Думка експерта
Змінювати треба всю систему, або Дещо про корупцію, політичну і моральну деградацію влади
Читачам нашої газети Віталій ОПРИШКО, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України відомий як автор актуальних і змістовних (і нерідко гострих) публікацій, що стосуються життя людей і суспільства, діяльності держави та її органів, ролі правових засобів, які покликані забезпечити суспільне та політичне життя в Україні. Наприкінці минулого року в ЮВУ була надрукована чергова його стаття «Соціальна «справедливість»: нові обриси українських реалій» № 46-47, 19 листопада — 2 грудня 2021 р., в якій він здійснив правовий аналіз багатьох життєво-важливих проблем, які властиві для України в умовах військової агресії з боку Росії, ситуації з коронавірусом, енергетичною кризою, корупцією та іншими злочинами, неспроможністю керівництва держави оперативно та ефективно вирішувати ці та інші нагальні проблеми.
Читайте також: Україна знову опустилася в Індексі сприйняття корупції
Цього разу газета звернулася до Віталія Федоровича з проханням більш глибоко проаналізувати проблему організації викорінення корупції з життя українського суспільства та діяльності чиновників.
— Віталію Федоровичу, останніми роками увага до проблеми корупції в нашій державі постійно загострювалася, враховуючи збільшення фактів корупційних проявів у нашому житті. Повідомлення на початку лютого практично в усіх засобах масової інформації щодо ситуації, пов’язаної з народним депутатом від «Слуги народу» Олександром Трухіним, ще більш її активізували. Відомо, що за його участі 23 серпня 2021 р. на Бориспільській трасі, як нині з’ясувалося, було скоєно серйозну дорожню транспортну пригоду, в результаті якої отримали травми шестеро людей (серед них двоє дітей) та пошкоджено три автомобілі. Трухін, як це вже встановлено, пропонував поліцейським, які розслідували цю аварію, дати хабар. Матеріали про це ДТП органами національної поліції були передані до ДБР, слідчі якого протягом півроку не могли з’ясувати питання: чи був цей народний депутат за кермом, чи ні, чи знаходився він в алкогольному сп’янінні, чи пропонував одному з поліцейських хабара тощо. Хотілося б почути Вашу оцінку цієї ситуації?
— Для початку зазначу, що корупція, як одна з головних проблем нашого суспільства, постійно перебуває в центрі уваги громадськості. Отже, її прояви завжди викликають обурення в пересічних громадян, особливо коли в корупційних діях беруть участь високопосадовці. Саме за подібними фактами, прояву корупції суспільство оцінює ту чи іншу владу. Що ж стосується юридичної частини, то насамперед треба розуміти, що корупційні прояви мають різний зміст і нерідко переплітаються з іншими різними схожими на неї злочинами. Закон України «Про запобігання корупції», який був прийнятий ще в 2014 р., до якого внесено вже більше п’ятдесяти змін, визначає корупцію, як використання особою наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей із метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/ пропозиції такої вигоди для себе, інших осіб або, відповідно, обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вимоги особі, зазначеній в частині 1 статті 3 цього закону або на її вимогу іншим фізичним/юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей. В законі визначається коло суб’єктів, на які поширюється його дія. Перш за все це особи, уповноважені на виконання функції держави або місцевого самоврядування, а також особи, які прирівнюються до них. До цих суб’єктів закон відносить і деяких інших держслужбовців.
Одним із суб’єктів, на яких поширюється цей закон, є народні депутати України, зокрема, й згаданий Олександр Трухін. Реальні обставини цього ДТП влада, як неодноразово наголошувалось в ЗМІ, тривалий час намагалася приховати й вивести депутата з-під відповідальності. Навіть деякі українські медіа видалили на своїх ресурсах повідомлення про це ДТП. Як стало відомо, на їх адресу надходили пропозиції щодо видалення цих повідомлень на комерційній основі — за певну плату. Так, головний редактор видання «Трибуна» О. Щербаков повідомив, що йому на пошту також надійшла пропозиція зняти новину про О. Трухіна в обмін на відповідну грошову компенсацію. Журналісти цього видання проаналізували низку новин, де згадувалося ДТП за участю Трухіна, і виявили, що понад тридцять видань таки видалили інформацію про цю аварію або ж відреагували таким чином, що згадка в ній про нього взагалі зникла.
Читайте також: Розслідування антикорупційних справ — стратегія чи хаос?
