В Україні
2022 рік: правові події, проблеми, закони, креативні юристи, актуальні наукові видання
Історія сучасності із року в рік відкриває все нові й нові таємниці. Ми намагаємося розібратися з цим колом невідомих нам речей. І раптом стає зрозумілим, що все це, ну майже все, вже колись відбувалося. Таємниці виникають лише в межах особистих уявлень про те, що є навколо нас. Відповідальне ставлення до своєї професії потребує вміння дізнаватися про перебіг подій, умови та підстави виникнення проблем та їх здолання, про те, в якому напрямі ми рухаємося? При цьому кожен із нас має своє особисте розуміння ефективності цього руху. Тому, формуючи рейтинги цього року, редакція звернулася до експертних досліджень, ЗМІ, а ще традиційно було враховано пропозиції членів Редакційної ради ЮВУ та відомих юристів. Наші експерти вибудували рейтинги традиційно, як і в минулі роки, визначаючи параметри та значущість правових явищ року, а саме:
- Позитивні правові події.
- Негативні правові проблеми.
- Ефективні закони.
- Креативні юристи.
- Публікації року.
Позитивні правові події
1. Тут, безумовно, першість наші експерти віддали законодавчому забезпеченню парламентаризму в умовах російського вторгнення в Україну. З початку повномасштабної агресії росії ВРУ основну увагу приділила розробці і прийняттю законодавчих актів, які є актуальними та нагальними для держави під час воєнного стану, зокрема в сфері національної безпеки і оборони, економічній, соціальній, правовій та гуманітарній політиці, освіті, науці, екології, укладанню багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угод. Так, протягом року Парламент України прийняв 399 законів та понад 400 постанов воєнного часу, з них: 44 — закони оборони і безпеки; 97 — економічні закони воєнного часу; 26 — закони соціальної сфери; 74 — закони в правовій сфері; 83 — стосовно галузевого розвитку; 6 — з питань державного будівництва; 10 — у гуманітарній сфері. Окрім того, Парламент прийняв 10 законів про внесення змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2022 рік», якими суттєво збільшував видатки на підвищення обороноздатності і безпеки держави, а також виділив на національну безпеку та оборону країни 1. 141,1 млрд грн (або 18,2% ВВП). ВРУ затвердила також 12 Указів Президента України, зокрема, Указ про введення надзвичайного стану в окремих регіонах країни, Указ про використання Збройних Сил України та інших військових формувань, п’ять разів продовжувала дію Указів Президента про введення воєнного стану і тричі продовжувала строк проведення загальної мобілізації. Детально про це йдеться в розділі ефективні закони року.
Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси
2. Важливою подією стало й затвердження антикорупційної стратегії. За неї 20 червня проголосували 310 парламентарів. Нагадаємо, що метою цього надважливого законодавчого документу є досягнення суттєвого прогресу в запобіганні та протидії корупції, а також забезпечення злагодженості й системності антикорупційної діяльності всіх органів державної влади та місцевого самоврядування України. Координація реалізації документа та виконання заходів державної програми здійснюється НАЗК, при якому за потреби може бути створено координаційну робочу групу з питань антикорупційної політики — як консультативно-дорадчий орган. І хоча наразі в надрах КМУ ще триває активна боротьба за окремі параметри цієї програми, очікується, що її реалізація надасть змогу все ж знизити рівень корупції в Україні, зокрема шляхом усунення або мінімізації корупційних ризиків, зменшення кількості корупційних та пов’язаних із корупцією правопорушень, зменшення корупційного досвіду громадян та підприємців, збільшення кількості публічних службовців, громадян та бізнесу, які готові та фактично повідомляють про відомі їм випадки корупції, зниження толерантності публічних українців до корупції.
3. У 2022 році неординарні події відбулися і в судовій системі. Так, 15 грудня вперше в нашій історії практично все політичне керівництво країни взяло участь у роботі Пленуму Верховного Суду, присвяченого 5-й річниці від дня початку його роботи. А виступ на ньому Президента Володимира Зеленського засвідчив, що в політичній риториці лідера незалежної України, яка воює за свободу і незалежність, щодо судової системи з’явилися нові позиції. Зокрема, помітне прагнення перейти від державного популізму до прагматики щодо судів та суддів. Разом із тим, сьогодні можна констатувати, що відбулася адаптація й самої судової системи до воєнного стану. Вище вже зазначалося, що із перших днів війни парламент прийняв величезну кількість законів, завданням яких стала адаптація практично всіх аспектів мирного життя до умов воєнного стану. Частина нового законодавства, з допомогою якої й було адаптовано діяльність судів, допомогла українським суддям, які зіштовхнулися з тими самими проблемами, що й решта українців, швидко відновити працездатність своїх колективів. Суддям в умовах війни вдалося налагодити ефективне здійснення правосуддя практично на всіх підконтрольних українській владі територіях, щоправда з урахуванням необхідності евакуювати сім’ї, повітряних тривог, відсутності електроенергії, пошкоджень будівель та інших аналогічних проблем. Голови судів у Василькові, Борисполі, Макарові, десятках інших районних і обласних центрів (у Київській, Харківській, Житомирській, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Одеській, Херсонській областях) та в столиці проявили справжній кризовий менеджмент в умовах розгубленості перших днів війни в деяких владних кабінетах. Тож є підстави стверджувати, що на цьому напрямі в умовах повномасштабної агресії рф, судова, законодавча та виконавча гілки влади України впоралися зі своїми завданнями. У таких масштабах, можливо, вперше у світовій історії. З’явилися позитивні моменти, скажімо, у впровадженні електронного суду. Після критики результатів роботи над ним усередині самої судової влади та корупційних скандалів, пов’язаних із закупівлями відповідного обладнання, починає формуватися перспективний консенсус стосовно залучення до цього процесу Міністерства цифрової трансформації.
