Законодавство
«Військова» юстиція: back in the USSR?
Олександр ЛЄМЄНОВ,
засновник StateWatch
На початку року народний депутат від «Слуги народу» Олександр Дануца подав законопроект № 6569 про створення нового органу правопорядку — Державного бюро військової юстиції (ДБВЮ). Додатково в парламенті було зареєстровано ще один проект № 6570, спрямований на забезпечення діяльності цього органу.
Для необізнаних це може здатися кроком уперед, що допоможе боротися з кримінальними правопорушеннями (злочинами) у військовій царині.
Читайте також: Три проблеми кримінальної юстиції: як можна покращити роботу слідства та судів?
Однак, ситуація кардинально протилежна. Така ідея далеко не нова, а за запуск відповідної структури свого часу дуже вже сильно «топив» колишній головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Нагадаю, аналогічний законопроект в 2018 році (№ 8387) відкликали, а сама ідея зіштовхнулась з широкомасштабною критикою профільних експертів. Концептуально, між двома законопроектами особливої різниці немає, за винятком того, що «законопроект Матіоса» передбачав створення ДБВЮ у формі державного правоохоронного органу зі спеціальним статусом, а законопроект Дануци вже розміщує зазначене бюро в сфері виконавчої гілки влади. Всі інші недоліки, власне кажучи, перекочували до нового витвору законотворчого «мистецтва».
До слова, жодного обгрунтування в створенні нового органу правопорядку у вищезгаданому законопроекті не наведено. При тому, що злочини у сфері військової служби наразі розслідує Державне бюро розслідувань. Нагадую, що зазначений орган правопорядку створили в 2017-му, а через рік уже запустили, набравши слідчих і держслужбовців до центрального апарату і територіальних управлінь. Бюро отримало функцію слідства, якою до того «володіли» прокурорські чини.
Однак, ДБВЮ пропонується додати повноваження щодо здійснення досудового розслідування «військових» кримінальних правопорушень, злочинів, що вчинені військовослужбовцями або вчинених на території військових частин, установ, організацій, інших об’єктів постійної й тимчасової дислокації Збройних Сил України та інших створених відповідно до законодавства України військових формувань. А ще органів військового управління, СБУ, Управління держохорони України, розвідувальних органів, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики з питань нацбезпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, охорони державного кордону, космічної діяльності.
Читайте також: Конституційна юстиція: виклики сьогодення та шляхи їх вирішення
При цьому, автор законопроекту не зупиняється на зазначеному, вирішивши додати функцію нагляду (контролю) за діяльністю Збройних Сил України, інших військових формувань, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, Держприкордонслужби, Нацгвардії, Головного управління розвідки Міноборони, Державного космічного агентства, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, підприємств, які виконують державне оборонне замовлення.
У такому випадку зазначений орган влади фактично «перебирає» на себе відповідні контрольні функції Президента України, як Верховного головнокомандувача Збройних Сил України, а також інших державних органів, зокрема Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства оборони України тощо.
Якщо ж говорити про нагляд (контроль) за законністю діяльності тих чи інших державних інституцій, то тим самим фактично повертається скасована Верховною Радою України 14 жовтня 2014 року функція загального нагляду прокуратури над військовими формуваннями і сферою військово-промислового комплексу. Причому приписи законопроекту щодо вказаного загального нагляду Державного бюро військової юстиції викладені нечітко, загальними фразами і можуть призвести в подальшому до зловживань з боку відповідних посадовців бюро.
Крім того, співробітників ДБВЮ пропонується наділити давно скасованими прокурорськими засобами реагування, зокрема, щодо винесення постанови про призначення перевірки та припису про усунення порушень закону. Загалом вбачається відродження «військової прокуратури», адже голова бюро наділяється повноваженнями ініціювати перед Головним військовим прокурором або його заступником вирішення питання про витребування оперативно-розшукових справ, кримінальних проваджень та визначення їх підслідності за слідчими ДБВЮ.
Незрозумілою залишається доля Військової служби правопорядку, адже жодних змін до ЗУ «Про Військову службу правопорядку» не вноситься, хоча по суті ДБВЮ виконуватиме і їхні функції.
Потенційно новостворений орган пропонується наділити повноваженнями, які не пов’язані зі здійсненням військової юстиції та які є суто охоронними та військовими. Зокрема, відповідно до статті 5 законопроекту, ДБВЮ бере участь у протидії диверсійним проявам та злочинам терористичної спрямованості, забезпечує охорону та оборону арсеналів, баз і складів ЗСУ та інших військових формувань. Здійснює нагляд за дорожнім рухом військових транспортних засобів, контроль за виконанням у військових формуваннях вимог законодавства з питань забезпечення безаварійного використання техніки, веде облік та розподіл номерних знаків, реєстрацію військових транспортних засобів військових формувань.