Це, цілком зрозуміло, викликало широкий суспільний резонанс, оскільки в цій справі, як у дзеркалі, висвітлилися не лише проблеми соціальної справедливості, а й інші, які мають відношення до багатьох сторін суспільного та державного життя, і про які я буду говорити далі. Перш за все, тут чітко прослідковується постулат, який свого часу сформулював ще італійський фашистський дуче Беніто Муссоліні: «Друзям — усе, ворогам — закон». Нині цей вислів досить часто використовується, враховуючи сучасні реалії з корупцією в Україні, і нашими політиками.
Якщо говорити про ситуацію з О. Трухіним, то, на думку багатьох, затягування розслідування обумовлено тим, що він є народним депутатом України ІХ скликання від «Слуги народу», заступником голови комітету ВРУ з питань бюджету Верховної Ради України, а реально (на думку опозиційних народних депутатів) його очолював, вирішуючи ряд важливих питань, пов’язаних із розподілом бюджетних коштів. У засобах масової інформаці ї його ще називають «бухгалтером», який причетний до роздачі винагород депутатам «Слуг народу» у вигляді, начебто, додаткової «зарплати» в доларових коштах в конвертах за схемою «20/30/50» — в залежності від ролі кожного в парламентському житті, зокрема, й за голосування. Як відомо, на ці факти звертав увагу в одному із телевізійних інтерв’ю (14 грудня 2021 р. Дмитру Гордону) й колишній керівник Офісу Президента України Андрій Богдан, а народний депутат Антон Поляков навіть написав заяву до ДБР, що, як передбачають, могло бути однією з причин його смерті.
На жаль, не зважаючи на тривалий час існування цієї інформації, ні Президент, ні правоохоронні органи не вивчили цю ситуацію і не притягли винних, якщо вони є, до юридичної відповідальності. До речі, О. Трухін одночасно тривалий період очолював (до ситуації з ДТП) Полтавський обласний осередок партії «Слуга народу». Але, повертаючись до ДТП за участю Трухіна, мабуть, враховуючи його роль у парламентському житті, навіть Президент України Володимир Зеленський не надав належної оцінки його діям, як винуватця аварії, зазначивши у відповідь на запитання одного із журналістів на своєму недавньому прес-марафоні, що нічого страшного не відбулося, ніхто ж не загинув, замість того, щоб взяти під належний контроль цю ситуацію, оскільки йдеться не лише про Трухіна, людей, які постраждали, діяльність правоохоронних органів, а й про імідж партії та фракції, які він представляє, та й авторитет самого глави держави. Тим не менш, справедливість вимагає зазначити, що вже після оприлюднення вже відомих суспільству відеозаписів Президент все-таки сказав, що всі рівні перед законом. Хоча сьогодні така несвоєчасна оцінка з боку глави держави дій Трухіна, діяльність посадових осіб правоохоронних органів у цій ситуації, розглядається в суспільстві як своєрідна форма його захисту та спроба затягування належного розслідування цієї справи. В даному випадку, на мій погляд, і проявляється згаданий постулат Муссоліні, який осучаснили наші політики, про те, що однопартійцям і друзям дозволено все, а іншим — закон. І це не поодинокий випадок такого ставлення, яке спостерігається з боку влади, до «слуг народу».
— А Ви обізнані з новими деталями цього ДТП?
— Так, як і вся країна. Мені відома інформація зі ЗМІ, яка була вже розповсюджена й базується на матеріалах розслідування журналістами інтернет-видання «Українська правда». В її основі лежить зміст відеозапису з боді-камери відеореєстратора одного з працівників поліції. Інформація зводиться до того, що за кермом автомобіля, за словами свідків, все-таки перебував Трухін, що дає підстави вважати, що саме він і є винуватцем цієї аварії. Судячи з його поведінки на місці ДТП, не виключено, що він перебував за кермом у стані алкогольного сп’яніння. До того ж, за словами поліцейських, від Трухіна йшов запах алкоголю, а також і те, що Трухін тричі відмовлявся від перевірки свого стану на цифровому алкотестері або в нарколога, крім того попросив працівників поліції, які оформляли ДТП, дозволити йому зникнути з місця аварії, сказавши, що він потихеньку піде до лісу, а потім «знайдеться» і віддячить їм. При цьому патрульним він запропонував, як бонус, 150 тисяч (ДБР навіть до цього часу так і не встановило вид валюти: гривнева чи доларова), які знаходились в багажнику його автомобіля. Таким чином, депутат робив усе для того, щоб, як кажуть, «вийти сухим із води».