4. У 2022 році Україна продовжила впровадження реформ, попри масштабне вторгнення росії. Значним стимулом для цього стало надання Єврокомісією рекомендацій, які Україна намагається виконати, аби продовжити діалог про вступ до ЄС. Як відомо, Європейська комісія рекомендувала надати Україні статус кандидата на вступ до Євросоюзу, для чого вкрай необхідно здійснити наступні кроки: ухвалити та впровадити законодавство про процедуру добору суддів Конституційного Суду України, включаючи процес попереднього відбору на основі оцінки їх доброчесності та професійних навичок, відповідно до рекомендацій Венеційської комісії; завершити перевірку доброчесності кандидатів у члени Вищої ради юстиції та відбір кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; посилити боротьбу з корупцією, зокрема на високому рівні; завершити відбір та призначення нового директора НАБУ та прокурора САП; забезпечити відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам Групи з фінансових заходів (FATF); ухвалити комплексний стратегічний план реформування всього правоохоронного сектору як частини середовища безпеки України; активізувати реалізацію «антиолігархічного» закону; завершити реформу законодавчої бази для національних меншин, яка зараз готується, згідно з рекомендаціями Венеційської комісії й розробити механізми її впровадження. Остаточне рішення про надання статусу було затверджено всіма 27 державами-членами на саміті в Брюсселі 24 червня.
5. Об’єднання громадських правничих кіл для допомоги армії та населенню. Стало відомо, що юридичні громадські об’єднання одними з перших в країні й ініціювали формування юридичного фронту з допомоги військовим, внутрішньо переселеним особам та просто громадянам України. Так, створено ГО «Юридична сотня», яка працює в напрямах соціального захисту військовослужбовців і ветеранів. Йдеться про підвищення премії військовослужбовцям; врегулювання питання їх лікування за кордоном; удосконалення питання проходження військової служби іноземцями; можливість для військовослужбовців під час воєнного стану отримати послуги з психологічної реабілітації; добровільний військовий облік жінок, які мають відповідну спеціальність; залучення ТРО до виконання бойових завдань за межами території своєї громади; скасування середньої заробітної плати за місцем роботи (на 2023 рік); посилення кримінальної відповідальності за вчинення воєнних злочинів тощо.
Юристи традиційно конкретні в своїх діях, адже прив’язують їх до часових і просторових параметрів. У такому ж ключі діють право, нормативно-правові акти, договори, готуються рішення та документи. Стосується це і юристів провідних навчальних закладів країни, які стали прикладом для інших. Так, у Науково-навчальному Інституті права КНУ імені Тараса Шевченка запроваджено проект «Юридична оборона», який орієнтує наших громадян в особливостях захисту їхніх прав у військовий час, актуальних змінах чинного законодавства, можливостях застосування механізмів, закріплених міжнародними актами, при захисті прав людини тощо. Правники «Могилянки» створили проект «Право в умовах війни» і працюють над пошуком рішень у сфері публічних послуг, інших юридичних питань. Фахівці цього університету розробили, зокрема, проект заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», інші важливі документи.
Читайте також: Ключові заходи Асоціації правників України у 2022 році – в одному плейлисті
Продуктивними є й ініціативи Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Тут створено оперативний штаб університету, що працює в режимі 24/7. Харків із початку війни активно протистоїть російським загарбникам і юристи входять до числа його найактивніших захисників. Зрештою, практично кожен ЗВО перебуває на передовій протидії військовій агресії незалежно від місця свого знаходження. Якщо подивитися на представників правничого цеху, зокрема суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів або нотаріусів, то багато з них свідомо призупинили сьогодні свою професійну діяльність або поєднують її з участю в організаціях територіальної оборони чи взагалі протистоять ворогу на передовій у лавах ЗСУ або тероборони.
Свій внесок у нашу спільну перемогу роблять і судді Верховного Суду та інших судових інстанцій, які перерахували частину свого заробітку на потреби військових. Теж саме стосується й працівників прокуратури, слідчих органів, дізнавачів та інших правників, як і колективів закладів юридичної освіти. Поточною проблемою воєнного часу все ще залишається потреба в бронежилетах, касках, взутті, турнікетах, аптечках тощо. Це – крик душі військових та бійців тероборони. Тому допомогу постійно надають і юридичні фірми, адвокатські об’єднання, нотаріальні контори та інші правники.
На сьогодні внаслідок російської агресії зруйновано тисячі об’єктів цивільної інфраструктури, включаючи й ту, що забезпечувала видавничу діяльність та доступ до навчальної та наукової літератури. Водночас, незважаючи на війну, в більшості ЗВО України, як участь в освітньому фронті, відновлено навчання студентів та аспірантів, багато з яких отримали можливість продовжити освіту, перебуваючи при цьому як у Західній Україні, так і взагалі за кордоном (як в рамках академічної мобільності, так і приєдналися безпосередньо онлайн до університетських пар). Саме з метою збереження наукових зв’язків, сприяння розвитку національної науки, забезпечення доступу студентів-правників, викладачів та всіх заінтересованих осіб до українського наукового надбання, юридичні видавництва, зокрема, «Юрінком Інтер», надали можливість авторам учбових та наукових творів розміщувати їх на сайтах видавництв із вільним доступом, хоча самі видавництва перебувають наразі в надважкому становищі.