Під час воєнного та надзвичайного стану працівники бюро будуть також організовувати діяльність військових комендатур. Більше того, статтею 19 законопроекту закріплюється правовий статус військових аудиторів, які мають здійснювати фінансовий аудит, перевірку і моніторинг державних закупівель щодо виконання оборонного замовлення, контроль за цільовим, ефективним використанням бюджетних коштів військовими формуваннями та підприємствами оборонно-промислового комплексу.
Однак, знову ж таки, вказана діяльність не стосується військової юстиції, а тому незрозумілими є підстави наділення ДБВЮ даними функціями. Крім того, в чинному законодавстві порядок діяльності військових аудиторів не врегульований, а в самому законопроекті про нього жодного слова.
На додачу до таких надшироких функцій, новоствореному ДБВЮ пропонують надати масштабні повноваження. Наприклад, обмежувати доступ до сховища, приміщення (за винятком житла та іншого володіння особи), у визначеному законодавством порядку. Так само планується надати повноваження використовувати транспортні засоби, які належать цивільним для проїзду до місця події, припинення кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, які підозрюються у їх вчиненні, доставлення до закладів охорони здоров’я осіб, що потребують екстреної медичної допомоги.
Однак, ні чіткого порядку застосування таких повноважень, ні часових обмежень в законопроекті не наведено.
Фактично, таким чином Олександр Дануца, можливо в чиїхось інтересах, скажімо, того ж Анатолія Матіоса, намагається створити «військового» мегамонстра з космічно широким функціоналом. Навіщо? Це запитання наразі залишається без відповіді.
Окрім того, ДБВЮ планується надати прямий доступ до баз даних органів державної влади та місцевого самоврядування. Знову ж таки, законопроект не окреслює межі такого доступу, що на практиці може призвести до заключення спільних міжвідомчих угод про доступ до баз даних органів влади, які напряму не торкаються сфери діяльності бюро. Це створюватиме небезпеку порушення прав і свобод фізичних та юридичних осіб, зокрема свободу від втручання в приватність, передбачену статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Нововеденням, у порівнянні із «законопроєктом Матіоса», стане надання «права на зброю та спецзасоби». В зв’язку з подібними широченними функціями, можна запропонувати О. Дануці з його «підбурювачами» в поданні відповідного законопроекту, передати до бюро всі повноваження, наприклад, Ради нацбезпеки та оборони. Чому ж обмежуватися напівмірами? Якщо абсурд, то вже повноцінний і цілеспрямований.
Вражає й обсяг заробітної плати, котру будуть отримувати посадові особи ДБВЮ. Наприклад, слідчий мінімум отримуватиме 45 тисяч гривень. Керівник бюро — не менше 119 тисяч грн на місяць, не враховуючи щомісячних доплат (від 15 до 80 % посадового окладу в залежності від вислуги років).
Що найцікавіше, відповідно до пояснювальної записки цього законопроекту, прийняття та реалізація даної «геніальної» ідеї не потребує виділення нових обсягів коштів з Державного бюджету України, оскільки ці кошти фактично будуть вивільнені та перерозподілені внаслідок реформування органів правопорядку, а також зменшення кадрового навантаження на Державне бюро розслідувань.
Уявімо, що законопроект ухвалять. В такому разі бюджет «схудне» ще на 1-2 млрд гривень додатково. Їхні фантазії про перерозподіл коштів з інших статей бюджету, наприклад, за рахунок зменшення витрат на ДБР чи СБУ, залишимо поза межами цього аналізу.
Додатково зауважу, що законопроект жодним чином не вносить змін до чинної системи органів кримінальної юстиції, ба більше — не вирішує питання існування і діяльності тієї ж військової поліції, не кажучи вже про ДБР.
Також не зовсім зрозумілі причини, за якими слідчі тієї ж поліції отримують значно меншу заробітну плату при значно більшому навантаженні.
Підсумовуючи, Олександр Дануца — професійна сфера інтересів якого в минулому зіштовхувалася лише з журналістикою, телебаченням і медіа-бізнесом, вирішив зіграти в чужу гру, фактично будучи використаним тими, хто хоче зіштовхнути реформування органів кримінальної юстиції зі шляху прозахідних змін, які було започатковано в далекому 2014 році.
Джерело: Юридичний вісник України
