотив, мета, предмет, суб’єкт, об’єкт — це не виключний перелік таких складових. Стратегія ж повинна полягати в тому, щоб планомірно доводити всі елементи складу злочину належними та допустимими доказами. Це — в ідеалі. А що насправді? Насправді все майже в балансі. Є хороші й погані приклади.
Як позитив
Дійсно, є справи, в яких детективи НАБУ на перший погляд працюють саме в рамках стратегії, планомірно та якісно збираючи докази. За приклад візьмемо «справу ОГХК» — кримінальне провадження за фактом завдання збитків публічному акціонерному товариству «Об’єднана гірничо-хімічна компанія». Через корупційну схему держава зазнала 12,87 млн доларів США збитків, заподіяних внаслідок недоотримання доходів.
Керівники ДП «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» постачали за кордон сировину, видобуту держпідприємством, за заниженими цінами через підконтрольні їм компанії-«прокладки». Потім цю сировину перепродавали за ринковою ціною в різних регіонах світу, а різниця осідала в кишенях ділків. Це — досить складна схема злочину, де завдяки експертизі встановлено рух коштів у більше ніж 1 500 операціях по всьому світу, що обумовило активну співпрацю детективів у рамках міжнародного співробітництва.
Читайте також: Нова Типова антикорупційна програма юридичної особи
Це про те, як якісно збирати докази, крок за кроком вибудовуючи ефективну стратегію обвинувачення.
Протилежні підходи
А є справи, де архаїчні методи слідства діляться на хаотичне волевиявлення одного детектива й множать усю суть розслідування на нуль. За приклад візьмемо справу, що стосується забезпечення інфраструктурою аеропорту «Бориспіль», фігурантами якої є колишній очільник аеропорту Євгеній Дихне та начальниця служби орендних відносин.
Ця справа про менеджмент, управлінські рішення, системний підхід та реальне керівництво державним підприємством. І це точно не про корупцію чи будь-яку шкоду. Фабулу цієї справи знайти неважко, тож на цьому зупинятися не буду. Замість того наведу кілька прикладів дійсно кричущих юридичних «факапів», які не можна допускати. Законодавство України прямо забороняє притягувати до відповідальності людину, якщо провадження за аналогічними обставинами вже було закрито постановою слідчого/прокурора або ухвалою суду.
Читайте також: Клептократія і незаконні фінансові потоки. Міжнародний антикорупційний форум напрацював нові стратегії для глобальних викликів
За 3 роки до реєстрації детективом НАБУ кримінального провадження органи поліції вже розслідували справу за повністю аналогічними обставинами. Й вона була закрита у зв’язку зі відсутністю складу кримінального правопорушення. Але замість постанови про закриття, детектив направив до суду обвинувальний акт. При цьому в матеріалах справи є підтвердження, що він знав про наявність закритого кримінального провадження. Хоча в даному разі правильно було би або не направляти такі матеріали до суду взагалі, або скасувати постанову про закриття старого провадження, перед направленням обвинувального акту до суду.
Фейкові потерпілі
Потерпілими від цього «злочину», на думку НАБУ, є юридичні особи — Фонд державного майна та власне сам «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Проте потерпілою, згідно з нормами КПК України, юридична особа може бути виключно в разі завдання їй майнової шкоди. Шкода діями екс-керівника «Борисполя» не тільки не завдана, але й відвернена: приміщення аеропорту не пустували, платежі до державного бюджету надходили, господарські витрати на утримання площ компенсувалися. Окремої уваги потребує спосіб, в який аеропорт визнали потерпілої стороною. Детектив за два дні до закінчення досудового розслідування зателефонував колишньому тимчасово виконуючому обов’язки генерального директора аеропорту з вимогою направити до нього представника «для ознайомлення з матеріалами». Таким представником стала юрист аеропорту з господарських та цивільних питань, яка в НАБУ написала заяву про визнання аеропорту «Бориспіль» потерпілим. Зроблено це було від руки.