Негативні правові проблеми
1. Параліч з добором кадрів до судової системи. Наприкінці першого року війни про це справді важливо говорити ще й тому, що війна суттєво «скорегувала» діяльність низки держінституцій. У першу чергу тут можна згадати ВККСУ, яка не працювала вже 26 місяців, паралізовану за два дні до початку війни Вищу раду правосуддя, з якої 22 лютого пішли у відставку одразу 10 її членів. Таким чином були зупинені близько 60 державних функцій, які вони сукупно здійснювали. Навіщо це було зроблено з ключовими органами в судовій владі, які наслідки і хто саме був зацікавлений у цьому, ще потрібно аналізувати. І такий аналіз має бути проведений одразу по завершенню війни. Інші питання: чи будуть нові члени ВРП розбиратися не тільки в дисциплінарній функції, а й у бюджетних тонкощах, а також у питаннях розробки і функціонування систем електронного правосуддя? Чи будуть нові члени ВККСУ з першого робочого дня (а це треба саме з першого дня) професійно розбиратися в особливостях досить складних кадрових процедур набору нових суддів і конкурсах в апеляційні та спеціалізовані суди? Проміжні результати неквапливої роботи Етичної ради, яка покликана сприяти ВРП та Конкурсній комісії з виборів кандидатів у члени ВККСУ, демонструють, що така впевненість поки не проглядається. Ситуація ускладнюється також і в зв’язку з довоєнними помилками, наприклад, у законодавчому врегулюванні дисциплінарної функції ВРП. Однак у влади наразі немає єдиної думки щодо того, хто саме має ініціювати зміни до чинного закону: Офіс Президента чи група членів ВРП, які вже майже рік працюють, але не виконують функцій держави в цьому неповноважному на сьогодні конституційному органі.
Ще складніша й поки що не вирішена проблема — необхідність спрощення доволі складних процедур добору суддів і конкурсних процедур призначення суддів в апеляційні та спеціалізовані суди. Дивно, але поки що далеко не всі зацікавлені особи розуміють, що «спрощення» й «скорочення термінів» таких призначень залежать не тільки й не стільки від процедур ВККСУ, а в тому, що після Вищої кваліфікаційної комісії документи кандидатів незрозуміло довго (місяці інколи й роки) лежать без руху у ВРП та в Офісі Президента. Важливо врахувати й те, що в деяких ланках державної машини нерідко висуваються взаємовиключні ідеї. Так, паралельно з прагматичною ідеєю «спрощення» і «скорочення» кадрових процедур пропонується заповнити вивільнений час, наприклад, надаючи громадськості нові повноваження в оцінюванні кандидатів у процедурі добору. В цьому полягає великий парадокс, власне параліч системи добору кадрів для судової системи.
2. Інституціональна неспроможність правоохоронних органів повноцінно виконувати свої державні функції. Й тому є причина: явно недостатня спрямованість служб внутрішньої безпеки протидіяти корупційним проявам, кадрові прорахунки. Так, наприкінці року ЗМІ повідомили про викриту схему з розкрадання коштів на експорті українського зерна, до якої причетні понад 10 високопосадовців митниці. Як ідеться на сайті СБУ, до вказаної корупційної схеми були залучені, зокрема, заступник начальника одного з департаментів Державної митної служби та керівництво Одеської митниці, інші високопосадовці. І це відбувається саме в той час, коли під час війни Україна намагається здійснити поставку зерна за домовленістю з іноземними партнерами. Про масштаби розкрадань свідчить той факт, що було налагоджено масштабний механізм ухилення від сплати податків за експорт українського зерна. Через це держава недоотримала сотні млн гривень. Для реалізації схеми її учасники задіяли понад 370 комерційних структур з ознаками фіктивності.
У той же час, за кілька днів до нового року СБУ спільно з прокуратурою ліквідувала корупційну схему в Територіальному управлінні БЕБ у Закарпатській області. До організації оборудки був причетний співробітник бюро в регіоні. Посадовець налагодив механізм незаконного одержання грошей від місцевих підприємців. За регулярні «внески» він обіцяв їм не реагувати на факти підпільного збуту підакцизної продукції, зокрема електронних сигарет. За даними спецслужби, за «кришування» нелегального бізнесу правоохоронець вимагав із комерсантів сплачувати йому по 2 долари з кожної проданої електронної цигарки. До всього він намагався максимально поширити свій вплив у регіоні та залучити до схеми якомога більше продавців. Зазначені факти свідчать про явні провали в роботі з розстановкою кадрів у правоохоронних органах, неналежну роботу служб внутришньої безпеки. Проте поки не зрозуміло, які ж були зроблені висновки керівниками зазначених правоохоронних органів?
