В Україні
Освіта, право і патріотизм
Стартував Всеукраїнський конкурс «Кращий вчитель року з основ правознавства»
У цей шалений час наших перемог, боїв і втрат проводити online конкурси, конференції чи просто зустрічі наразі в тренді. Кожен день приносить нам відомості про чергову таку конференцію чи презентацію. Натомість про цей конкурс із гучною назвою «Кращий вчитель року з основ правознавства» ми мовчали, не поспішаючи надавати будь-яку інформацію. Адже з двадцяти човсеукратирьох його учасників, які є кращими вчителями в своїх регіонах, двоє перебувають у зоні бойових дій, а ще двоє — на окупованій території.
Історія проведення цього конкурсу ведеться від початку нашої Незалежності й перші його переможці — Олександр Наровлянський, Віктор Машика, Тетяна Филипенко, Вікторія Павловська — за цей час без перебільшення стали легендами шкільної юридичної освіти.
Читайте також: За призначення керівника закладу освіти без конкурсу НАЗК пропонує встановити відповідальність
На жаль, загалом ця справа — шкільна юридична освіта — недовго привертала увагу державних мужів, керівників освіти. Пік інтересу до неї припав на початок 2000-х. Саме в цей період постійно відбувалися олімпіади, конкурси серед учнів та вчителів, конкурси в юридичні заклади освіти, а отже, й інтерес до шкільної підготовки був відчутним. На цей період припала й підготовка кращих серед численних підручників з правознавства — «Правознавство Копейчикова» чи «Основи правознавства» О. Наровлянського, зокрема. Проведення цього конкурсу у час воєнного стану, нестабільного зв’язку, примусового відключення електромереж, обстрілів та прильотів дронів у купі з ракетами додавало певної тривоги. Та впертість організаторів і винахідливість журі на додачу з випробуванням нової е-платформи стали фактором початку доброї справи. А добра справа, як відомо, зайвою не буває ніколи. Тому зрозуміло, що нинішні завдання для учасників, їхня активність і хвилювання усіх були головним чином пов’язані з технічними складнощами. І перший же день конкурсу довів, що ніхто не чекав полегшень від оргкомітету чи ліберальних поблажок від журі. В указаний час всі вони зареєструвалися та після короткого привітання отримали своє завдання. Все відбулося як у звичайний час. У перший день учасники вирішували завдання, яке стосувалося незвичної сімейної справи з визначення місця проживання дитини. Її батьки не знайшли спільної мови й не мали єдності у вихованні дитини. Треба сказати, що більшість учасників позитивно вирішили цю навчальну справу, хоча вона мала своє реальне відображення в рішеннях судових органів декількох інстанцій.
Друге завдання першого дня конкурсу — випробування тестами — також виявилося не таким складним: сорок питань і сто двадцять відповідей. Хоча лише одна з них на кожне питання була правильною. Але знову ж таки всі учасники конкурсу були на висоті.
Проте наступного дня розпочалися «вишеньки на торті». Адже необхідно було показати не лише свої юридичні знання чи індивідуальну педагогічну майстерність, але й продемонструвати неабиякий хист комунікування з учнівськими аудиторіями та організаторські здібності. Тож за тиждень, саме стільки триватиме конкурс, переконаний, дізнаємося багато чого нового з величезного досвіду викладання основ правознавства в школі.
Читайте також: Переселенці не мають надавати довідку з місця роботи при оформленні дитини в садок
Хоча тут, по правді кажучи, розбігтися немає як. Адже відомо, що для вивчення основ правознавства надається лише одна година часу на тиждень учням дев’ятих класів. Тож в умовах цього обмеженого часового бюджету виховати зразкового громадянина, вимогливого користувача прав і свобод людини практично неможливо. Вже не кажучи про те, як здолати той вражаючий пізнавальний дисонанс, коли малолітня людина несе відповідальність за тяжкий злочин з 14 років, а починає вивчати право лише з 15-ти. Дисонанс, як мовиться, абсолютний: незнання законів не знімає відповідальності, але ця відповідальність виникає, як тільки справи доходять до суду, тобто практично за півроку після вчинення кримінального правопорушення. І за цих півроку автор скоєного правопорушення вже дізнається багато чого, іноді, мабуть, більше, ніж його вчитель з основ правознавства. Тому проведення таких конкурсів є, вважаю, справою нагальною й абсолютно необхідною для країни та суспільства.
Сьогодні, в час війни, ми щоденно стикаємося з фактами безмежного героїзму, відданості своїй Батьківщині й українському народові. При тому свій внесок у справу перемоги зроблять не лише ті, кому за сорок, але й зовсім молоді хлопці та дівчата, яким нерідко лише трохи більше двадцяти. А це говорить, що за роки Незалежності України сформувалася класна когорта справжніх захисників та оборонців країни. І право займає далеко не останнє місце в процесі виховання справжніх патріотів.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