Це важливо, оскільки в цьому державному підприємстві, ще за багато років до описаних подій функціонувала система електронного документообігу, тобто кожен вхідний та вихідний документ обов’язково реєструвався в системі та візувався начальниками й працівниками відповідних відділів. І тільки після цього направлявся адресату — в друкованому вигляді, а не від руки.
Водночас інший юрист — представник аеропорту — під час підготовчого судового засідання у Вищому антикорупційному суді надав письмове пояснення (надруковане) про те, що згідно з проведеною підприємством експертизою, збитків їм не завдано. Було встановлено лише прибутки та відвернення можливих витрат.
Як треба було б у даному випадку зробити?
Не визнавати потерпілою жодну особу, адже збитків немає. У зв’язку з цим можливо було б розглянути варіант перекваліфікації на ст. 356 КК України (Самоправство). Але тут проблема — це не підслідність НАБУ і показників на цьому не зробиш.
НАБУ рахує збитки державі в цій справі наступним чином. Залучений детективом спеціаліст ТОВ «Гільдія оцінювачів України» спробував пофантазувати, якою могла би бути вартість оренди в разі проведення конкурсу оренди майна Фондом державного майна у 2016 році, спираючись на ціни вже 2018 р. Зокрема, цей умовний спеціаліст отримав для дослідження від детектива договори оренди аеропорту Львів за 2017— 2019 роки, порахував середню вартість майна (у Львові) та помножив його на «середній коефіцієнт» на який, думає він, збільшується ціна під час проведення аналогічних конкурсів.
Читайте також: Антикорупційна експертиза: чи є сенс у її проведенні?
Збиток державі він порахував як різницю між ціною попереднього договору аеропорту «Бориспіль» і своєю теорією. А зараз уважно. Припустимо, що на конкурс оренди приміщення в 2016 році подалися би 10 юридичних осіб. То ціна оренди була б значно вищою за зазначену спеціалістом, але якщо б на конкурсі був лише один кандидат — ціна була б аналогічна попередньому договору. Тобто без збитків, навіть у фантазії «Гільдії оцінювачів України».
Але це не відомо, адже в 2016 році ці факти не досліджувалися й не оскаржувалися. Іншими словами, ця справа про те, як державне підприємство намагалося ефективно працювати, всупереч бездіяльності Фонду державного майна, працювати в рамках діючого на той момент закону і судової практики. При цьому вартість оренди розраховувалася повністю аналогічно до методики ФДМ (цифри також співпадали) і поки тривав конкурс оренди ФДМ — 70% оплачених орендарями коштів розподілялися Фонду, а 30% залишалися на підприємстві, як того й вимагав закон. Тобто, якби слідство виявило й довело, що хоч гривню зі сплачених грошей за попередніми договорами Дихне або хтось ще привласнив, або отримав якийсь ще бенефіт, чи, наприклад, була б хоч комусь завдана шкода, жодних питань — треба розслідувати, йти в суд і там доводити вину. Але цього немає в обвинувальному акті. Взагалі!
Риторичне запитання: навіщо ж тоді так ганьбитися? Наразі справа НАБУ проти керівництва аеропорту Бориспіль більше лякає керівників державних компаній. Їм у такий спосіб подають сигнал: діяти ефективно — небезпечно! І за вами можуть завжди прийти, незважаючи на законність вашої діяльності. Бо що? Бо можуть…
Як висновок
Дійсно хочеться побачити ефективну роботу наших антикорупційних органів. Ефективну не в класичному поліцейсько-лікарському стилі «тиснути, поки не заболить», а ефективну за результатами й реальними показниками, що вимірюються не цифрами на сайті НАБУ, а відчуттям незворотності покарання для злочинців та повної безпеки від переслідування для тих, хто злочину не вчиняв. Поки, на жаль, немає ні того, ні іншого.
Джерело: Юридичний вісник України