3. Посилення дерибану природоресурсів під час війни. Природоохоронні громадські структури протягом року проаналізували декілька десятків документів органів влади зі сфери захисту довкілля. Розуміємо, що деякі з них готувалися в авральному режимі з огляду на російську агресію і далекі від досконалості. Найбільш недолугим визнано рішення про закриття публічного доступу до відкритих реєстрів у сфері лісового господарства, як-от планів лісонасаджень, лісорубних квитків, припинення оновлень даних щодо планів рубок по всій Україні. Фактично ж було втрачено всі результати (досить вагомі) багаторічного тиску громадськості щодо відкриття лісогосподарських документів, який зробив лісову галузь значно прозорішою. Разом із забороною відвідування населенням лісів у більшості регіонів України, яке теж є невиправданим у тилових областях, це створює «ідеальні» умови для масових зловживань з боку лісгоспів та інших посадових осіб, які мають право доступу до лісу, оскільки громадський контроль в таких умовах є абсолютно неможливим.
Читайте також: Посадові оклади держслужбовців залишили на рівні 2022 р.
Представники громадського контролю обурені обмеженням конституційних прав і свобод людини в ході здійснення процедури оцінки впливу на довкілля. Реєстр ОВД функціонує «серединка — на половинку» і навіть проглянути архівні справи сьогодні неможливо. Тому й почастішали факти дерибану лісових угідь. У столиці керівництво міста вкотре демонструє байдужість до природозахисних функцій. Так, на території урочища «Лиса Гора» в Голосіївському районі міста заплановано спорудження Національного меморіального військового кладовища. Насправді ж за такою шляхетною метою маскується намір віддати велику територію під забудову. Звичайно, якусь частину землі справді буде виділено під меморіал, решта території традиційно піде ласим до власності міста й громади забудовникам. А в Закарпатті суд щодо майбутнього гірського масиву Свидовець так і постановив: будувати курорт можна, зберігати природу – не обов’язково.
Тож війна, як виявилося, не є перешкодою для дерибану земель. Навпаки, під лозунгом відбудови, відновлення економічної активності, створення нових робочих місць, вшанування пам’яті загиблих героїв тощо відбуваються добре нам знайомі процеси – нищення довкілля, оголошуються наміри забудови зелених зон у містах та унікальних природних територій далеко за межами міст. Екологи спочатку раділи, коли ЄС ухвалив рішення про надання Україні статусу кандидата на вступ у Євросоюз. Здавалося, що тепер не буде жодних застережень щодо ухвалення проєвропейських законів, зокрема, в сфері захисту довкілля. Але на практиці все виявилося інакше.
Проблемою є й законотворча політика в природоресурсній сфері. Так, законопроект про ринок деревини (№ 4197-д) у 2022 р. взагалі не розглядався, хоча ще в листопаді минулого року був ухвалений у 1-му читанні, на 2-ге він так і не виносився. А законопроект № 5413 не був проголосований навіть у першому читанні. При тому варто зазначити, що обидва законопроекти (№ 4197-д і № 5413) були включені до порядку денного сьомої сесії ВРУ дев’ятого скликання. Так, й загалом 2022-й рік виявився значно проблематичнішим з точки зору впровадження нових механізмів захисту довкілля, аніж попередній. І тут питання не лише до росіян, які нищать українське довкілля, а до наших чиновників та лобістів недобросовісного природоексплуатаційного бізнесу. Відтак говорити сьогодні, що ми наблизилися до стандартів ЄС у захисті довкілля не доводиться (хіба що за деякими вузькими напрямками). На загальному секторальному рівні проблеми не вирішуються. Реформи досі не розпочалися. Сподіваємося, суттєві зрушення відбудуться у цій сфері вже в цьому році.
4. Виникнення явища зловживання з гуманітарною допомогою, благодійними пожертвами та безоплатною допомогою. Такі визначення наведені в Законах України «Про гуманітарну допомогу» (далі — Закон № 1192-XIV) та «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (Закон № 5073-VI).
Як відомо, отримувачами такої допомоги є особи, які потребують її з огляду на свій соціальний статус, матеріальну незабезпеченість, важке фінансове становище або у зв’язку з виникненням надзвичайного стану, такого, як стихійне лихо, аварії, катастрофи тощо. Наразі постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 р. № 224 на період воєнного стану затверджено перелік категорій товарів, що визнаються гуманітарною допомогою без здійснення процедури визнання таких товарів гуманітарною допомогою в кожному конкретному випадку, з яким можна ознайомитися на урядовому порталі за відповідним посиланням. Ключовою ознакою всіх згаданих понять є безоплатне та безкорисне надання допомоги виключно особам, які її потребують, або для чітко визначених благодійних цілей. Саме ці характеристики і є основним цільовим призначенням цих товарних категорій, порушення якого тягне за собою настання певної відповідальності.
Поширення таких зловживань призвело до необхідності ухвалення відповідного законодавства. І 24.03.2022 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за використання гуманітарної допомоги», яким КК України доповнено статтею про відповідальність за незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги. Отже, йдеться про продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги чи укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном з метою отримання прибутку. Однією з обтяжуючих обставин у законі є вчинення злочину під час надзвичайного або воєнного стану (ч. 3 ст. 2012 КК України). Інкримінування цієї статті можливе лише в разі, якщо вартість товарів (предметів) у 350 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто 434 175 гривень.