Ця інформація з відеореєстратора поліцейського Сергія Петрика з місця ДТП була підтверджена ним в бесіді з журналістом Михайлом Ткачом. До речі, журналісти, політики, народні депутати, пересічні громадяни відзначають принципову, чесну й гідну поведінку цього працівника поліції в даній ситуації. Одночасно вони згадують і поведінку інших його колег, які належним чином проявили себе у спілкуванні із заступником міністра внутрішніх справ Олександром Гогілашвілі, котрий невідомо за які заслуги потрапив на цю посаду і за свою негідну поведінку був звільнений з неї. На думку людей, така поведінка згаданих поліцейських заслуговує на повагу, заохочення й дає надію, що вона стане прикладом для інших, хто покликаний забезпечувати правопорядок і захищати права та свободи громадян. Подібні приклади є досить позитивними для нас, особливо в час, коли в суспільстві нерідко моральні принципи не лише девальвуються, а й продаються за гроші, посади та інші «цінності».
— А як Ви, як юрист, оцінюєте діяльність слідчих ДБР, яким були передані матеріали Національної поліції для подальшого досудового розслідування?
— Я вважаю, що це не діяльність, а бездіяльність відповідних службових осіб ДБР. Майже півроку вони розслідували матеріали ДТП за участю О. Трухіна, наче б проводили всі необхідні експертизи та інші слідчі дії. Як зазначають працівники бюро, ними також допитувався вже згаданий Сергій Петрик. Водночас за їх поясненнями, вони вперше побачили ці відеоматеріали в журналіста Михайла Ткача. У той же час, як зазначають у ДБР, у їх розпорядженні цих матеріалів не було.
А в Міністерстві внутрішніх справ заявили, що поліцейські сумлінно виконали свої службові обов’язки з документуванням цього ДТП. Усі матеріали справи, як заявив міністр внутрішніх справ, були передані за підсудністю до Державного бюро розслідувань. Чому, якщо в ДБР не було цього відео, вони своєчасно не витребували (або, ще краще, не вилучили) його із Національної поліції? Тим більше, що після тридцяти днів у поліції їх знищують. І після того, як сплинув цей строк, ДБР звернулося з листом до Національної поліції з проханням відео надати, але його вже не було. Де запис знаходиться в даний час, у бюро не з’ясували й це є пряма їх провина.
Читайте також: Олена Бусол: «Коли мені кажуть, що я повинна голосувати лише тому, що МВФ не дасть Україні грошей, — це міжнародна корупція»
При цьому слід зазначити, що бодікамери були і в інших поліцейських, присутніх на місці ДТП. Чому їх відеозаписи не вивчені і не проаналізовані? Можливо, за цей період вони теж уже знищені? Всупереч ст. 28 КПК України, ДБР, на мою думку, невиправдано затягнуло й не дотрималося розумних строків досудового розслідування. Протягом 5 місяців не було порушено кримінального провадження. У цьому проявляється службова недбалість з боку його працівників, яка полягає в невиконанні або неналежному виконанні своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдає істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним і громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Слід зазначити, що за такі дії передбачена кримінальна відповідальність за ст. 367 Кримінального кодексу України.
У даному випадку, хоча й запізнілими (а ситуація з Трухіним була відома прокуратурі й раніше), але є правильними дії Генерального прокурора України Ірини Венедіктової. За її дорученням було зареєстровано в ЄРДР кримінальне провадження за ч. 1 ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). Було відкрите відповідне кримінальне провадження по ДТП за участю Трухіна і доручено його розслідування вже не ДБР, а НАБУ.
Свого часу я теж зіткнувся з проявами службової недбалості з боку окремих працівників Територіального управління ДБР у м. Києві, які всупереч вимогам ст. 214 КПК України не зареєстрували мою заяву в ЄРДР про скоєння злочину. І лише після того, коли така поведінка службових осіб бюро мною була оскаржена до Печерського районного суду Києва, який своєю ухвалою зобов’язав їх внести відомості за моєю заявою до ЄРДР і розпочати відповідне досудове розслідування, такі дії ними були здійснені.
— Можливо, недоліки, які проявляються в роботі ДБР, викликані тим, що тривалий час не був призначений директор, усім керував виконуючий його обов’язки? Та, як мені відомо, ним став Олексій Сухачов, який до того часу і виконував ці обов’язки. Чи відомо Вам, що його на цю посаду обрали з відповідними порушеннями?
