Судова практика
Неспроможність потерпілого через інвалідність і скруту чинити опір діям засудженого, який утримував його у підневільному стані, свідчить про уразливий стан потерпілого
22 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 127/1309/19 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який, зокрема, твердив, що докази, зібрані у справі, не підтверджують винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Місцевий суд, з яким погодився й апеляційний, визнав винуватим та засудив фігуранта за ч. 2 ст. 149 КК за те, що він, використовуючи уразливий стан потерпілого, викликаний його інвалідністю третьої групи, зумовленою ушкодженням правої руки, а також використовуючи збіг тяжких особистих і сімейних обставин потерпілого (зокрема переїзд з м. Донецька, відсутність постійного місця проживання та джерел доходів), вчинив його вербування, переміщував та переховував з метою експлуатації, при цьому, погрожуючи застосуванням та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.
Розглянувши касаційну скаргу захисника, Верховний Суд вказав, що винуватість засудженого, доводиться показаннями потерпілого, котрий у суді пояснив, що він має інвалідність третьої групи, у нього ушкоджена права рука, права нога та тіло, у зв’язку з чим не може працювати, на роботу не приймають, йому важко стояти та ходити, тому жебракує. У місті, до якого переїхав з тимчасово окупованої території, він проживав у хостелі. Коли він жебракував, до нього підійшов засуджений і сказав, щоб він працював на нього або взагалі тут більше не з’являвся, на що потерпілий відмовився. Після чого засуджений почав неодноразово йому погрожувати, бити по обличчю та ребрах, він був наляканий, тому погодився працювати на засудженого. У подальшому засуджений забрав у нього пенсійне посвідчення, змушував багато жебракувати та постійно спостерігав за ним. При цьому не давав можливості кудись піти чи відійти, забороняв будь з ким спілкуватися, постійно ходив за ним слідом та забирав всі гроші. Засуджений забрав його жити в орендовану кварту, де жила його дружина з дітьми, та змушував жебракувати щодня. В середньому він заробляв 500–800 грн в день, якщо виходило менше, то засуджений його бив.
Також потерпілий зазначав, що засуджений є раніше судимим, оскільки неодноразово ходив відмічатись до установи, що біля в’язниці, проте потерпілий ніколи не залишався сам, оскільки за ним постійно спостерігав або засуджений або його дружина. Коли він написав заяву до поліції та відносно засудженого було відкрите кримінальне провадження, до потерпілого неодноразово приходила дружина засудженого з невідомою жінкою, вони йому погрожували застосуванням фізичної сили, а також пропонували 1 500 грн, для того щоб він забрав заяву з поліції.
Судом також було досліджено ряд інших доказів, на підставі аналізу яких було встановлено, що засуджений, скориставшись уразливим станом потерпілого, застосовуючи фізичне насильство та погрози його застосування, завербував останнього, з метою експлуатації. При цьому утримував його в підневільному стані, та в подальшому переміщував і примушував його до жебракування. В процесі здійснення протиправної діяльності засуджений обмежив потерпілого у вільному пересуванні по місцевості шляхом постійного пильного нагляду за ним для запобігання можливості втечі.
Також судом встановлено, що потерпілий на момент вчинення злочину дійсно знаходився в уразливому стані, оскільки він є інвалідом третьої групи, у зв’язку з чим не мав можливість чинити опір незаконним діям засудженого через вади. Потерпілий перебував в тяжких обставинах, які характеризуються наявністю надзвичайно скрутної ситуації, викликаної відсутністю у нього постійного місця роботи, житла та будь-яких коштів для існування.
Підготував Леонід Лазебний