Разом із тим дане протиправне діяння може підпадати й під ознаки адміністративного правопорушення, а відтак особу буде притягнуто до відповідальності відповідно до КУпАП України. При затриманні правопорушника «на гарячому» має відбутися: фото- та відеофіксація факту правопорушення, з вказівкою часу та дати його вчинення; вимога надати документи на продукцію; звернення до правоохоронних органів. Останнім часом такі зловживань з гуманітаркою мали місце в Львівській, Запорізькій, Київській та Чернігівській областях. Більше того, парламент навіть утворив ТСК з питань розслідування можливих порушень законодавства у сфері отримання, розподілу, транспортування, зберігання, використання за цільовим призначенням гуманітарної та іншої допомоги. Очолив її народний депутат від «Слуги Народу» Сергій Козир, він наголосив, що завдяки допомозі міжнародних організацій, вітчизняних підприємств, волонтерів, небайдужих громадян місцеві громади отримують значну гуманітарну допомогу. «У той же час є випадки порушень законодавства щодо нецільового використання гуманітарки. Серед найбільш резонансних – випадки розкрадання майна, а саме: 22-х морських контейнерів, 389-х залізничних вагонів та 220-ти вантажних автомобілів гуманітарної допомоги у Запорізькій області, про які писали ЗМІ та повідомляли в НАЗК.
5. Кримінальні зловживання в будівельній галузі. Сьогодні слід констатувати, що після ліквідації в 2021 р. ДАБІ усунути зловживання в будівельній сфері повною мірою так і не вдалося. Відомо, що запрацював Електронний кабінет забудовника, який надає автоматизовані послуги миттєво та без участі чиновників. За цей час ним уже скористалися понад дві тисячі разів. Як один із варіантів виходу з ситуації може бути отримання державних послуг прозорим та зручним способом і з мінімальним впливом чиновника на ухвалення рішень. Ліквідація Державної архітектурно-будівельної інспекції – це лише перший крок. Органи місцевого самоврядування не сприймають запропоновану владою містобудівну реформу, яку має узаконити вже ухвалений законопроект № 5655. Основна причина цього – небажання втрачати доступ до корупційних схем. За різними даними, недоброчесні учасники будівельного процесу можуть заробляти на оборудках і схемах в будівельній галузі близько 10 млрд грн на рік, вважають експерти. Більшість проблемних ланок – це саме чиновники місцевої влади, які вирішують, на які порушення закрити очі, а кому навіть за наявності всіх необхідних документів влаштувати «веселе життя» на довгі місяці, а можливо і роки погоджень і безпідставних відмов. «Завдяки» такому вибірковому ставленню до своїх повноважень, місцева влада може роками «не помічати» проектів типу 42-х довгобудів Анатолія Войцеховського, частина яких зводилась взагалі без документів, внаслідок чого ошуканими виявились понад 13 тисяч інвесторів.
Проблема зловживань у містобудівельній галузі – виникнення неприродної монополії, розподіл ласих земельних ділянок між «своїми» й відсікання «незручних» учасників ринку. На місцеву владу має бути покладена пряма відповідальність за самочинне будівництво. За нею слід лише залишити моніторинг складних проектів. Порушення місцевої влади в галузі містобудування це: й видача містобудівних умов та на забудову земельної ділянки із порушенням обмежень (МУО), встановлених містобудівною документацією (тобто самі чиновники видають заздалегідь незаконні документи); навмисне затягування з видачею МУО, дозвільних документів, присвоєнням адреси тощо; відсутність актуалізованої містобудівної документації, або обмеження доступу до неї, що призводить до зловживань як з боку чиновників, так і забудовників, адже дозволяє розуміти реальний стан справ у місті з ділянками та інфраструктурою лише обраному колу осіб. Прикладів таких порушень є багато по всій країні. Через безпідставні затримки вчасно не вводяться в експлуатацію не лише житло і комерційні об’єкти, а навіть і лікарні.
Ефективні закони
1. Серед інших важливих законів було прийнято низку законодавчих актів у сфері військової служби та ТРО, зокрема щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану (№ 2678-IX); щодо взяття жінок на військовий облік (№ 2664-IX); щодо окремих питань проходження військової служби іноземцями та особами без громадянства (№ 2197-IX).
Парламентом прийнято також низку законів щодо соціального захисту військових та населення в умовах воєнного стану, якими, зокрема, розширено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (№ 2491-IX); надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації деяких категорій громадян (№ 2196-IX); визначено порядок надання військовослужбовцям відпустки під час дії воєнного стану (№ 2822-IX); удосконалено надання медичної допомоги військовослужбовцям в умовах воєнного стану (№ 2171-IX).
Окрім того, було прийнято закони, якими уточнено завдання та основи підготовки і ведення національного спротиву (№ 2024-IX); надано можливості територіальній обороні виконувати завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій (№ 2237-IX); удосконалено порядок комплектування й соціального забезпечення Сил територіальної оборони ЗСУ та добровольчих формувань територіальних громад (№ 2170-IX); пришвидшено створення Служби військового капеланства (№ 2131-IX); врегулювано певні питання щодо поводження з військовополоненими (№ 2158-IX); визначено засади державної політики в протидії агресії в кіберпросторі (№ 2470-IX).
2. Важливою подією 2022 року в медіасфері стало ухвалення в другому читанні Закону «Про медіа». Ухвалення цього документу вітала більшість громадських організацій, а його прийняття було однією з рекомендацій Єврокомісії.
