Судова практика
Електронний журнал митного оформлення «Інспектор» є офіційним документом, а отже може бути предметом службового підроблення
3 листопада 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 715/758/20 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який наполягав, що електронний журнал «Інспектор» не є офіційним документом і не відповідає критеріям предмета службового підроблення.
Місцевий суд визнав митника винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК (службове підроблення), за те, що протягом вересня-листопада 2019 р. він здійснив митне оформлення «виїзду з зони митного контролю» двох транспортних засобів без фактичного їх перетину державного кордону України завдяки внесенню недостовірних відомостей до електронного журналу пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор», який використовується для реєстрації та обліку транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України в пункті пропуску з використанням смуг руху «зелений коридор».
Апеляційний суд вирок місцевого суду змінив в частині призначеного покарання.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що електронний журнал пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор» є офіційним документом і відповідає критеріям предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК. Вважав, що АСМО належить до автоматизованих інформаційних систем і не є документом. Крім того, внесені фігурантом відомості до вказаного журналу не були посвідчені його електронним цифровим підписом.
Верховний Суд вказав, що у постанові від 15 лютого 2021 р. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 727/5768/18) висловила позицію щодо предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК, яким є офіційний документ.
У примітці до ст. 358 КК визначено, що під офіційним документом у цій статті та ст. 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Невідповідність документа хоча б одному з наведених нижче критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
Читайте також: Заява внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги не є офіційним документом
Передусім офіційний документ як предмет злочину має відповідати такими ознакам: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер – підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов’язків чи може бути використана як документи – докази у правозастосовчій діяльності.
З матеріалів провадження вбачається, що електронний журнал пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор», у який фігурант вніс завідомо неправдиві відомості, відповідає ознакам офіційного документа, виходячи з такого, адже відповідно до Положення, затвердженого наказом Держмитслужби України від 4 листопада 2010 р. № 1341, ЄАІС об’єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю. Діюча в її складі АСМО «Інспектор» охоплює всі процеси митного контролю як усередині країни, так і на митних кордонах.
Пунктом 1.4 Положення визначено, що користувачами ЄАІС є посадові особи структурних підрозділів Держмитслужби, митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій, інших державних та недержавних органів, яким у встановленому порядку надані відповідні права доступу до інформації в цій системі.
Відповідно до п. 2.12 посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста митниці ДФС від 12 жовтня 2018 р. до обов’язків засудженого входило, зокрема забезпечення правильного та своєчасного внесення інформації до АСМО «Інспектор-2006» та програмно-інформаційних комплексів ЄАІС.
Причому вхід до системи АСМО «Інспектор» здійснює відповідальний працівник митного органу за допомогою власного логіну та пароля, який є унікальним і не підлягає розголошенню. Дані, що вносяться до системи, засвідчуються індивідуальним кодом. У судовому засіданні фігурант пояснив, що в нього був особистий логін і пароль, тобто індивідуальний код «209», який він нікому не повідомляв.
Отже, у цьому випадку електронного цифрового підпису не потрібно, оскільки за таких обставин (необхідність використання власного логіну та пароля) його роль виконує індивідуальний код, тобто засуджений користувався кодом «209». Вказане спростовує доводи захисника про те, що внесені фігурантом відомості не були посвідчені його електронним цифровим підписом, що не відповідає обов’язковим реквізитам електронного документа.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що електронний журнал пасажирського пропускного пункту АСМО «Інспектор» є офіційним документом, адже внесення в нього відомостей посвідчує факт, що здатний спричинити наслідки правового характеру, оскільки в разі порушення громадянином-нерезидентом правил ввезення таких автомобілів на територію України тягне за собою адміністративну відповідальність за порушення митних правил, передбачену Митним кодексом України.
Підготував Леонід Лазебний