— Так, тут немає ніяких секретів. Порушення, які були допущені при його обранні, широко висвітлювалися в ЗМІ. Раніше ZN.UA та інші масмедіа неодноразово повідомляли про неконституційність, непрозорість та інші порушення, допущені при обранні директором ДБР Олексія Сухачова. Проте, все це не завадило Володимиру Зеленському призначити Сухачова директором ДБР. Недотримання визначеного порядку обрання та призначення керівника бюро, на мій погляд, не сприяло поліпшенню діяльності цього органу, що, зокрема, яскраво проявилося і при розслідуванні справи Трухіна.
— А як би Ви пояснили ситуацію, що народних депутатів від провладної фракції тривалий час супроводжують корупційні та інші скандали?
— На мою думку, в першу чергу це є результатом неякісного відбору до складу народних депутатів представників від партії «Слуга народу», у зв’язку з чим до Верховної Ради України потрапили абсолютно випадкові люди, більшість із яких не мали не лише належної фахової підготовки та досвіду роботи, а й високих моральних та інших якостей, які б належним чином забезпечували їх парламентську діяльність. При цьому слід наголосити, що представники саме цієї політичної сили очолюють керівництво Верховної Ради, є головами практично всіх парламентських комітетів, що надає можливість Президенту лобіювати законотворчу діяльність. Рідко коли проекти законів, підготовлені депутатами від опозиційних фракцій, які теж обрав народ, розглядаються Верховною Радою. Це призвело до того, що, на думку багатьох вітчизняних і зарубіжних політиків, Президент узурпував владу, сконцентрувавши в своїх руках вплив не лише на ВРУ, а й на інші гілки влади. Не є таємницею, що багато з тих, хто належить до цієї партії, потрапили на високі посади органів державної влади, а також до Офісу Президента. В основному, це близькі до Президента люди, не зважаючи на те, що під час передвиборчої компанії В. Зеленський обіцяв не брати таких людей до владних структур.
Таким чином, руйнується конституційний принцип, відповідно до якого державна влада в Україні здійснюється на демократичних засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. В цих умовах представники фракції «Слуга народу», знаходячись в органах державної влади відчувають свою безкарність і продовжують допускати корупційні та інші порушення чинного законодавства. Так, не встигли влягтися емоції в людей стосовно Трухіна, як практично в той же час з’явилася інформація про підписану Генеральним прокурором підозру народному депутату від цієї ж фракції Сергію Кузьміних, якого спіймали, як кажуть, на «гарячому» під час отримання хабара (неправомірної вигоди, передбаченої ч. 2 ст. 369-2 КК України) в сумі пів мільйона гривень. Справа пов’язана з укладанням тендерів на медустаткування лікарням Житомирської області. З цього приводу було оприлюднено відео. Проводяться відповідні процесуальні дії по цій справі.
Притому люди ще не забули про корупційний скандал народного депутата від «Слуги народу» Олександра Юрченка, якого разом із його посередником звинувачують в отриманні та підбурюванні до надання хабара. За даними слідства цей народний обранець висловив прохання передати йому через посередника 13 тисяч доларів США за внесення пропозицій до проекту закону «Про управління відходами» і в подальшому ще 200 тисяч доларів для підкупу народних депутатів — членів відповідного парламентського комітету. Свого часу НАБУ та САП скерували ці матеріали до Вищого антикорупційного суду, який до цього часу так і не розглянув цієї справи. Але не зважаючи на це, Юрченко продовжує брати активну участь у діяльності Верховної Ради, підтримуючи голосування слуг народу.
Корупційні злочини властиві не лише для «слуг народу», які є депутатами Верховної Ради, а й для дещо нижчих представницьких органів. Декілька днів назад органами НАБУ і САП був затриманий за хабарі представник цієї партії, депутат Київради, голова комісії з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою Владислав Трубіцин, а з ним ще 5 співучасників.
Із кожним днем у суспільстві наростає потік інформації про підозріле та швидке збагачення нардепів від «слуг народу». Нові квартири та дачі, отримані земельні ділянки, придбані автомобілі тощо. Багато з цього «добра» оформляються на батьків, дітей, братів, тещ та інших близьких, які як свідчать дані, оприлюднені в ЗМІ, за своїми статками не могли бути їх власниками. Тобто політична й моральна деградація ряду окремих представників «слуг народу» свідчить про їх незупинне бажання швидко збагатитися, а багато з них уже сьогодні готує кошти на майбутні вибори.