3. Із перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України Верховна Рада України та її комітети активно почали працювати над законодавчими актами воєнного часу в економічній сфері. Вже на початку агресії парламент прийняв Закон № 2116-IX, який визначає правові засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності рф та її резидентів. Загалом же в цій сфері ВРУ прийняла низку необхідних законів, якими зокрема:
– запроваджено здійснення моніторингу наявних та потенційних загроз національній безпеці України у державних банках, державних підприємствах і товариствах (№ 2182-IX);
– спрощено механізм отримання суб’єктами господарювання державних коштів на компенсацію збитків, пов’язаних із воєнним станом (№ 2175-IX);
– забезпечено захист у сфері інтелектуальної власності у період дії воєнного стану (№ 2174-IX);
– запроваджено новий вид санкцій – стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (№ 2257-IX);
– визначено умови для процесів релокації підприємств в умовах воєнного стану (№ 2468-IX);
– визначено порядок здійснення оборонних і публічних закупівель для належного забезпечення потреб держави під час воєнного стану (№ 2526-IX);
– удосконалено процедуру й механізм проведення примусового відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, переходу промисловості на військові рейки (№ 2561-IX).
Якщо ж брати в цілому, то з моменту повномасштабного вторгнення рф на територію України, Верховною Радою загалом було прийнято 46 законів у сфері фінансів, податкової та митної політики.
4. Протягом минулого року ВРУ також прийняла ряд важливих законів в енергетичній сфері, якими запроваджено умови для стимулювання учасників ринку електричної енергії та розвитку технології її зберігання (№ 2046-IX); вдосконалено ядерне законодавство, зокрема використання ядерної енергії та радіаційної безпеки (№ 2762-IX) та дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії (№ 2755-IX); запроваджено на період воєнного стану мораторій на підвищення тарифів на розподіл природного газу, на теплову енергію та постачання гарячої води (№ 2479-IX).
5. Важливими є й низка законів щодо соціальної сфери. Так, було вдосконалено пенсійне законодавство, зокрема розширено коло осіб, які можуть отримати індексацію пенсій на загальних умовах. Мова про військовослужбовців, держслужбовців, науковців та інших категорій пенсіонерів (№ 2040-ІХ); спрощено звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю та дітьми з важкими захворюваннями (№ 2122-ІХ); врегульовано організацію та оптимізацію трудових відносин в умовах воєнного стану (№ 2136-ІХ, № 2352-IX); врегульовано трудові відносини з нефіксованим робочим часом (№ 2421-IX); спрощено регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність (№ 2434-IX); запроваджено відповідальність за систематичне застосування до працівника різних форм мобінгу (№ 2759-IX);
– реформовано службу зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, передбачено низку програм підтримки бізнесу (№ 2622-IX);
– гармонізовано українське законодавство із законодавством Європейського Союзу щодо посилення захисту прав працівників (№ 2253-IX).
Прийнято й низку законів, спрямованих на підвищення соціального захисту ветеранів війни. Зокрема:
– врегульовано питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих захисників і захисниць України, та надання їм соціальних гарантій (№ 2121-ІХ);
– врегульовано питання забезпечення безоплатною психологічною допомогою ветеранів війни та членів їх сімей (№ 2153-ІХ);
– врегульовано питання фінансової виплати громадянам, подвиги яких під час захисту України відзначено орденом «Золота Зірка», орденом Богдана Хмельницького та орденом «За мужність» (№ 2454-IX).
Креативні юристи
Як і в попередні роки, формування рейтингу у даній номінації викликало найбільше запитань з-поміж наших експертів. Зазначимо, що в шорт-лист рейтингового оцінювання було внесено понад сотню юристів, діяльність яких так чи інакше відповідає вимогам креативності, тобто вміння не лише продукувати нові ідеї, але й отримувати конкретні результати роботи. Загалом, на думку експертів, юридична креативність — це здатність правників ефективно реагувати на потреби сьогодення, їх готовність до конструктивної співпраці, швидкового вирішення проблемних ситуацій. А таких у минулому році було чимало. Отже, креативними юристами року, на погляд нашої експертної комісії, стали Данило Гетьманцев, Станіслав Батрин, Андрій Вишневський, Денис Малюська, Ірина Венедіктова, Наталія Кузнецова, Олена Орлюк, Максим Цуцкірідзе, В’ячеслав Комаров, Микола Катеринчук, Артем Ситник, Ярослав Зейкан, Леонід Емець, Володимир Марченко, Олекій Баганець, Микола Кучерявенко, Іван Ліщина, Ганна Буяджи, Олександра Яновська, Юрій Бошицький, Олена Кибенко, Юлія Гришина, Микола Сірий, Святослав Піскун, Евген Кубко, Андрій Бойко, Вікторія Пташник, Ганна Огренчук, Денис Азаров, Анатолій Мірошниченко, Ігор Коліушко, Роман Куйбіда, Михайло Смокович, Богдан Пошва, Петро Пацурківський, Олексій Резніков, Олександр Дроздов та інші. Із чисельної, різновікової й поважної когорти в остаточний список лідерів увійшли, зрозуміло, лише п’ятеро з вищеперелічених претендентів, творчі здібності, компетентності, самоорганізованість, воля та практична спрямованість діяльності яких не викликає сумніву в суспільстві. Наші експерти розташували їх у такому порядку:
1. Руслан СТЕФАНЧУК, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук, Голова Верховної Ради України, який, до речі, вже був переможцем у 2020 р. Розписувати його кондиції як правника, мабуть, не має потреби. Зазначимо лише, що він узяв на себе вирішення чисельного кола важливих питань, зокрема перебудови парламентської діяльності під час війни. І цим вже багато сказано…
2. Олександр НОВІКОВ – голова Національного агентства з питань запобігання корупції. Керівник правоохоронного органу вперше потрапив у когорту креативних юристів року, в попередні роки — прокурор відділу захисту майнових, інших особистих прав та свобод громадян та інтересів держави прокуратури Сумської області. Відомо, що в 2012–2014 роках він працював прокурором відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави Генеральної прокуратури України. В грудні 2019-го комісія з відбору кандидатів на посаду голови Національного агентства із запобігання корупції оголосила Новікова переможцем конкурсу. Його кандидатуру тоді підтримали всі шість членів конкурсної комісії, а в січні 2020 року КМУ призначив Олександра Новікова головою НАЗК. Бездоганна декларація, чудова репутація і, до того ж, неабияка скромність. Було відомо, що О. Новіков із сім’єю живе у Києві в орендованій квартирі площею 59,3 м², яка належить комунальному підприємству «Спецжитлофонд». Щодо креативності, то в цьому плані навряд чи в когось виникають запитання, адже в умовах війни орган, керований Олександром Новіковим зумів здолати практично всі складнощі і наразі демонструє не аби які результати своєї роботи. І ми судимо про це не лише з власного порталу НАЗК, новацій у роботі агентства, а й масиву конструктивних справ усього колективу.
