В Україні
Доброчесність суддів: важливо як ніколи
Судова реформа передбачає не лише інституційні зміни, але й кадрове оновлення судової влади на основі критеріїв професійної етики та доброчесності. Перебудова судової системи лише тоді буде успішною, коли правосуддя вершитимуть фахівці, чиї моральні та професійні якості відповідатимуть тим високим завданням, що покладаються на них.
Що таке доброчесність?
Крім наявності необхідного обсягу професійних знань та навичок, діяльність будь-якого судді має відповідати певним етичним стандартам, зокрема доброчесності. Поняття доброчесності суддів згадується в численних вітчизняних юридичних документах, зокрема в Конституції та Законі «Про судоустрій і статус суддів». Воно також присутнє в законах, що регламентують діяльність Вищої ради правосуддя — головного органу суддівського врядування — та Конституційного Суду.
Крім того, етичній поведінці суддів, включно з доброчесністю, присвячено Кодекс суддівської етики — ключовий професійний документ українських суддів, а також Бангалорські принципи поведінки суддів, що виступає універсальним орієнтиром для діяльності судової влади і окремих суддів. Навколо питань доброчесності побудована діяльність Етичної ради, яка оцінює кандидатів на посаду членів ВРП.
Читайте також: ReOpen Ukraine у Маямі: Міжнародне правосуддя та післявоєнні економічні перетворення для України
Так, Закон «Про судоустрій і статус суддів» говорить про те, що кандидат на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів повинен бути незалежним, чесним, неупередженим, непідкупним, сумлінним, дотримуватися етичних норм та демонструвати бездоганну поведінку в професійній діяльності та особистому житті. Крім того, законність джерел походження майна кандидата має бути поза всяким сумнівом, а рівень його життя, в тому числі членів його родини, має відповідати задекларованим доходам. Також спосіб життя кандидата має відповідати його статусу.
Про незалежність, неупередженість, об’єктивність, дотримання закону й стандартів людської поведінки як у професійному житті, так і за його межами говорить і Кодекс суддівської етики. Тут варто закцентувати увагу на кількох важливих моментах. По-перше, доброчесність не стосується винятково професійної поведінки суддів. Суспільство має легітимний інтерес у тому, щоб судді поводилися належним чином і в повсякденному житті. Саме тому порушення правил дорожнього руху, отримання матеріальної допомоги без достатньої підстави, поширення образливих чи сумнівних коментарів у соціальних мережах, порушення суддею, що воліє займатися науковою діяльністю, чи кандидатом на суддівську посаду академічної етики шкодять доброчесності й можуть бути підставою для відмови в доступі до посади чи навіть стати причиною дисциплінарної відповідальності.
По-друге, в деяких випадках суддя може бути відповідальним за поведінку членів власної родини. Так, якщо близькі родичі володіють майном, походження якого вони не можуть пояснити, це шкодить доброчесності судді. Й, по-третє, в питаннях доброчесності не може бути дрібниць. Дисциплінарне правопорушення, що сталося багато років тому, студентська робота, в якій виявили плагіат, можуть бути підставами сумніватися в доброчесності кандидатів у судді чи на посади у суддівському врядуванні. При цьому, звичайно, важливо зберігати баланс. Тож, органи, які оцінюють доброчесність, повинні враховувати суттєвість допущених порушень й оцінювати їх у контексті усього професійного та особистого життя кандидата.
По-четверте, доброчесність судді не належить до сфери кримінального чи адміністративного права. Під час оцінки доброчесності не діють презумпції та стандарти доведення, що застосовуються до кримінальних чи адміністративних правопорушень. Наприклад, стандартом доведення, який використовує Етична рада при оцінці кандидатів на посаду члена ВРП, є «обґрунтовані сумніви». Це — менш суворий, ніж «поза розумним сумнівом», стандарт доведення, який діє в кримінальному процесі. Судді чи кандидати на суддівські посади в питаннях доброчесності не можуть посилатися на презумпцію невинуватості, як ми її знаємо в кримінальному праві. Зокрема, якщо є розумні сумніви у відповідності витрат судді його доходам, такий суддя має співпрацювати з органом, що оцінює доброчесність, і надавати необхідні пояснення та докази, що спростовують ці сумніви.
Важливість доброчесності
Люди потребують справедливості, тому хочуть бачити суддів носіями цієї правової чесноти. З цієї точки зору проблема доброчесності набуває неабиякого значення, зокрема, доброчесність судді важлива для осіб, які звертаються до суду. Вони очікують на авторитетну оцінку їхній дій, тому загалом зацікавлені в тому, щоб той, хто надає відповідну оцінку, був носієм необхідних етичних стандартів.
Читайте також: Система правосуддя в умовах війни: Національний та міжнародно-правовий виміри
Доброчесність важлива й для суспільства в цілому. Усвідомлення того, що судді в силу своїх професійних та етичних якостей здатні ухвалювати справедливі рішення, підвищує серед суспільства відчуття безпеки, визначеності, а також довіри, що важливо для забезпечення верховенства права. Крім того, стан судової системи, зокрема дотримання суддями професійних та етичних стандартів, справляє позитивний ефект на політичний та економічний розвиток держави.
З іншого боку, доброчесність важлива й для самої суддівської спільноти. Кредит довіри, що суспільство надає суддям на основі їхньої доброчесності, — гарантія високого статусу судді, авторитету суддів в очах їхніх співгромадян, поваги до суддів та їхньої роботи. Формування такого кредиту довіри є тривалим і складним процесом, що вимагає зусиль не лише конкретних суддів, але й вищих органів судової влади та суддівської спільноти загалом.
Замість висновку
Останнім часом ми маємо як позитивні, так і негативні випадки забезпечення належного рівня доброчесності як окремих представників, так і судової системи загалом. З одного боку — достатньо успішна діяльність Етичної ради щодо перевірки доброчесності і професійної етики кандидатів на посаду члена ВРП, більш помірковані успіхи у «перезавантаженні» ВККСУ. А з іншого — кейс судді Львова.
Разом з тим, нинішнє становище системи правосуддя є значно кращим, ніж десять років тому. Існують обережні очікування, що завдяки спільним зусиллям громадянського суспільства, держави, наших міжнародних партнерів і, звичайно, самої суддівської спільноти, ми поступово просуватимемося на шляху зміцнення доброчесності судової влади, без чого неможливо утвердити її авторитет у суспільстві.
Підготував
Дмитро Мороз,
спеціально для ЮВУ
(за матеріалами проекту Право-Justice)
Джерело: Юридичний вісник України
