В Україні
Перемога в єднанні
Юлія КОЛОМІЄЦЬ, доктор юридичних наук
Шістнадцятого лютого цього року в Україні з’явилося нове державне свято — День єднання України. Більша частина українців тоді не зрозуміла цього політичного кроку з боку влади й задалася питанням: а чим цей день відмінний від Дня Соборності, який святкується 22 січня?
Читайте також: Єднання як основа міцності нації
Але для оголошення цього свята були серйозні причини. Росія стягнула війська і військову техніку до українського кордону, після чого вітчизняні та світові ЗМІ заявили про можливість військового вторгнення рф в нашу країну. Серед можливих дат початку війни світові ЗМІ, зокрема, британська The Sun, американська Washington Post, німецька Bild назвали саме 16 лютого. Замість того, щоб панікувати, Президент України Володимир Зеленський своїм Указом оголосив цей день Днем єднання України як відповідь на залякування великою війною й призначення дати військового вторгнення. Президент закликав цього дня ще більше згуртуватися й показати ворогу, що ми готові зі зброєю в руках захищати свою землю, свободу і незалежність.
У Києві його дійсно почули. У цей день жовто-блакитних кольорів у столиці не було хіба що на крилах пташок. Усе рясніло кольорами національного прапора. Організаторам свята здалося, що Україна показала всьому світові, що таке українська єдність. Але виникають деякі сумніви з приводу того, чи відчувала вся країна те, що намагалися продемонструвати в Києві. Справжнє гуртування українців навколо національної ідеї почалося в день нападу рф на Україну.
Читайте також: 16 лютого 2022 р. – День єднання
До цього дня українці, принаймні більшість, сподівалися в глибині душі, що цього не відбудеться, що все буде добре, а братський народ не наважиться бомбардувати мирну державу. Вони спішили на роботу, відводили дітей у дитячі садки, школи, студенти ходили на пари, будували плани на майбутнє. Одним словом, жили як усі нормальні люди. Але сталося те, що назавжди змінило наше майбутнє. Ніщо так не об’єднує народ, як загальне лихо. З кожною вбитою людиною, з кожною зруйнованою родиною, з кожним знищеним будинком біль від несправедливості та загублених доль ні в чому невинних людей зростає, а разом з нею і прагнення до єднання задля подолання ворога, який безжально руйнує наше життя.
Сьогодні всією країною ми спостерігаємо за бойовими діями та успіхами наших бійців, Президент став для нас національним героєм, якого ми готові підтримувати задля перемоги над окупантами. Смерть кожного громадянина України сприймаємо як особисту втрату. Нарешті всі зрозуміли, хто ми є. Боронячи нашу державу, ми обороняємо наше майбутнє. На якусь мить ми втратили орієнтири, життєво важливі саме для нас, і поплатилися за це. Через 30 років існування незалежної України ми не можемо втратити власну державу, не маємо права повторювати минулі помилки й зобов’язані зберегти Україну для наших дітей. Ми переможемо! Через які б трагічні події наш народ не проходив, він завжди відроджується як тополя біля дороги або верби коло ставка.
Переконаний, справжнє єднання українського народу відбудеться, коли Україна вижене російських окупантів зі свої землі. Витримавши вторгнення ординської армії, ми отримуємо імунітет міцності, який обов’язково відобразиться на нашому ДНК, сподіваємося, що Україні вже не доведеться платити таку високу ціну за свободу і незалежність.
Сам же День єднання із 16 лютого доцільно було б перенести на дату, коли Україна зможе об’єднати всі свої землі в межах тих кордонів, які були в неї до 2014 року. Символом цього свята має стати калина. Рф напала на Україну в лютому, коли весна вже відчувалася, але зима не хотіла ще здавати свої позиції. Наші предки обрали калину народним символом через те, що серед лютої завії гордо й нескорено палахкотять її вогнисті й блискучі кетяги. Ніякий мороз не міг здолати калину. Як і віковічний потяг народу до волі, краси, гармонії, правди…
Усвідомивши, після 2014 року, що суверенітет та незалежність України під загрозою, українці почали звертатися до тих символів, з яких наш народ завжди черпав свою енергію і силу. Двадцять першого серпня 2014 року працівники Територіального центру соціального обслуговування міста Вінниці та відвідувачі храму Воскресіння Христового посадили біля храму 23 кущі калини. Перед посадкою дерев учасники акції зайшли до храму на молебень за мир, спокій та майбутнє України.
Сьомого жовтня 2014 року на території Городоцького ліцею № 1 школярі посадили сім кущів калини: в пам’ять про Василя Остяка, Віктора Попика, Валерія Дереша, Володимира Шевця, Миколу Верхомія, Олега Роженка та Валентина Трохимчука — загиблих захисників нашої Батьківщини. Першого жовтня 2019 року біля Полтавського літературно-меморіального музею імені Котляревського, була закладена калинова алея «Калина у душах квітує, калина у серці росте» на честь відомого письменника. Один із кущів має ім’я Антона Цедіка, який обрав собі за псевдо ім’я персонажа поеми Котляревського «Енеїда» – Еней. З цим іменем Антон Цедік пішов боронити нашу країну від російських найманців і загинув. Десятого березня 2021 року в одеській мерії відбулася презентація благоустрою території в парку при ОДА. Там планувалося розмістити меморіали пам’яті захисникам незалежності України та Героям Небесної Сотні. Наприклад, для створення Алеї Героям Небесної Сотні запропоновано використовувати кущі калини, які будуть нагадувати про пролиту кров заради життя у незалежній та суверенній Україні.
Україна вже постраждала від війни з Росією, наші міста лежать у руїнах, десятки тисяч людей втратили свої оселі, а разом з ними й усе своє минуле життя, але найстрашніше те, що загинуло багато людей. Можна відновити зруйновані будинки, придбати нове майно. Можливо, все це буде навіть ще кращим, аніж було, але як відновити втрачені життя? Як повернути сенс життя людям, які втратили своїх близьких, або стали каліками? На жаль, змінити минуле не можна, але ми маємо запам’ятати, що наша сила в єднанні, що сподіватися українцям варто лише на себе, пам’ятаючи свою історію, культуру, традиції.
Ідея про калинову алею в пам’ять загиблих захисників України потребує підтримки на державному рівні. Така алея має бути в кожному місті нашої держави. Наша Перемога близька і вона в єднанні!
Джерело: Юридичний вісник України