3. Андрій Гнатів, голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, до складу якої він був обраний Всеукраїнською конференцією прок урорів. Члени комісії обрали його своїм керівником. Будучи юрисконсультом ще у 1997 році, надалі він обрав прокурорську кар’єру. Мав відмінну репутацію високофахового слідчого, прокурора Львова, прокурора Офісу Генерального прокурора України. Про цей новий для нього, але надзвичайно важливий і відповідальний напрям роботи з добору та дисціплінарних проваджень в органах прокуратури А. Гнатів розповідав читачам нашої газети. Раніше виникло переконання, що ця посада не лише відповідальна, але й небезпечна. Бо саме тут починається справжня «чистка» працівників прокуратури — без самореклами та метушні, без номенклатурної програми. До того ж, у цей складний час багато прокурорів виявилося не готовими до виконання завдань та функцій своєї професії. Щоденне спілкування з такими людьми, організація роботи КДКП, наступність рішень комісії, захищеність прокурорів стали неодимінною складовою креативності Андрія Гнатіва.
4. Ірина МУДРА, заступниця міністра юстиції. У сфері повноважень Ірини Романівни — посилення співробітництва з питань міжнародного права, міжнародних судів, пошук та створення механізмів отримання репарацій від російської федерації. Свого часу при призначенні на посаду вона визначила своїми головними завданнями – докласти максимум зусиль, аби швидко й ефективно налагодити співпрацю з міжнародними партнерами щодо майбутніх репарацій від країни-агресора. З цього приводу є принципова позиція Президента й уряду України: за відбудову нашої країни мають платити ті, хто її руйнував. Тож Мін’юст і конкретно Ірина Мудра використовує весь свій попередній досвід, аби досягти справедливих рішень на користь українців. Додамо, що раніше вона працювала у банківському секторі, очолювала робочу групу для формування основних положень Закону України «Про фінансову реструктуризацію» (від 14.06.2016 р. № 1414-VIII) та була членкинею Наглядової ради, створеної для імплементації відповідного закону. Має педагогічну та юридичну освіти, диплом МВА Київської школи економіки. Тривалий час навчалася та стажувалася за кордоном. На сьогодні практично не буває дня, щоб ми не почули про її роботу з формування механізмів міжнародної підтримки та компенсації втрат нашої держави від російської агресії.
5. Олег Маліневський, віце-президент Асоціації адвокатів України. В наш час адвокатська діяльність, більше будьякої іншої професії, потребує постійного вдосконалення, оскільки саме адвокати стоять на захисті порушених прав та законних інтересів громадянина та суб’єктів господарювання і саме від них залежить формування взаємовідносин та дотримання норм законодавства суддівським корпусом, органами прокуратури та іншими державними органами. Після обрання віце-президентом Асоціації адвокатів України Олег Миколайович проголосив про необхідність постійного вдосконалення адвокатського самоврядування, забезпечення високого професійного рівня правової допомоги, реалізацію правових гарантій адвокатської діяльності. У складний для держави час разом з членами правління ААУ він намагається забезпечити незалежність адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; підтримати належний професійний рівень адвокатів шляхом проведення заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації та правової грамотності. Крім того, О. Маліневський бере активну участь у проведенні наукових та освітянських заходів, виробленні законодавчих пропозицій, залученні адвокатів до активної співпраці, на захист авторитету адвокатури.
Публікації року
Це улюблена номінація, з якою всі наші експерти чудово обізнані. І хоча їхня участь у створенні рейтингу суворо анонімна, але літературні та творчі смаки відчувають саме тут. Можна було б і не нумерувати назви кращих книг, адже всі вони надзвичайно цікаві, корисні та цінні. Тим не менше, за традицією, ми це робимо вже тривалий час.