Як не прикро, крім корупційних скандалів, народні обранці «Слуги народу» потрапляють і в інші скандали морально-етичного характеру. Дехто з них, знаходячись у залі Верховної Ради, по телефону шукає повій, інша пропонує здійснювати стерилізацію жінок, які народжують «неякісних дітей» і без жалю та співчуття висловлюється про смерть свого колеги по парламенту, а ще один рекомендував пенсіонерці продати собаку, щоб сплатити комунальні борги. Як влучно зазначила на одному з телеканалів колишня прес-секретар Президента України Юлія Мендель, для «писателей законов (маючи на увазі народних депутатів) — законы не писаны». Про них неодноразово згадувалося у всіх ЗМІ, тому немає необхідності ще раз називати їх прізвища. Вони відомі людям. Схоже на те, як зазначають політики, колишні виборці та люди в своїй більшості, фракція «Слуги народу» стала своєрідним «розплідником» корупційних та інших злочинів, аморальності та негативних суспільних явищ. Суспільство, політики справедливо, на мій погляд, вимагають, щоб Володимир Зеленський, який разом зі своєю партією привів таких «слуг народу» до Верховної Ради, повинен нести за їх діяльність та поведінку відповідальність не лише перед своїми виборцями, але перед народом України в цілому.
Така ситуація, на мій погляд, серйозно підриває імідж та авторитет Президента, органів державної влади, особливо Верховної Ради, перед своїм народом та світовим співтовариством. Адже інформація про народного депутата Трухіна з’являється на початку 2022 р., в той час, коли Україну відвідують досить чутливі до подібного роду ситуацій такі її гості як президенти, прем’єр міністри, міністри закордонних справ, інші високопосадовці, парламентарії ряду країн світу, які намагаються сприяти забезпеченню захисту нашої держави від російської агресії, коли «українське питання» опинилося в центрі сучасної світової геополітики. І це при тому, що ще раніше керівники США, Великобританії, ряду європейських країн неодноразово звертали увагу на те, що прийняття України до НАТО, Європейського Союзу та деяких інших міжнародних структур залежить, в першу чергу, від викорінення такого ганебного явища як корупція. Таким чином, подібні факти підривають не лише імідж нашої держави, негативно впливають на співробітництво з міжнародними структурами, заважають вступу до них. Зрозуміло, якщо б у нашій державі своєчасно викорінювали корупційні явища, то, мабуть, Україна вже раніше була б прийнята, наприклад, до НАТО. Цілком зрозуміло, що якщо б Україна раніше вступила б до Альянсу, тим раніше був би забезпечений її захист, наприклад, і від агресивних дій Росії. Мало було внести зміни до Конституції України, щодо стратегічного курсу нашої держави на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та НАТО, а потрібно було її керівництву робити все можливе для досягнення цієї мети. Конституція (ст. 102) зазначає, що «Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».
Чисельні факти корупційних проявів засвідчують неспроможність успішно боротися з ними нових, недавно створених правоохоронних структур, таких, як НАБУ, ДБР, НАЗК, САП, БЕБ, Антикорупційний суд та вже традиційно діючих органів МВС і прокуратури. Нерідко керівниками окремих названими структурами, наприклад, ДБР та БЕБ, як свідчать матеріали журналістських розслідувань, призначаються особи, які раніше скомпрометували себе. Вони згідно з матеріалів ЗМІ, ігноруючи закон, сліпо виконували й нині виконують вказівки «зверху», намагаються заводити справи на представників опозиційних сил та інших політиків. При цьому, грубо порушуються конституційні принципи верховенства права (ст. 8), рівності громадян перед законом (ст. 24). У нашій дійсності, як уже зазначалося, немало прикладів, коли вживаються заходи по виведенню з під відповідальності за злочини та інші вчинки, приближених до влади «своїх», особливо, якщо вони представляють «слуг народу». І тут може бути ще раз показовою ситуація із народним депутатом О. Трухіним: ДБР своєчасно не змогло витребувати в Національної поліції відеозаписи з бодікамер поліцейських, які зафіксували його поведінку, не вжило своєчасних заходів з організації розслідування й керівництво МВС, Національної поліції та Офісу Генеральної Прокуратури. У суспільстві складається враження, що цю справу, як і деякі інші, намагаються прикрити, приховати. Саме журналіст Михайло Ткач, зміг успішно виконати ту роботу, яку покликані, але не спромоглися своєчасно і якісно здійснити, Національна поліція, МВС, ДБР та ОГП.
Такі дії властиві не лише для службової, а й для політичної корупції. Приховування злочину, в свою чергу, є теж своєрідним злочином, за який передбачена кримінальна відповідальність (ст. 396 КК України). Безперечно, це негативно впливає не лише на імідж зазначених органів в суспільстві та державі, а й яскраво ілюструє розбазарювання державних коштів, які витрачаються на їх утримання.
Спілкувався Федір ІЛЛЮК,
спеціально для ЮВУ
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
