В Україні
Силовий блок: віднині правоохоронні органи підпорядковані Офісу Президента напряму і безпосередньо
Звільнення на минулому тижні з посад голови СБУ та Генерального прокурора України стало проявом жорсткості та відповідальності влади. Час прощати помилки закінчився. І це, думається, лише початок. У час війни любих друзів не повинно бути. Тим більше, що прокурорські й СБУшні служби внутрішньої безпеки свою роботу відверто провалили. На сьогодні провали в діяльності прокурорських та правоохоронних органів є досить відчутними. Тож реалізація Президентом своїх повноважень у такий спосіб є лише вимогою часу. Разом із тим слід зазначити, що наразі в нас майже не лишилося сфер, де б за спиною Володимира Зеленського не маячила постать глави його офісу. А після указів Президента та рішення ВРУ про усунення з посад глави СБУ та Генеральної прокурорки лишилися формальності їх заміни. Імена претендентів уже озвучені, правда, неофіційно.
Читайте також: План закритих оборонних закупівель не складається під час воєнного стану
Загалом, якщо оцінювати ситуацію спокійно, то справа не така вже й проста — піти на усунення свого шкільного друга Івана Баканова та близької соратниці Ірини Венедіктової, яка була віддана Президентові весь цей час. Для цього потрібно було мати вагомі аргументи. Хоча вони, ці аргументи, були актуальними весь цей час. Але чому це сталося саме зараз, коли триває інтенсивна фаза війни та з-за кордону надходить не лише зброя, а й відбуваються деякі інші речі, як-то випад конгресвумен Вікторії Спартц із США проти глави Офісу Президента України. Звучать вимоги почистити «авгієві стайні» спецслужб, призначити в законний спосіб керівника САП, виявити та притягнути до відповідальності всіх колаборантів.
Безумовно, що Президент не одразу зробив цей крок. Ще всередині червня активно заговорили про зміни в СБУ та ОГПУ. Керівники Офісу Президента тоді весь час публічно натякали на необхідності «вести командну гру», якої не виходило. Постає питання: чи має вона бути і на чию користь вестися? Тепер, коли дві сильні фігури пішли, то це означає чергову концентрацію влади в руках «бойових» фігур президентського оточення.
Безумовно, в Івана Баканова було мало шансів втриматися на посаді й особливо це стало помітним після інциденту в харківському управлінні. Тоді його керівника Романа Дудіна Президент звільнив за відверті провали в роботі. Дійсно, оперативні позиції тамтешніх СБУ-шників виявилися надто слабкими в середовищі місцевих службовців і осіб, які приймали відповідальні рішення. Багато з них почали співпрацю з окупантом. А сам І. Баканов не був професійним, скажімо, розвідником, таємниць оперативної служби не знав.
Окрім харківського епізоду треба згадати колишнього заступника Баканова Андрія Наумова, якого вважали близьким до глави СБУ. Ще в березні ДБР проводило процесуальні заходи по його справі, а сам він узагалі втік із країни. Коли його затримали в Сербії, то ДБР зробило заяву, що Наумов працював на росіян. До всього додалося затримання колишнього начальника управління СБУ в АР Крим Олега Кулініча, якій звинувачується в передачі російським спецслужбам розвідінформації. Він затриманий за звинуваченням у державній зраді. У межах кримінального провадження встановлено факти його співпраці з представниками спецслужб рф. Окремим питанням, на яке суспільство чекає відповідь, залишається здача на початку війни півдня країни.
А щодо напруги між СБУ та ОПУ, то вона ніколи не зникала. До того ж треба знати фахові (організаційні та оперативні) здібності Олега Татарова. Свою справу він знає та веде на «відмінно», де б не працював — на посаді слідчого, керівника слідчого главку МВС, або адвоката, після звільнення з міліції. З «аргументами», які були в нього щодо названих осіб, їх доля була приречена. Хоча коли в СБУ з НАБУ передали справу, де фігурував сам О. Татаров, то все могло би бути інакше, проте не сталося. Виконує обов’язки глави СБУ тепер Василь Малюк, професійний розвідник та оперативник. При тому Президент фактично звинуватив І. Баканова та І. Венедиктову в недостатній активності «з очищення цих органів від колаборантів та державних зрадників». Хоча кількість кримінальних проваджень щодо співробітників СБУ та працівників прокуратури є відносно невеликою, порівняно з кількістю запроданців із лав поліції та звичайних службовців в окупованих районах, зрада та колаборація з їх боку спричиняють значно більш негативні наслідки для держави.
Привертає увагу й інше, а саме як поводилися І. Баканов та І. Венедіктова в період, коли виникли питання щодо їхнього звільнення. Перший – весь час мовчав, ймовірно, сподіваючись на близькість взаємин з Володимиром Зеленським, а І. Венедіктова старалася бути максимально публічною. Хоча В. Зеленський публічно заявив, що її «відсторонення» – наслідок того, що в прокуратурі не розібралися з колаборантами та зрадниками. Підтвердив він свою позицію тим, що проти зрадників у силових органах відкрито 651 кримінальне провадження, з яких 60 – проти СБУшників і прокурорів. Але ж це менше 10 відсотків. Решта 600, як слід припускати, стосується структур МВС та інших силових органів, службовців, чиїх керівників, однак, поки ніхто відсторонювати не збирається. Наразі почалися кадрові чистки в СБУ.
На черзі органи прокуратури. Ми ж можемо констатувати, що силовий блок правоохоронних органів підпорядкований нині Офісу Президента напряму і безпосередньо. Тепер з Банкової будуть чітко керувати ДБР, СБУ, ГПУ, БЕБ і поки частково МВС. Наслідки від такої зміни ми скоро побачимо, але мусимо констатувати формально факт заміни політичних фігур у керівництві зазначених органів на «професійних гравців». Що з цього вийде – сказати важко, не стало би гірше. В умовах війни це недопустимо.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