1. Перше місце наші експерти по праву віддали монографії Михайла Смоковича «Юрисдикція адміністративних судів: теорія і практика судочинства», яка побачила світ у видавництві «Юрінком Інтер». Видання є досить ґрунтовним і цікавим. Його автор — доктор юридичних наук, професор та голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України. Саме йому, як нікому іншому, відомі таємниці того, з чого складається, у чому полягає та яке має значення юрисдикція адміністративних судів України.
2. Друге місце посіло видання «Актуальні проблеми адвокатури: підручник (Видавництво «Право»). Буде доречним усім, хто цікавиться адвокатською діяльністю. Підготовлено за загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Т. Б. Вільчик. Авторський колектив у складі: Ковальова Я. О., Шандула О. О., Назаров І. В., Овчаренко О. М., Качанов Є. О., Гайворонська В. В. У підручнику увагу приділено практичним аспектам діяльності адвоката в різних видах судочинства, досліджено правові гарантії адвокатської діяльності, проблеми адвокатської етики, юридичної відповідальності адвокатів тощо. Автори пропонують шляхи гармонізації національного законодавства, що регулює діяльність адвокатури, із законодавством ЄС. До того ж, у виданні враховано останні зміни законодавства про адвокатуру й адвокатську діяльність України, практику Європейського суду з прав людини, правові позиції Конституційного Суду України, Верховного Суду та новітню правозастосовну практику.
3. Третє місце експерти віддали одразу двом начальним виданням: «Фінансове право» (видавництво «Право»), автори Т. Є. Кагановська, та М. П. Кучерявенко. У підручнику розкрито зміст основних фінансово-правових понять. З урахуванням положень чинного законодавства ретельно проаналізовано інститути фінансового права.
Друга книга має таку ж назву — «Фінансове право», автор А. Й. Іванський. Цінність цього видання полягає в його структуруванні на основі кредитно-модульної системи. При цьому увага приділяється теоретичним аспектам фінансового права як науки, галузі та навчальної дисципліни. Разом із тим, основний акцент зроблено на питанні функціонування бюджетних, податкових, банківських і валютних правовідносин та правовідносин, які складаються у галузі фінансово-правої відповідальності, та щодо цін та ціноутворення.
Обидва підручники створені провідними фахівцями з фінансового права України. Проте перший із них є більш академічний і, до того ж, доповнений схемами до курсу фінправа. Другий – більше теоретизований, видання стане в нагоді магістрам, науковцям.
4. «Правознавство: цікаве та мудре». Видання друге. Підготовлена й віддрукована ця незвична книга у Київському університеті права НАН України з нагоди професійного свята – Дня юриста. Видання стало результатом спільної праці співробітників КУП НАНУ протягом року — Юрія Бошицького, Валеріана Молдована та Ольги Червякової. У виданні представлені оновлені матеріали, які допомагають розвивати і систематизувати знання, самостійно їх набувати, використовувати на практиці. Йдеться про різні види дидактичного матеріалу, зокрема, висловлювання античних мудреців та блискучих риторів, афоризми відомих людей стародавнього і сучасного світу, цитати з Римського права. Навчальний посібник містить також правничі ігри, вікторини, конкурси, що є досить важливим засобом розвитку логічного мислення, інтелекту. власного бачення. У книзі впорядковано понятійний апарат латинської юридичної термінології цивільного права та крилаті латинські вирази юридичного змісту. З метою активізації творчої пізнавальної діяльності, розвитку ерудиції та систематизації знань у галузі права цей посібник може успішно використовуватися під час практичних занять та семінарів у вищих навальних закладах, бути цікавим і корисним для підготовки методичних матеріалів та практичних занять за освітньо-професійною програмою галузі знань «Право». Оригінальною є форма викладу інформації – коротка, зрозуміла, системна, що сприяє засвоєнню знань, спонукає задуматися і посміхнутися.
5. Навчально-практичний посібник «Організована злочинність. Визначення. Аналіз. Протидія». Видання є незвичним за формою, викладом матеріалу, адресною аудиторією. Його автори Олена Бусол та Богдан Романюк переконують читачів своєю обізнаністю про це негативне соціально-правове явище. Ця соціальна війна чи протидія організованій злочинності відбувається без обідньої перерви. І в ній беруть участь усі прошарки суспільства, представники білокомірцевої злочинності зокрема. Варто сказати, що вже давно в нас не було таких публікацій щодо появи, аналізу та протидії організованій злочинності. І нарешті вона з’явилася. Імена авторів публікації представляти також немає потреби, адже вони є професіоналами у всьому: від визначення феномену оргзлочинності, її детермінації, рівня аргументації дослідження до висновків, заходів політики протидії, а також, що важливо, до розуміння сучасних міжнародних підходів боротьби з цим негативним і розповсюдженим явищем. Майже за 30 років існування на цю гостру тему нічого подібного у видавництві «Юрінком Інтер», як, мабуть, і в інших видавництвах, не з’являлося. Переконатися в цьому неважко, дивіться майт: yurincom.com
Замість післямови. Таким суперечливим і, можливо, незвичним є наш нинішній рейтинг. У ньому поєднується позитивний досвід і бажання вчитися на всьому кращому, що є в нас, незалежно від посад, професій, навичок. Одним словом – юристи здатні долати негатив і негативні явища, аби лише нам ніхто не заважав…
Редакція газети «Юридичний вісник України»,
Приватна установа «Центр соціально-прикладних
правових досліджень»
Джерело: Юридичний вісник України
